ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/26666/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправною та скасування відповіді, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДР: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати відповідь № 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в частині відмови у здійснення перерахунку та проведення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми у розмірі 1390,00 грн. та залишок якої становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеної частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 1390,00 грн., та залишок якої становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Пояснює, що 23.09.2020 ОСОБА_1 направив до Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат заяву про перерахунок та здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та з урахуванням фактично виплаченої суми, що становить в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.».
Додає, що на початку жовтня 2020 року на адресу для листування ОСОБА_1 надійшов лист з Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в якому містилась відповідь 14/07-М- 1284-011 від 29.09.2020.
Позивач зазначає, що у відповіді 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 вказано: «... враховуючи вищевикладене, разова грошова допомога до 05 травня у 2020 роках надана Вам в розмірі відповідно до прийнятої постанови Кабінету Монстрів України, списку, який надійшов до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та виділених бюджетних коштів на 2020 рік».
Позивач наголошує на протиправності такої відповіді, оскільки 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України № З-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13 ,14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За твердженням позивача, в силу положень Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, на момент виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року діяла редакція статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підсумовуючи зазначене позивач просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Крім іншого, зазначає, що перерахування коштів позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій здійснено в розмірі 1390,00 грн.
Зазначає також, що позивач звернувся із позовною заявою до суду 17.11.2020, тому, з огляду на що, на думку відповідача, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Тому вважає, що позовні вимоги щодо перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 підлягають залишенню без розгляду.
Що стосується власне суті позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" прийнята постанова КМ України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова).
Відповідач зазначає, що вищевказана Постанова не суперечить Конституції, прийнята з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Окрім того, звертає увагу відповідач, зазначена постанова прийнята до винесення Рішення Конституційним Судом України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Вищенаведена Постанова, як зазначає відповідач, не була визнана неконституційною та є чинною.
Зазначає, що Центр при проведенні перерахування коштів на виплату щорічної разової допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства і ніяким чином не порушив права та законні інтереси позивача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Що стосується поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд вважає його безпідставним та необґрунтованим, таким, що спрямований на затягування розгляду справи, а відтак, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджується виплата позивачу у 2020 році допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн., а відтак вказані обставини є встановленими.
При цьому, з матеріалів справи видно, зокрема, із заяви від 27.09.2020 про виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік (том 1 а.с. 7-8), що позивач звернувся до відповідача із проханням виплати позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Листом 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеної частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки виплата проведена у відповідності до постанови Кабінету Монстрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (надалі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Пільги учасникам бойових дій встановлені ст. 12 вказаного Закону.
Пільги особам з інвалідністю встановлені ст. 13 цього Закону.
Тобто, відносно кожної окремої категорії встановлені окремі правові норми, підстави для виплати допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (який набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції:
"Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій - 1 390 гривень.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та особам з інвалідністю, внаслідок війни.
З урахуванням викладеного вище, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку визначеному у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XІV.
Разом з тим, як видно з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд саме:
1) визнати протиправною та скасувати відповідь № 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в частині відмови у здійснення перерахунку та проведення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми у розмірі 1390,00 грн. та залишок якої становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеної частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 1390,00 грн., та залишок якої становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Тобто, позивач посилається на норми, які на його думку порушені відповідачем та стосуються осіб з інвалідністю, до яких він не відноситься.
Щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, передбаченої саме частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач також просив і у відповідача.
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367- XIV) передбачає, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Тобто, частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367- XIV) стосується саме виплати щорічно до 5 травня разової грошової допомоги саме інвалідам війни.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 є інвалідом війни, зокрема, відсутнє посвідчення інваліда війни, або будь-який інший документ, який би підтвердив вказаний статус у позивача.
Більш того, частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить жодних вимог, щодо виплати до 05 травня щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виплата щодо чого передбачена саме частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відносно чого позивачем не заявлено жодних позовних вимог.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, можливість виходу за межі позовних вимог для цілей ефективного захисту є правом суду та за умови, крім іншого, формування позивачем складу відповідача та вимог до нього.
Слід додати, що закріплений у ст. 9 КАС України принцип диспозитивності слід розуміти як можливість зацікавлених осіб, що беруть участь в адміністративній справі вільно розпоряджатися процесуальними способами доказування, всіма матеріальними і процесуальними правами, а суд повинен сприяти їм в реалізації цих прав і здійснювати контроль за законністю їх розпорядчих дій. Отже, сторони адміністративного провадження мають можливість самі вирішувати питання про об'єм і характер своїх прав і обов'язків, тобто чинити вибір із кількох варіантів, передбачених законом, самостійно регулювати свої стосунки, діяти на власний розсуд, вибирати оптимальну міру поведінки, виходячи з власних інтересів, спрямованих на порушення, розвиток і припинення справи з метою захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
Принцип диспозитивності характеризується такими положеннями: хто хоче здійснити своє право, повинен про це сам потурбуватися; особа, якій належить право, може від нього відмовитись; нікого не можна примушувати пред'явити заяву проти своєї волі; адміністративний суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом; правом розпоряджатися об'єктом процесу.
Тобто, саме позивач у позові визначає свої вимоги.
Відтак, зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання протиправною та скасування відповіді № 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в частині відмови у здійснення перерахунку та проведення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, визначеного саме частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та, як наслідок зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, визначеного саме частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», натомість беручи до уваги те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не надано суду, жодних у розумінні ст. 73 КАС України доказів того, що позивач є інвалідом війни, тоді як у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, у суду відсутні правові підстави вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд наголошує на безпідставності таких доводів, оскільки виплата позивачу щорічної грошової допомоги здійснювалася за 2020 рік до 5 травня, тоді як позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги до 30 вересня 2020 року, проте листом № 14/07-М-1284-011 від 29.09.2020 відповідач відмовив позивачу у такій виплаті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДР: НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін