ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
07 грудня 2021 року м. Київ № 640/30872/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у адміністративній справі №640/30872/21 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопбудшлях»
до Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопбудшлях» (далі по тексту - позивач), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 7, приміщення 5-1 до Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач), адреса: 40020, Сумська область, місто Суми, вулиця Вєтрова Юрія, будинок 24, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA805000/2021/000141/2 від 12 жовтня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA805020/2021/00422 від 12 вересня 2021 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06 грудня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В обґрунтування клопотання представник відповідача послався на те, що дана справа має для відповідача виняткове значення, оскільки скасування оскаржуваних рішень без належних на те підстав призведе до виникнення у позивача права на повернення з Державного бюджету грошових коштів в сумі більше 177 521,53 грн.
Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, обгрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін представник відповідача посилається на намір надати пояснення в судовому засіданні.
Проте, суд не вбачає, яким саме чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи порушує принцип рівності сторін, або обмежує доступ для відповідача в частині подання необхідних доказів, якими останній обгрунтовує свої заперечення проти позовних вимог.
Більш того, враховуючи, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника відповідача на необхідність допиту свідка не є належним чином вмотивованою та обгрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін, а доводи, на які представник посилається у своєму клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення судового засідання. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.
Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання представника Сумської митниці Держмитслужби про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник