ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/25085/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж»
доГоловного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1814785/34965004 від 07.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 16.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866172/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 30.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866173/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866174/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 18.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866175/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 22.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» № 1 від 16.08.2019 та № 5 від 22.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до контролюючого органу, тобто, 13.09.2019;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» № 7 від 30.09.2019, № 6 від 26.09.2019, № 4 від 18.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до контролюючого органу, тобто, 08.10.2019.
Обґрунтовуючи позов ТОВ «ІК-Монтаж» зазначає, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що ТОВ «ІК-Монтаж» було направлено податкові накладні № 1 від 16.08.2019, № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019 для реєстрації у ЄРПН та отримано квитанції, згідно яких вказані податкові накладні прийнято, але їх реєстрація зупинена в ЄРПН відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України; підставою для зупинення зазначено - ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; ТОВ «ІК-Монтаж» відповідно до п. п. 5, 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, було подано до Комісії повідомлення № 1 від 03.08.2020 (до податкової накладної № 1 від 16.08.2019), повідомлення № 2 від 20.08.2020 (до податкових накладних № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019, № 7 від 30.09.2019) разом з поясненнями та копіями документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено; незважаючи на це, Комісією було прийнято спірні рішення, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних ТОВ «ІК-Монтаж» в ЄРПН; в подальшому ТОВ «ІК-Монтаж» звернулося до податкового органу зі скаргами, які залишено без задоволення, а рішення Комісії регіонального рівня без змін.
Позивач акцентує увагу на тому, що спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними, необґрунтованими та такими, що призводять до фактичного блокування господарської діяльності підприємства реального сектору економіки та грубого порушення прав підприємства у сфері публічно-правових відносин; так, при прийнятті оскаржуваних рішень Комісією не було взято до уваги пояснення та подані копії документів щодо специфіки господарської діяльності ТОВ «ІК-Монтаж» та умов договірних відносин із контрагентами КПТМ «Бориспільтепломережа» та ТОВ «Спецдріллбуд»; до того ж, у рішеннях Комісії регіонального рівня підставою для прийняття рішень вказано ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження і розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; пунктом 10 Порядку визначено, що Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в реєстрі за формо згідно з додатком до цього Порядку; форма рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН у зв'язку з ненаданням платником податку документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані; також формою «Додаткова інформація» передбачено можливість Комісії вказати (обґрунтувати) яких саме документів не було надано платником податків для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
22.10.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25085/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
25.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до Додатку 1 до Порядку № 1165 від 11.12.2019 визначено Критерії ризиковості платника податку, а Додатком 2 - Критерії ризиковості здійснення операцій; при надходженні податкової накладної вона перевіряється; якщо платник податків не внесений до переліку ризикових платників, він перевіряється на наявність позитивної історії; надалі відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає в автоматичному режимі платнику податків квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації; в подальшому платником податків було подано письмові пояснення та копії документів, але Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі в разі ненадання платником податку документів відповідно до п. 5 Порядку.
30.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що відзив на позов відповідача-1 є виключно цитуванням норм податкового законодавства; відповідачем-1 не зазначено які саме документи не були подані позивачем для підтвердження вчинення господарських операцій та не спростовують тієї обставини, що спірні рішення не відповідають вимогам щодо чіткості, зрозумілості, обґрунтованості та вмотивованості, які висуваються до акта індивідуальної дії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27.02.2017 за № 1 074 102 0000 023604.
Видами діяльності ТОВ «ІК-Монтаж» є: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний), 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 71.11 Діяльність у сфері архітектури.
У ТОВ «ІК-Монтаж» наявна ліцензія ДАБІ України на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, строк дії якої до 12.04.2022.
Головним управлінням Держпраці у Київській області видано ТОВ «ІК-Монтаж» дозвіл № 502.16.32 на виконання робіт підвищеної небезпеки, який дійсний до 16.03.2021.
21.05.2019 між КПТМ «Бориспільтепломережа» (Замовник) та ТОВ «ІК-Монтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № 21/05, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за рахунок власних сил, засобів, матеріалів та будівельної машинної техніки та механізмів, у відповідності до даного Договору, погодженого сторонами кошторису, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати роботи по об'єкту (код ДК 021-2015 CPV: 45200000-9 - роботи, пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва) - «Реконструкція теплових мереж від ТК-24 до житлового будинку № 36а по вулиці Головатого в м. Бориспіль Київської області».
Відповідно до п. 4.1 договору підряду № 21/05 від 21.05.2019 загальна ціна виконання робіт за даним Договором, виходячи з обсягу виконуваних робіт згідно проектної документації, визначена сторонами та складає 990 415,20 грн., в т.ч. ПДВ 165 069,20 грн.
Підпунктом 4.2.1 договору підряду № 21/05 від 21.05.2019 передбачено, що за письмовим зверненням Підрядника, Замовник протягом 10-ти банківських днів, сплачує Підряднику аванс для придбання матеріальних ресурсів та обладнання, що є необхіним для виконання робіт, у розмірі 30% загальної ціни виконання робіт, що складає 297 124,56 грн. з ПДВ.
Підпунктом 4.2.2 договору підряду № 21/05 від 21.05.2019 передбачено, що решту грошових коштів за виконані роботи, за винятком сплаченого авансу, Замовник сплачує на підставі актів КБ-2В та довідки КБ-3.
За правилом першої події (сплата авансу у розмірі 297 124,56 грн.) ТОВ «ІК-Монтаж» було виписано та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 1 від 03.06.2019. Накладну прийнято.
Роботи, аванс за які було сплачено у червні та по яким було виписано податкову накладну № 1 від 03.06.2019, були виконані в серпні 2019 року, що підтверджується Довідкою про вартість будівельних робіт та витрат за серпень 2019 року та Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на загальну суму 793 373,60 грн. з ПДВ.
16.08.2019 ТОВ «ІК-Монтаж» виписано податкову накладну № 1 на загальну суму 496 249,04 грн., в т.ч. ПДВ 82 708,17 грн., яка була прийнята, але реєстрація зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.
Факт оплати суми 496 249,04 грн., в т.ч. ПДВ 82 708,17 грн., підтверджується банківською випискою від 23.08.2019.
У квитанції від 13.09.2019 зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
03.08.2020 позивачем подано письмові пояснення та копії документів по зупиненій податковій накладній № 1 від 16.08.2019.
07.08.2020 Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 07.08.2020 № 1814785/34965004 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ТОК «ІК-Монтаж» не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних.
За результатами поданої скарги на таке рішення, її було залишено без задоволення, а рішення від 07.08.2020 № 1814785/34965004 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
01.08.2019 між ТОВ «ІК-Монтаж» (Субпідрядник) та ТОВ «Спецдріллбуд» (Підрядник) укладено договір підряду № 01/08-19-1, відповідно до п. 2.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання власними силами, а також при необхідності з залученням сторонніх організацій виконати на об'єкті за завданням Підрядника у відповідності до умов договору та робочої проектної документації комплекс робіт, визначених Підрядником, і здати Підряднику у встановлений цим Договором строк, а Підрядник обов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Субпідрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, за винятком наданих Генпідрядником, у відповідності до умов договору.
Відповідно п. 3.1 договору підряду № 01/08-19-1 від 01.08.2019 договірна ціна за цим договором є твердою і згідно додатку № 1 до цього договору складає 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.
Згідно договору підряду № 01/08-19-1 від 01.08.2019 здійснювалась часткова оплата робіт, а саме:
22.08.2019 згідно платіжного доручення № 209 перераховано аванс у розмірі 100 000,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого виписано податкову накладну № 5 від 22.08.2019 на загальну суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.;
18.09.2019 згідно платіжного доручення № 236 перераховано аванс у розмірі 200 000,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого виписано податкову накладну № 4 від 18.09.2019 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.;
26.09.2019 згідно платіжного доручення № 250 перераховано аванс у розмірі 100 000,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого виписано податкову накладну № 6 від 26.09.2019 на загальну суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.;
30.09.2019 згідно платіжного доручення № 454 перераховано аванс у розмірі 100 000,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого виписано податкову накладну № 7 від 30.09.2019 на загальну суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.
Як вбачається із квитанцій, податкові накладні № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019 прийняті, реєстрація зупинена. У квитанціях від 13.09.2019 та від 08.10.2019 зазначено, що ПН/РК відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
20.08.2020 позивачем подано письмові пояснення та копії документів по зупиненим податковим накладним № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019.
Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 25.08.2020 № 1866172/34965004, від 25.08.2020 № 1866173/34965004, від 25.08.2020 № 1866174/34965004 та від 25.08.2020 № 1866175/34965004 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки ТОК «ІК-Монтаж» не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних.
За результатами поданих скарг на такі рішення, їх було залишено без задоволення, а рішення від 25.08.2020 № 1866172/34965004, від 25.08.2020 № 1866173/34965004, від 25.08.2020 № 1866174/34965004 та від 25.08.2020 № 1866175/34965004 про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1246, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на момент виникнення спірних правовідносин було визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі за текстом - Порядок № 117).
Суд акцентує увагу на тому, що відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентувався Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.
Суд до таких тверджень ставиться критично, оскільки квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних датовані від 13.09.2019 та від 08.10.2019, а Порядок № 1165 від 11.12.2019 набрав чинності з 01.02.2020. До цього часу діяв Порядок № 117 від 21.02.2018.
Відповідно до п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до п. 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
В силу приписів п. п. 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Положення п. п. 6, 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
У свою чергу, реєстрація податкових накладних № 1 від 16.08.2019, № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019 зупинена, як зазначено у квитанціях, через те, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію накладних зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.
До того ж, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Проте, контролюючий орган у своїх квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних взагалі не вказав на які Критерії ризиковості платника податку він посилається.
Суд акцентує увагу на тому, що Критерії ризиковості платника податку визначені листом від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, а в подальшому листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18. Вони існували виключно у вигляді зазначених листів ДФС України, не були затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку № 117.
Відповідачами не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до якої регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.
Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження Критеріїв ризиковості платника податку у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117 ДФС України листом без дотримання регуляторних процедур затверджено Критерії ризиковості платника податку.
Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку, викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, а в подальшому у листі від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірок податкових накладних/розрахунків коригування та платників податків, які їх надсилають на реєстрацію.
Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Так, у постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) Верховний Суд сформував висновок, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, відповідно до п. п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Суд акцентує увагу на тому, що письмові пояснення подавались позивачем до контролюючого органу в той час, коли Порядок № 117 втратив чинність. Замість нього вступив в дію Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165) та Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі за текстом - Порядок № 520).
Відповідно до п. 1 Порядку № 520 цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2-7 Порядку № 520, встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. п. 9-11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених норм права вказує на те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Зі спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 07.08.2020 № 1814785/34965004, від 25.08.2020 № 1866172/34965004, від 25.08.2020 № 1866173/34965004, від 25.08.2020 № 1866174/34965004 та від 25.08.2020 № 1866175/34965004 вбачається, що підставою для прийняття рішень стало ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Зважаючи на сукупний аналіз норм, які викладені вище, суд приходить до переконання, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстави для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про ненадання платником податків копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретних документів, яких, на думку відповідача-1, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, хоча у податкового органу існує обов'язок підкреслити документи, які не надано платником податків, що прямо випливає із форми рішення, яка затверджена Додатком до Порядку № 520.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлень про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, позивачем було направлено пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій.
З урахуванням положень вищевказаних норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку.
Проте, комісією регіонального рівня не взято до уваги документи, які надано платником податків задля підтвердження господарських операцій, за результатами яких було сформовано податкові накладні № 1 від 16.08.2019, № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмова у реєстрації податкових накладних за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність прийнятих рішень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних № 1 від 16.08.2019, № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019.
Суд принагідно підкреслює, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18 (адміністративне провадження № К/9901/25973/19) Верховний Суд зазначив, що у разі відмови платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, зобов'язання відповідний контролюючий орган вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН від 07.08.2020 № 1814785/34965004, від 25.08.2020 № 1866172/34965004, від 25.08.2020 № 1866173/34965004, від 25.08.2020 № 1866174/34965004 та від 25.08.2020 № 1866175/34965004 є протиправними та підлягають скасуванню, натомість спірні ПН підлягають реєстрації у ЄРПН датами їх подання.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ «ІК-Монтаж» № 1 від 16.08.2019, № 5 від 22.08.2019, № 4 від 18.09.2019, № 6 від 26.09.2019 та № 7 від 30.09.2019.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 10 510 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 13.10.2020.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення судових витрат з відповідача-1 та віповідача-2 на користь позивача у розмірі 10 510,00 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1814785/34965004 від 07.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 16.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866172/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 30.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866173/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 26.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866174/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 18.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
6. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 1866175/34965004 від 25.08.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 22.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
7. Зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34965004) № 1 від 16.08.2019 та № 5 від 22.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до контролюючого органу, тобто, 13.09.2019.
8. Зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34965004) № 7 від 30.09.2019, № 6 від 26.09.2019, № 4 від 18.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до контролюючого органу, тобто, 08.10.2019.
9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34965004) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК-Монтаж» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34965004) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко