ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/15995/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України з урахуванням періодів роботи позивача на посаді майстра будівельних та монтажних робіт та виконроба з 01 листопада 1988 року по 01 вересня 2006 року, починаючи з 15 лютого 2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього достатнього пільгового та страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 та підтверджується наданими доказами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/15995/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
У відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, стверджуючи про відсутність у позивача достатнього страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, а дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача про відсутність страхового та пільгового стажу спростовується документами, які були надані позивачем до ГУ ПФУ в м. Києві та містяться в матеріалах справи; загальний страховий стаж складає 27 років 1 місяць 2 дні, пільговий стаж за списком №2 складає 15 років 11 місяців 19 днів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 09 квітня 2019 року №75645/03 за наслідками розгляду заяви позивача від 15 лютого 2019 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) останньому повідомлено, що згідно наданих документів загальний страховий стаж складає 25 років 9 місяців 29 днів, пільговий стаж за списком №2 - 11 років 11 місяців 8 днів, у зв'язку з чим підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону немає, оскільки не виконані умови частини другої статті 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; повідомлено, що позивач має право звернутися із заявою на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку після набуття 56 років, але за умови наявності страхового стажу, визначеного частиною другою статті 114 Закону.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за Списком №2 протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Тобто, необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах в межах спірних відносин є: досягнення віку 55 років; наявність страхового стажу не менше 27 років; наявність пільгового стажу - не менше 12 років 6 місяців.
При цьому, відповідач зазначає, що за результатами розгляду згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 25 років 9 місяців 29 днів, пільговий стаж за списком №2 - 11 років 11 місяців 8 днів, у зв'язку з чим немає підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2. Проте, згідно наданої відповіді ГУ ПФУ в м. Києві від 09 квітня 2019 року №75645/03, так і тексту відзиву неможливо встановити, які саме періоди не включені відповідачем до пільгового та страхового стажу позивача.
Так, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено таке:
- 22 серпня 1979 року позивач зарахований до Вінницького будівельного технікуму; 28 лютого 1983 року відрахований у зв'язку із закінченням технікуму (3 роки 6 місяців 6 днів);
- 01 квітня 1983 року зарахований трубоукладчиком 3 розряду в СМБУ-5 тресту «Київпідземшляхбуд»; 12 травня 1983 року звільнений у зв'язку з початком служби у Радянській армії (1 місяць 11 днів);
- з 14 травня 1983 року по 25 квітня 1985 року - служба в Радянській армії (1 рік 11 місяців 11 днів);
- 21 травня 1985 року зарахований трубоукладчиком 4 розряду СМБУ-5 тресту «Київпідземшляхбуд»; 01 жовтня 1987 року переведений монтажником зовнішніх трубопроводів 3 розряду; 01 листопада 1988 року переведений майстром уч. №1; 22 травня 1990 року - переведений виробником робіт; 08 серпня 1996 року звільнений за власною ініціативою (11 років 2 місяці 18 днів);
- 12 серпня 1996 року прийнятий виробником робіт в Автогаражний кооператив «Макарівський»; 22 травня 1998 року звільнений за власною ініціативою (1 рік 10 місяців 4 дні);
- 16 червня 1998 року зарахований на роботу виконроба (виконацем робіт) до ЗА «Будінженермережа-5»; 01 січня 1999 року - звільнений у зв'язку із закінченням строку контракту (6 місяців 16 днів);
- 04 січня 1999 року -ЗАТ «Стройинжсеть» зарахований на роботу виконроба; 01 вересня 2006 року - звільнений за власним бажанням (7 років 7 місяців 28 днів);
- 01 листопада 2018 року - ПрАТ «Будінженермережа-5» прийнятий на посаду виконроба; відомості про звільнення позивача не зазначені у трудовій книжці.
Згідно довідки ПрАТ «Будінжмережа-5» від 14 січня 2019 року №2к, виданій ОСОБА_1 про те, що він дійсно працював в СБМУ-5 треста «Київпідземшляхбуд-5» з 01 листопада 1988 року майстром будівельних та монтажних робіт по 22 травня 1990 року; з 22 травня 1990 року виконробом по 08 серпня 1996 року, підприємство перейменувалося в «Колективне підприємство по будівництву інженерних мереж №5»; з 16 червня 1998 року виконробом по 01 січня 1999 року, підприємство перейменувалося в ЗАТ «Будінжмережа-5»; з 04 січня 1999 року виконробом по 01 вересня 2006 року; надано характеристику виконуваних робіт та зазначено, що вони відносяться до Списку №2; за весь період пільговий стаж становить 15 років 11 місяців 19 днів; в Колективному підприємстві по будівництву інженерних мереж №5 (КП БІМ №5) була призначена комісія по проведенню атестації робочих місць з шкідливими умовами праці, в наказів від 25 жовтня 1994 року №232к підтверджено перелік робочих місць і професій зі шкідливими умовами праці на пільгове пенсійне забезпечення, так як характер та умови праці і вся структура виробництва за весь період не змінювалася; в ЗАТ «Будінжмережа-5» проведена атестація 27 березня 2006 року. На підтвердження проведення атестації робочих місць матеріали справи містять копії наказів про проведення атестації робочих місць та про призначення комісії для проведення атестації робочих місць.
Згідно довідки ПрАТ «Будінжмережа-5» від 25 жовтня 2018 року №63к підтверджено, що позивач дійсно працював в ЗАТ «Будінжмережа-5» згідно трудової книжки із вказанням періодів. Вказані вище періоди роботи позивача також підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями наказів про призначення на посаду та про звільнення з посади, особовою карткою, картками умов праці.
Нарахування позивачу заробітної плати підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21 січня 2019 року №6к.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи позивача з 01 листопада 1988 року майстром будівельних та монтажних робіт по 22 травня 1990 року; з 22 травня 1990 року виконробом по 08 серпня 1996 року, підприємство перейменувалося в «Колективне підприємство по будівництву інженерних мереж №5»; з 16 червня 1998 року виконробом по 01 січня 1999 року, підприємство перейменувалося в ЗАТ «Будінжмережа-5»; з 04 січня 1999 року виконробом по 01 вересня 2006 року. Зазначене також підтверджується довідкою ПрАТ «Будінжмережа-5» від 14 січня 2019 року №2к, виданій ОСОБА_1 про те, що він дійсно працював в СБМУ-5 треста «Київпідземшляхбуд-5» у вказаний період, надано характеристику виконуваних робіт та зазначено, що вони відносяться до Списку №2, вказано, що за весь період пільговий стаж становить 15 років 11 місяців 19 днів.
На підтвердження зазначеного матеріали справи містять також архівні довідки щодо періоду роботи та заробітної плати, посад позивача, винесені відносно позивача накази по місцю роботи. При цьому, відомостей щодо переведення на іншу роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати в поданих документах не міститься.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (пункт 2 Порядку №18-1).
Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Сторонами не оспорюється, позивачем разом із заявою подано до ГУ ПФУ в м. Києві зазначені вище документи.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем у листі від 09 квітня 2019 року №75645/03 не вказано, які саме періоди роботи позивача не зараховано до пільгового стажу та підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01 листопада 1988 року майстром будівельних та монтажних робіт по 22 травня 1990 року, з 22 травня 1990 року виконробом по 08 серпня 1996 року, з 16 червня 1998 року виконробом по 01 січня 1999 року, підприємство перейменувалося в ЗАТ «Будінжмережа-5», з 04 січня 1999 року виконробом по 01 вересня 2006 року (весь період пільговий стаж становить 15 років 11 місяців 19 днів), суд дійшов висновку про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років за списком №2, який становить 15 років 11 місяців 19 днів.
Щодо страхового стажу позивача, відповідач у відповіді від 09 квітня 2019 року №75645/03 за наслідками розгляду заяви позивача від 15 лютого 2019 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) зазначив, що згідно наданих документів загальний страховий стаж складає 25 років 9 місяців 29 днів. При цьому, ні з тексту відповіді, ні з відзиву неможливо встановити, які саме періоди роботи позивача згідно записів у трудовій книжці відповідачем біли зараховані до страхового стажу 25 років 9 місяців 29 днів.
В свою чергу, при обрахунку страхового стажу позивача суд виходить із наявних у трудовій книжці позивача записів, що наведені вище. Оскільки позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою 15 лютого 2019 року, саме до цієї дати судом враховується страховий стаж позивача.
Згідно записів у трудовій книжці позивача загальний страховий стаж становить 27 років 1 місяць 28 днів.
Тобто, станом на дату звернення позивача 15 лютого 2019 року до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 досяг віку 55 років, мав страховий стаж не менше 27 років та пільговий стаж не менше 12 років 6 місяців, що, на думку суду, дає підстави вважати про наявність у позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Додатково суд зауважує, що при вирішенні цієї справи підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а у подібних правовідносинах щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пунктом «б» статті 13 Закону №1788, якщо немає атестації робочого місця на відповідній посаді).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788 (пункт 58).
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником під-приємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник (пункт 60).
При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі №21-51а15, від 17.03.2015 у справі №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (пунк 61).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про підтвердження документально та нормативно позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України з урахуванням періодів роботи позивача на посаді майстра будівельних та монтажних робіт та виконроба з 01 листопада 1988 року по 01 вересня 2006 року, починаючи з 15 лютого 2019 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 15 лютого 2019 року.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.
У спірному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 15 лютого 2019 року.
Суд зазначає, що обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У спіному випадку зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.
При цьому, слід зазначити, що суд має право зобов'язати орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 не підлягає задоволенню як такі, що заявлені передчасно.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню у відповідній частині.
З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вище викладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною викладену у листі від 09 квітня 2019 року №75645/03 відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення, а саме, з 15 лютого 2019 року.
4. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська