ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 листопада 2021 року м. Київ № 640/18085/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю:
від позивача - Ткаченко І.В. ;
від відповідача - Сметанюк Р.М.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2018 № 79145-1305-2659, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік в розмірі 1669170,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дійсно останньою було укладено договір оренди земельної ділянки, проте, виключно задля того, щоб користуватись нею як власник нежитлової будівлі. Пояснила, що у 2017 році позивач була незаконно позбавлена права власності на нежитлову будівлю та з того часу не має доступу ні до неї, ні до земельної ділянки. Зазначила, що 29.09.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Amitiel Holding Limited на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, у редакції станом на дату набуття права власності Amitiel Holding Limited на нежитлову будівлю, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. За наведених обставин вважає, що з урахуванням статей 120 Земельного кодексу України, 287 Податкового кодексу України та 726 Цивільного кодексу України у їх сукупності та правовому взаємозв'язку оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не була користувачем земельної ділянки у 2018 році, а право власності на нежитлову будівлю досі не поновила.
Ухвалою суду від 26.07.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18085/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 30.09.2021.
16.08.2021 до суду від представника відповідача Сметанюка Р.М. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що згідно бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0775 га (775 кв.м), кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:176:0025, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2010 № 939. Так, відповідно до вказаного договору ставка податку застосовується в розмірі 11,25 % від нормативної грошової оцінки. За наведених обставин вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 30.09.2021, допущено заміну первинного відповідача його правонаступником та відкладено розгляд справи на 28.10.2021.
08.10.2021 до суду від представника позивача Трушківської Л.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якого остання просить суд позов задовольнити. Наголошує на тому, що згідно інформаційної довідки № 263107632 від 24.06.2021 позивач не є користувачем (орендарем) земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0775 га (775 кв.м), кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:176:0025.
27.10.2021 до суду від представника відповідача Сметанюка Р.М. надійшло заперечення на відповідь на відзив, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголосив на тому, що доводи позивача не спростовують той факт, що остання була і є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.10.2021 закрито підготовче провадження у справі № 640/18085/21 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 25.11.2021.
25.11.2021 представником позивача Ткаченком І.В. подано до суду додаткові пояснення, у яких останній наголосив на тому, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже саме новий власник має сплачувати орендну плату або плату за землю.
Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2021 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
27.04.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 79145-1305-2659, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік в розмірі 1669170,78 грн.
Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За визначенням пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);
землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;
орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);
плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом 269.1 cтатті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування адміністративного будинку від 21.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенком О.Ю., дарувальник - ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а обдаровувана - ОСОБА_1 приймає у дарунок адміністративний будинок з влаштуванням паркінгу, позначений на плані літерою "А" загальною площею 6124,40 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
25.12.2010 між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за предметом якого Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1010/3079, за актом приймання-передачі передає, а Орендодавець приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.
Розділом 2 вказаного договору визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування - АДРЕСА_1 ;
- розмір - 775 кв.м;
- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку з влаштуванням паркінгу;
- кадастровий номер - 8000000000:91:176:0025.
Згідно з витягом з технічної документації № Н-00951/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 20.09.2010 № 239 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6060584,91 грн.
Договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 25.12.2010).
Згідно з пунктом 4.2 договору оренди земельної ділянки від 25.12.2010 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 11,25 відсотків від її нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пунктів 288.1 - 288.5 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
- не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;
- для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;
- для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Поряд з цим, позивач наголошує на тому, що остання була позбавлена права власності на нежитлову будівлю і наразі тривають судові спори.
З доданого до матеріалів справи рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/6869/18 вбачається, що 29.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперті.Груп" (продавець) та Компанією "Amitiel Holding Limited" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 898, відповідно до якого Компанія "Amitiel Holding Limited" набула права приватної власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля з влаштуванням паркінгу Літ.А, загальною площею 6 124,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1365213680000 за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаним рішенням суду, зокрема, визнано за Компанією "Amitiel Holding Limited" (місцезнаходження: 1-й поверх, Декк Хауз, Зіппора Стріт, Провіденс Індастріел Істейт, а/с 1345, о Має, Республіка Сейшельські Острови, код за реєстром Республіки Сейшельські Острови 157986) право власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля з влаштуванням паркінгу Літ.А, загальною площею 6 124,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1365213680000 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягають доказуванню обставини, що з 29.09.2017 Компанією "Amitіel Holding Limited" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2017, що був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 898, набуто право приватної власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля з влаштуванням паркінгу Літ.А, загальною площею 6 124,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1365213680000 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття Компанією "Amitіel Holding Limited" права власності не нежитлову будівлю) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід прав власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
З аналізу зазначених норм вбачається, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов'язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов'язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов'язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.
Таким чином, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. При цьому землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.
Зважаючи на те, що з 29.09.2017 у позивача припинилося право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розміщену на земельній ділянці, що перебувала у користуванні, то з цієї дати фактичне користування цією земельною ділянкою також припинилося. Таким чином, обов'язок зі сплати податку на землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виник у власника будівлі, споруди з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2018 № 79145-1305-2659.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 11350,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 7 грудня 2021 року.