ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/20053/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані»
доДержавної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.07.2020 № 1718024/41023202 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 11 від 12.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.07.2020 № 1718025/41023202 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 13 від 16.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позов ТОВ «Люксон Компані» зазначає, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що між ТОВ «Люксон Компані» та ТОВ «Будмонтажсервіс І» укладено договір поставки № 20/06/18-1 від 20.06.2018; предметом договору є зобов'язання ТОВ «Люксон Компані» поставити та передати у власність товари, а ТОВ «Будмонтажсервіс І» зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов договору; відповідно до договору ТОВ «Люксон Компані» поставило товар ТОВ «Будмонтажсервіс І», що підтверджується видатковими накладними № 409 від 12.07.2019 на суму 92 488,34 грн., в т.ч. ПДВ 15 414,72 грн., на що була виписана податкова накладна № 11 від 12.07.2019 на суму 92 488,34 грн., в т. ч. ПДВ 15 414,72 грн.; № 412 від 16.07.2019 на суму 56 722,42 грн., в т.ч. ПДВ 9 453,74 грн., на що і була виписана податкова накладна № 13 від 16.07.2019 на суму 56 722,42 грн., в т. ч. ПДВ 9 453,74 грн.; оплата за товар надійшла повністю; для виконання цієї поставки ТОВ «Люксон Компані» придбало товар у ТОВ «Лекора Інвест», ТОВ «Київелектро», ТОВ «Будмонтажсервіс І», ТОВ «Сфералайн ЛТД», ТОВ «Депс Телеком», ТОВ «Динаміка ДП», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Метал Холдінг Трейд», ПП «Науково-виробниче підприємство «Гідротехнік», ТОВ «Світ Вашого Сервісу»; товар було відвантажено покупцеві орендованою технікою, взятою у ТОВ «Студентські Мережі»; для заправки було придбане дизельне паливо в ТОВ «Технологічна Паливна Компанія»; окрім того, у штаті ТОВ «Люксон Компані» на момент виконання робіт працювало 23 водії автотранспортних засобів, які надавали послуги ТОВ «Будмонтажсервіс І» з використанням орендованих транспортних засобів.
Позивач акцентує увагу на тому, що рішення про відмову в реєстрації ПН були прийняті у зв'язку з ненаданням платником податків копій документів, зокрема: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); проте, позивачем вимоги щодо надання копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН, були виконані в повному обсязі; яких саме документів контролюючому органу не вистачило - невідомо, адже уточнення в рішенні у вигляді підкреслень відсутні; вищевказані дії контролюючого органу та його посадових осіб спрямовані на вчинення протизаконного тиску на позивача, який полягає у тому, що відмова у реєстрації ПН практично унеможливлює подальшу господарську діяльність позивача; зазначене призводить до значних фінансових втрат та погіршення ділової репутації ТОВ «Люксон Компані».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
03.09.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20053/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
28.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Комісія ГУ ДПС у м. Києві в своїй роботі на момент прийняття оскаржуваних рішень керувалась вимогами постанови КМУ від 11.12.2019 № 1165; відповідно до п. 6 Порядку № 1165 від 11.12.2019 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється; як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Люксон Компані» отримані квитанції, якими останнє повідомлено про зупинення реєстрації ПН; у квитанції зазначено, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; при розгляді документів, наданих позивачем до розгляду на підтвердження реальності здійснення господарської операції, Комісією було встановлено, що наданими документами неможливо підтвердити реальність здійсненої операції, оскільки неможливо встановити реальність проведених розрахунків між покупцем та продавцем, що в свою чергу ставить під сумнів операцію.
20.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що контролюючому органу було надано всі документи, які дають зможу встановити реальність операції; яких саме документів контролюючому органу не вистачило - невідомо, адже уточнення у рішенні у вигляді підкреслень відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс І» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» (Постачальник) було укладено договір поставки № 20/06/18-1, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця будівельні матеріали (надалі «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс І» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» (Постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 20/06/18-1 від 20.06.2018, відповідно до п. 1 якої вид, асортимент, кількість, вартість (ціна) Товару, що постачається згідно даного Договору, визначаються на підставі замовлень Покупця та відображається в рахунку, що виставляється Постачальником і приймається до оплати Покупцем та коригується по факту поставки накладною, в якій відображається фактична (остаточна) вартість (ціна), вид, асортимент, кількість Товару, що постачається.
На виконання договору поставки № 20/06/18-1 від 20.06.2018 ТОВ «Люксон Компані» поставило на користь ТОВ «Будмонтажсервіс І» щити опалубки 54,4 м. кв., пісок 17,3 т. та ізострічку ПВХ 20 кг, загальною сумою 92 488,34 грн., в т. ч. ПДВ 15 414,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № 409 від 12.07.2019.
16.07.2019 ТОВ «Люксон Компані» поставило на користь ТОВ «Будмонтажсервіс І» дріт 3,0 мм 0,009 т., кабель 832 м., стрічку поліетиленову з липким шаром 0,223 кг, трубу двостінну електротехнічну 075/62 мм чорну 832 м, трубу ПЕ100 17 м та масло МГЕ-46 кг 0,5 кг, загальною сумою 56 722,42 грн., в т. ч. ПДВ 9 453,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № 412 від 16.07.2019.
Як вбачається з платіжного доручення № 11 від 16.07.2019 ТОВ «Будмонтажсервіс І» перерахувало на користь ТОВ «Люксон Компані» 950 000,00 грн. в якості оплати за поставку матеріалів згідно договору № 20/06/18-1 від 20.06.2018. Відповідно до платіжного доручення № 12 від 16.07.2019 ТОВ «Будмонтажсервіс І» перерахувало на користь ТОВ «Люксон Компані» 100 000,00 грн. в якості оплати за поставку матеріалів згідно договору № 20/06/18-1 від 20.06.2018.
Поставлений на користь ТОВ «Будмонтажсервіс І» товар ТОВ «Люксон Компані» придбало у наступних постачальників:
у ТОВ «Лекора Інвест» за договором поставки № 41023202 від 02.01.2019: за видатковою накладною № РН-0001950 від 15.04.2019 придбано 30 т. піску на загальну суму 7 200,00 грн., в т. ч. ПДВ 1 200,00 грн.; за видатковою накладною № РН-0001770 від 10.04.2019 - 60 т. піску на загальну суму 14 700,00 грн., в т. ч. ПДВ 2 450,00 грн.; за видатковою накладною № РН-0001727 від 09.04.2019 - 30,64 т. піску на загальну суму 6 128,00 грн., в т. ч. ПДВ 1 021,33 грн. Згідно платіжного доручення № 205 від 12.04.2019 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ТОВ «Лекора Інвест» 27 002,00 грн. в якості оплати за щебінь, пісок згідно рахунка № 1908 від 09.04.2019; згідно платіжного доручення № 202 від 12.04.2019 - 14 700,00 грн. в якості оплати за пісок згідно рахунка № 1909 від 10.04.2019; згідно платіжного доручення № 269 від 22.04.2019 - 11 000,00 грн. в якості оплати за пісок та щебінь згідно договору № 41023202; згідно платіжного доручення № 284 від 24.04.2019 - 250 000,00 грн. в якості оплати та пісок та щебінь згідно договору № 41023202 від 02.01.2019.
у ПП «Науково-виробниче підприємство «Гідротехнік» за договором поставки № 10/09/18 від 10.09.2018: за видатковою накладною № 28 від 11.12.2018 придбано трубу ПЕ100 діаметру 25 1 500 м, діаметру 40 1 200 м та діаметру 50 1 300 м на загальну суму 99 025,00 грн., в т. ч. ПДВ 16 504,17 грн. Згідно платіжного доручення № 1116 від 12.12.2018 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ПП «НВП «Гідротехнік» 99 025,00 грн. в якості оплати за труби згідно рахунка № 34 від 11.12.2018.
у ТОВ «Будмонтажсервіс І» за договором поставки № 01/06/18-1 від 01.06.2018: за видатковою накладною № 2 від 04.01.2019 придбано ряд позицій, серед яких анкери, болти, грунтівки, дроти, кільця, кабелі, коліна, крани тощо на загальну суму 1 235 189,30 грн., в т. ч. ПДВ 205 864,88 грн. Згідно платіжних доручень № 844 від 09.08.2019, № 592 від 21.06.2019, № 885 від 21.08.2019, № 884 від 21.08.2019, № 889 від 28.08.2019, № 894 від 02.09.2019, № 596 від 21.06.2019, № 509 від 29.05.2019, №508 від 29.05.2019, № 506 від 29.05.2019, № 519 від 30.05.2019, № 594 від 21.06.2019 та № 502 від 28.05.2019 здійснено ряд оплат за матеріали по договору поставки 01/06/18-1 від 01.06.2018.
у ТОВ «Сфералайн ЛТД» за видатковою накладною № СЛ000027350 від 12.11.2018 придбано гофротрубу двостінну 600 м загальною вартістю 8 215,20 грн., в т. ч. ПДВ 1 369,20 грн.; за видатковою накладною № СЛ000027487 від 12.11.2018 придбан гофротрубу двостінну 400 м загальною вартістю 5 476,80 грн., в т. ч. ПДВ 912,80 грн. Згідно платіжного доручення № 920 від 09.11.2018 ТОВ «Люксон Компані» сплачено на користь ТОВ «Сфералайн ЛТД» 13 692,00 грн. в якості оплати за гофротрубу згідно рахунка № 56278 від 09.11.2018.
у ТОВ «Київелектро» за видатковою накладною № 40 від 31.07.2018 придбано труби, металорукав, провід ПВСм тощо загальною вартістю 23 431,28 грн., в т. ч. ПДВ 3 905,21 грн.; за видатковою накладною № 38 від 30.07.2018 придбано провід, наконечники трубчаті та ізоляційну стрічку загальною вартістю 14 361,48 грн., в т. ч. ПДВ 2 393,58 грн. Згідно платіжного доручення № 291 від 25.07.2018 сплачено на користь ТОВ «Київелектро» 14 361,48 грн. в якості оплати за провід та платіжного доручення № 304 від 26.07.2018 сплачено 23 431,28 грн. в якості оплати за металорукав, наконечники, провід тощо.
у ТОВ «Світ Вашого Сервісу» за видатковою накладною № 2806 від 27.06.2019 придбано трубу двостінну гнучку електротехнічну 40 м загальною вартістю 1 608,00 грн., в т. ч. ПДВ 268,00 грн. Згідно платіжного доручення № 745 від 11.07.2019 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ТОВ «Світ Вашого Сервісу» 1 608,00 грн. в якості оплати за труби двостінні гнучкі.
у ТОВ «Депс Телеком» за видатковою накладною № 12146 від 12.04.2019 придбано кабелі, стрічки бандажні та кабелі оптичні загальною вартістю 59 133,60 грн., в т. ч. ПДВ 9 855,60 грн. Згідно платіжного доручення № 448 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ТОВ «Депс Телеком» 59 133,60 грн. в якості оплати за кабеля, стрічку тощо.
у ТОВ «Динаміка ДП» за видатковою накладною № 3080 від 06.06.2018 придбано мастила та оливи моторні загальною вартістю 250 119,26 грн., в т. ч. ПДВ 41 686,54 грн. Згідно платіжного доручення № 29 від 12.06.2018 ТОВ «Люксон Компані» сплачено на користь ТОВ «Динаміка ДП» 250 119,26 грн. в якості оплати за мастило та оливу моторну.
у ТОВ «Епіцентр К» за видатковою накладною № Рнк/01-0021964 від 07.07.2018 придбано труби, стрічки клейкі тощо на загальну суму 4 927,01 грн., в т. ч. ПДВ 821,17 грн. Згідно платіжного доручення № 160 від 06.07.2018 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ТОВ «Епіцентр К» 5 277,01 грн. в якості оплати за труби, стяжку тощо.
у ТОВ «Метал Холдінг Трейд» за видатковою накладною № У-000006275 від 16.07.2018 придбано круг та дріт загальною вартістю 298 131,95 грн., в т. ч. ПДВ 49 688,66 грн. Згідно платіжного доручення № 191 від 13.07.2018 ТОВ «Люксон Компані» сплатило на користь ТОВ «Метал Холдінг Трейд» 467 804,36 грн. в якості оплати за круги та дроти.
У матеріалах справи наявний договір № 21/08-17 від 21.08.2017, укладений між ТОВ «Студентські Мережі» (Орендодавець) та ТОВ «Люксон Компані» (Орендар), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві транспортні засоби, будівельну техніку та механізми, що зазначені в акті прийому-передачі до даного Договору, для використання їх за призначенням. Також у матеріалах справи наявні акти прийому передачі майна в оренду, з оренди, протоколи погодження орендної плати. В підтвердження оплат за оренду техніки по договору № 21/08-17 від 21.08.2017 надано платіжні доручення № 501 від 28.05.2019 на 526 000,00 грн., № 503 від 28.05.2019 на 60 000,00 грн. та № 504 від 28.05.2019 на 35 000,00 грн.
Між ТОВ «Технологічна Паливна Компанія» (Постачальник) та ТОВ «Люксон Компані» (Покупець) укладено договір поставки № 1319 від 29.08.2017, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. З видаткової накладної № 1948 від 10.07.2019 вбачається, що ТОВ «Люксон Компані» придбало у ТОВ «Технологічна Паливна Компанія» дизельне паливо євро об'ємом 13 000 л на загальну суму 289 900,00 грн. Згідно платіжного доручення № 785 від 25.07.2019 ТОВ «Люксон Компані» здійснено оплату у розмірі 289 900,00 грн. в якості оплати за дизельне паливо згідно рахунку № 1599 від 10.07.2019.
За наслідками проведених операцій поставки товару ТОВ «Люксон Компані» на користь ТОВ «Будмонтажсервіс І» складено податкову накладну № 11 від 12.07.2019 на загальну суму 77 073,62 грн., в т. ч. ПДВ 15 414,72 грн., та податкову накладну № 13 від 16.07.2019 на загальну суму 47 268,68 грн., в т. ч. ПДВ 9 453,74 грн.
30.07.2019 податкову накладну № 11 подано на реєстрацію до ЄРПН, а 07.08.2019 - податкову накладну № 13.
Як вбачається із квитанцій від 30.07.2019 та від 07.08.2019, податкові накладні № 11 та № 13 прийнято, реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України; обсяг постачання товару/послуги 2505, 3917, 3919, 4415, 8544 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» було надано до контролюючого органу пояснення та документи на підтвердження здійснення господарських операцій.
Проте контролюючим органом прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 09.07.2020 № 1718024/41023202 та від 09.07.2020 № 1718025/41023202.
Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: «ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладних».
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок № 117), який діяв до 01.02.2020 (тобто станом на момент зупинення реєстрації податкової накладної № 11 від 12.07.2019 та податкової накладної № 13 від 16.07.2019).
Відповідно до п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
За приписами п. 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
З аналізу змісту вказаних норм убачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Відповідно до п. 12 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до п. 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних № 11 від 12.07.2019 та № 13 від 16.07.2019, була зупинена у зв'язку з відповідністю податкових накладних пп. 2.1 п. 2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
Відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Проте, контролюючий орган у своїх квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних взагалі не вказав на які Критерії ризиковості платника податку він посилається.
Суд акцентує увагу на тому, що Критерії ризиковості платника податку визначені листом від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, а в подальшому листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18. Вони існували виключно у вигляді зазначених листів ДФС України, не були затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.
Відповідачами не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості здійснення операцій ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до якої регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.
Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження Критеріїв ризиковості здійснення операцій у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, ДФС України листом без дотримання регуляторних процедур затверджено Критерії ризиковості здійснення операцій.
Серед іншого, у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості здійснення операцій, викладені у листах Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.
Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Так, у постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) Верховний Суд сформував висновок, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, відповідно до п. п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Суд акцентує увагу на тому, що письмові пояснення подавались позивачем до контролюючого органу в той час, коли Порядок № 117 втратив чинність. Замість нього вступив в дію Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165) та Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі за текстом - Порядок № 520).
Відповідно до п. 1 Порядку № 520 цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2-7 Порядку № 520, встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. п. 9-11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених норм права вказує на те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Зі спірних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних № 1718024/41023202 від 09.07.2020 та № 1718025/41023202 від 09.07.2020 вбачається, що підставою для прийняття рішень стало ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Зважаючи на сукупний аналіз норм, які викладені вище, суд приходить до переконання, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстави для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про ненадання платником податків копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретних документів, яких, на думку відповідача-2, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, хоча у податкового органу існує обов'язок підкреслити документи, які не надано платником податків, що прямо випливає із форми рішення, яка затверджена Додатком до Порядку № 520.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Як стверджує позивач та не заперечують відповідачі, відповідно до повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, позивачем було направлено пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій (ті самі, що і надано суду).
З урахуванням положень вищевказаних норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку.
Проте, комісією регіонального рівня не взято до уваги документи, які надано платником податків задля підтвердження господарських операцій, за результатами яких було сформовано податкові накладні № 11 від 12.07.2019 та № 13 від 16.07.2019.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмова у реєстрації податкових накладних за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність прийнятих рішень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних № 11 від 12.07.2019 та № 13 від 16.07.2019.
Суд принагідно підкреслює, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18 (адміністративне провадження № К/9901/25973/19) Верховний Суд зазначив, що у разі відмови платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, зобов'язання відповідний контролюючий орган вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН № 1718024/41023202 від 09.07.2020 та № 1718025/41023202 від 09.07.2020 є протиправними та підлягають скасуванню, натомість спірні ПН підлягають реєстрації у ЄРПН датами їх подання.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ «Люксон Компані» № 11 від 12.07.2019 та № 13 від 16.07.2019.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписами ч. ч. 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, у матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.05.2020, укладений між ТОВ «Люксон Компані» та АО «Максименко і Партнери».
Відповідно до п. 1.1 договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.05.2020 Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги).
Відповідно до п. 5.1 договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.05.2020 за надані послуги Клієнт сплачу АО винагороду згідно формули та тарифів, вказаних у Додатку № 1 до даного Договору, розмір якої зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.05.2020, сторони домовились, що у випадку розгляду справи в спрощеному провадженні формула розрахунку вартості правової допомоги не застосовується, а вартість правової допомоги встановлюється в фіксованій сумі у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг № 13 за договором про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.05.2020 АО було надано правову допомогу загальною тривалістю 7,5 годин на загальну вартість 6 000,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 1037 від 18.08.2020, ТОВ «Люксон Компані» сплачено на користь АО 6 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на надання правничої допомоги, суд вважає, розмір витрат на оплату гонорару адвокату у заявленому розмірі 6 000,00 гривень є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних робіт) за наведеним у акті детальним описом наданих послуг.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що відповідачі не скористалися правом подання заперечень/заяви про зменшення розміру судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 4 204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1033 від 18.08.2020.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення судового збору з ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України у розмірі 4 204,00 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон Компані» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.07.2020 № 1718024/41023202 та зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати податкову накладну № 11 від 12.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.07.2020 № 1718025/41023202 та зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати податкову накладну № 13 від 16.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) на користь ТОВ «Люксон Компані» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, ідентифікаційний код 41023202) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь ТОВ «Люксон Компані» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, ідентифікаційний код 41023202) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) на користь ТОВ «Люксон Компані» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, ідентифікаційний код 41023202) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь ТОВ «Люксон Компані» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, ідентифікаційний код 41023202) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко