ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/22534/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пояснює, що Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020 визнано таким. що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12. 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, як стверджує позивач, була відновлена дія редакції статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно, до 5 травня. учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни III групи семи мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - восьми мінімальних пенсій за віком.
Зауважує, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Станом на 01.01.2020 розмір мінімальної пенсії за віком складає 1638.00 гри., у зв'язку з чим, позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, мала бути виплачена разова грошова допомога до 5 травня 2020 року у розмірі 13104 грн.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем йому було виплачена разова грошова допомога до 05 травня за 2020 рік у розмірі 3640,00 грн., чим, на думку позивача, порушено вимоги частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вказана норма, у редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» № 367-XIV від 25.12.1998 передбачала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни III групи семи мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - восьми мінімальних пенсій за віком.
Відтак, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Крім іншого, зазначає, що перерахування коштів позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік здійснено у розмірі 3640,00 грн., шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" прийнята постанова КМ України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова).
Відповідач зазначає, що вищевказана Постанова не суперечить Конституції, прийнята з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Окрім того, звертає увагу відповідач, зазначена постанова прийнята до винесення Рішення Конституційним Судом України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Вищенаведена Постанова, як зазначає відповідач, не була визнана неконституційною та є чинною.
Зазначає, що Центр при проведенні перерахування коштів на виплату щорічної разової допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства і ніяким чином не порушив права та законні інтереси позивача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджується виплата позивачу у 2020 році допомоги до 5 травня у розмірі 3640,00 грн., а відтак вказані обставини є встановленими.
01.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020 визнано таким. що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12. 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування., у зв'язку з чим, була відновлена дія редакції статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно, до 5 травня. учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни III групи семи мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - восьми мінімальних пенсій за віком.
Листом від 13.08.2020 № 03/07-Д-902-011 відповідач відмовив позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки виплата проведена у відповідності до постанови Кабінету Монстрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (надалі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (який набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції:
"Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій - 1 390 гривень.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та особам з інвалідністю, внаслідок війни.
З урахуванням викладеного вище, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку визначеному у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XІV.
Разом з тим, як видно з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд саме:
1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком.
Тобто, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої саме статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та, як наслідок зобов'язати відповідача провести перерахунок на виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, передбаченої саме статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
В той же час, суд повторно звертає увагу заявника на те, що частина 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV), передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відтак, норма частина 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV) не містить згадки про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи.
Вказана виплата передбачена частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV), відповідно до якої, зокрема, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Тобто, саме частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV) передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи.
Між тим, як вже було неодноразово зазначено вище судом, позовні вимоги позивача стосується виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, як особі з інвалідністю ІІ групи, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, можливість виходу за межі позовних вимог для цілей ефективного захисту є правом суду та за умови, крім іншого, формування позивачем складу відповідача та вимог до нього.
Слід додати, що закріплений у ст. 9 КАС України принцип диспозитивності слід розуміти як можливість зацікавлених осіб, що беруть участь в адміністративній справі вільно розпоряджатися процесуальними способами доказування, всіма матеріальними і процесуальними правами, а суд повинен сприяти їм в реалізації цих прав і здійснювати контроль за законністю їх розпорядчих дій. Отже, сторони адміністративного провадження мають можливість самі вирішувати питання про об'єм і характер своїх прав і обов'язків, тобто чинити вибір із кількох варіантів, передбачених законом, самостійно регулювати свої стосунки, діяти на власний розсуд, вибирати оптимальну міру поведінки, виходячи з власних інтересів, спрямованих на порушення, розвиток і припинення справи з метою захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
Принцип диспозитивності характеризується такими положеннями: хто хоче здійснити своє право, повинен про це сам потурбуватися; особа, якій належить право, може від нього відмовитись; нікого не можна примушувати пред'явити заяву проти своєї волі; адміністративний суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом; правом розпоряджатися об'єктом процесу.
Тобто, саме позивач у позові визначає свої вимоги.
Відтак, зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, як особі з інвалідністю ІІ групи, передбаченої саме частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тоді як така виплата передбачена саме частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позовні вимоги відносно чого позивачем заявлені не були, тоді як у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, у суду відсутні правові підстави вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін