ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/21387/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши заяву позивача про визнання бездіяльності протиправною, вчиненою відповідачем на виконання рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2020 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) щодо невиплати з квітня 2017 року по липень 2018 року пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) нарахувати та виплатити за період з квітня 2017 року по липень 2018 року пенсію ОСОБА_1 ; на підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) негайно провести нарахування та виплату пенсії в межах сум за один місяць ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); присуджено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №640/21387/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2020 повернуто особі, яка її подала.
21.10.2020 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2020 у справі №640/21387/19 видано виконавчі листи.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі.
На обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олега Ярославовича від 03.11.2020 року відкрито виконавче провадження №63457363. Проте, виконавче провадження не дало результатів та відповідачем не здійснено виплату позивачу заборгованість по пенсії.
Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно, правилами ч. 1, 6 ст. 383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вже зазначалось судом вище, позивач отримав виконавчий лист та відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 вересня 2020 року відкрито відповідне виконавче провадження ВП №63457363.
Постанови про закриття виконавчого провадження у зв'язку з надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону, матеріали адміністративної справи не містять.
Виконавче провадження з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року у справі № 640/21387/19 триває.
Крім того, судом також враховано, що державним виконавцем 14.09.2021 року та 11.11.2021 року винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. та 10200,00 грн., а також встановлено термін для виконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення без поважних причин.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з'ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, та як наслідок вважає за необхідне залишити її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 383, КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 16 червня 2020 року у справі № 640/21387/19.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко