Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216
Іменем України
03.10.2007
Справа №2-22/10139-2007А
За позовом ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» (м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 5)
До відповідачів Пенсійного Фонду України ( м.Київ, вул.Бастіонна, 9)
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ
(м.Київ, вул..Воровського, 16)
Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському
районі м. Києва (м. Київ, вул.. Керченська, 5-а)
Про скасування рішення.
Головуючий суддя С.В.Яковлєв
Судді Г.М.Іщенко
А.С.Цикуренко
За участю секретаря Дулімової В.І.
Представники:
від позивача - Потапова О.В. - пред-к, дов. від 16.02.2007 р.
від відповідачів - 1) Сорокіна О.П. - пред-к, дов. від 18.09.2007 р.
2) Сорокіна О.П. - пред-к, дов. від 27.08.2007 р.
3) Сорокіна О.П. - пред-к, дов. від 30.08.2007 р.
Сутність спору: ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» ( далі позивач) звернулось до Господарського суду АРК з позовом, в якому просило скасувати рішення Пенсійного Фонду України № 6002/08-10 від 06.04.2007 р. про залишення вимоги про сплату недоїмки (боргу) № Ю-444 від 04.10.2006 р. без змін, а заяву без задоволення, рішення № 836/08 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.01.2007 р. про результати розгляду скарги, рішення № 3841/02 Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 20.12.2006 р. про залишення вимоги про сплату недоїмки (боргу) № Ю-444 від 04.10.2006 р. без змін , а заяву без задоволення, вимогу про сплату боргу № Ю-444 від 04.10.2006 р., пред'явлену Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва . Вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно застосував положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідачів надав заперечення на позов ( вих. 3853/02 від 30.08.2007 р.) , в якому с позовними вимогами не погодився , вказавши , що вимога від 04.10.2006 р. № Ю-444 сформована на підставі картки особового рахунку позивача , відповідно до якої станом на кінець жовтня 2006 р. борг останнього по сплаті страхових внесків складав 188720.77 грн.
Під час судових засідань представник відповідачів наполягав на тому, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
У період часу з 31.07.2006 р. по 07.09.2006 р. працівниками Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва була проведена перевірка правильності обчислення , повноти нарахування позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період часу з 01.02.2004 р. по 30.06.2006 р.
За результатами зазначеної перевірки 08.09.2006 р. був складений акт перевірки №2643, в якому зафіксовано відхилення у сумі 223937,36 грн. донарахованих страхових внесків на додаткову заробітну плату згідно з протоколом №34 від 31.08.2005 р.
Позивачем висновки документальної перевірки , що викладені в акті №2643 від 07.09.2006 р. не були оскаржені, в наслідок чого, діючи відповідно до вимог законодавства , Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва внесло суму донарахованих страхових внесків до картки особового рахунку позивача як така, що є узгодженою .
На підставі даних кратки особового рахунку позивача Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва 04.10.2006 р. прийнято вимогу про сплату боргу № Ю-444 , згідно з якою позивач мав сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 188720,77 грн.
Зазначена вимога надіслана на адресу позивача 09.10.2006 р. та була їм отримана 11.10.2006 р., про що свідчить копія поштового повідомлення, яка надана під час розгляду справи.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загально- обов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Відповідно до п.2 ст.5 Закону виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески до солідарної системи нараховуються роботодавцями на суми, зокрема, фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувань та компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі , які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт ( послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.(ст.20 Закону)
Відповідальність страхувальників у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначена у ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 р. , який зареєстрований в Мінюсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713 , затверджена Інструкція зі статистики заробітної плати ( далі Інструкція № 5), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці .
У п.2.2 ст.2 Інструкції №5 визначені доплати, надбавки , гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, які входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Відповідно до п.п. 2.3.2. та 2.3.3 п.2.2 ст.2 Інструкції №2 до фонду додаткової заробітної плати відносяться одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці ( наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій та і у натуральній формі), матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників ( на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом , крім сум, указаних у п.3.31).
Під час розгляду справи позивач, вимагаючи скасування вимоги про сплату боргу № Ю-444 від 04.10.2006 р., пред'явленої Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва , визначав, що суму коштів, сплачену ним на підставі протоколу №34 від 31.08.2005 р., не можна било віднести до фонду оплати праці. Він стверджував, що зазначені виплати проводились за окремою відомістю, не тільки його працівникам, але і фізичним особам, яки не знаходились з ним у трудових відносинах. Саме ці факти на думку позивача свідчили про те, що з зазначених виплат не мали бути сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.
Незважаючи на вимогу суду, позивач в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що суми, сплачені кадровому резерву на підставі протоколу №34 від 31.08.2005 р., видавались за окремою платіжною відомістю особам , яки не знаходились з ним у трудових відносинах.
За таких обставин суд вважає, що працівники Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва під час проведення перевірки позивача , керуючись вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положеннями Інструкції №5 , обґрунтовано віднесли виплачені ним на підставі протоколу №34 від 31.08.2005 р. кошти до фонду додаткової заробітної плати , встановили факт неправомірного не нарахування страхових внесків на зазначені суми .
В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що позивач по справі не оскаржує розмір донарахованих страхових внесків, яки були внесені відповідачем до картки його особового рахунку за результатами перевірки , суд вважає, що вимога від 04.10.2006 р. № Ю-444 сформована з додержанням вимог діючого законодавства, тому відсутні підстави для її скасування.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. затверджений Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу , нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. ( далі Порядок № 21-1). Зазначена Постанова зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 р. № 81/8680.
Рішення Пенсійного Фонду України № 6002/08-10 від 06.04.2007 р., рішення № 836/08 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.01.2007 р. про результати розгляду скарги, рішення № 3841/02 Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 20.12.2006 р. за своєю суттю є документами, прийнятими в наслідок розгляду скарг позивача, пов'язаних з прийняттям Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва вимоги від 04.10.2006 р. № Ю-444.
За таких обставин, приймаючи до уваги визнання правомірним прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва вимоги від 04.10.2006 р. № Ю-444, суд вважає, що вказані рішення за своєю правовою природою не можуть відноситися до правозастосовчих актів, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги по їх скасуванню .
В силу викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 03.10.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.10.2007р.
Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня ії проголошення ( у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.