07 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/16447/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та просить: визнати протиправною та скасувати постанову №142 від 25.10.2021 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області про накладення на неї стягнення, передбаченого ч.І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 135130,19 грн. за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що встановлення проведеною відповідачем перевіркою порушення позивачкою прав споживача ОСОБА_2 , наданих їй ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та винесеної на підставі Акту перевірки постанови про накладення стягнення, передбаченого ч. І ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 135130,19 грн. є не обгрунтованими та порушують її права.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду від відповідача, надійшов відзив, в якому він просить розглядати справу за відсутності його представника, та просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач є фізичною-особою підприємцем, що здійснює свою господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 .
31.08.2021 посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, на підставі наказу від 31.08.2021 №3243-ОД та направлення (посвідчення) на проведення заходу від 31.08.2021 №2617, було проведено позапланову перевірку щодо дотримання мною вимог законодавства про захист прав споживачів.
За результатами перевірки було складено Акт №10-05.3/000198 від 31.08.2021, в якому зазначено про порушення позивачем ч. 3, 4, ст. 10, ч.4 ст.17, п.1 ч. 1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», п.25, 28, 29 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313 (надалі - Акт перевірки).
25.10.2021, на підставі Акту перевірки, відповідач виніс постанову №142 про накладення на позивача стягнення, передбаченого ч. І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 135130,19 грн. за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - Постанова).
Не погодившись з такою постановою, позивач оскаржила її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 ч. І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції і виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення прав споживача ОСОБА_2 , наданих їй ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
З поданих суду доказів слідує, що постанову було винесено на підставі Акту перевірки в якому зазначено, наступне: «17.10.2019 споживачка ОСОБА_2 придбала у ФОП ОСОБА_1 металопластикові вікна на суму 13513,19 грн. В період гарантійного терміну споживачкою було виявлено недоліки. У зв'язку з чим, з метою усунення недоліків, споживачка звернулась до продавця. Станом на 31.08.2021 встановлено, що недоліки у виконаних роботах (послугах) безоплатно Продавцем не усунено в розумний строк».
При цьому, жодного документального доказу на підтвердження слів споживачки ОСОБА_2 щодо її звернення до відповідача з вимогою про усунення недоліків у виконаних роботах (послугах) до матеріалів справи не додано.
В той же час, в заяві ОСОБА_2 від 03.09.2020, з якою вона зверталась до мене та на яку є посилання в Акті перевірки, були перераховані, виявлені споживачкою недоліки придбаного товару, вимога про проведення експертизи придбаного товару та згода на її проведення.
На цю заяву позивачкою було направлено лист ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , в якому остання просила надати доступ спеціалістам оглянути металопластикові конструкції за місцем їх встановлення (фактичного знаходженням) для фотографування (фіксації) недоліків, складання відповідного Акту про виявлені недоліки для подальшого направлення вказаних документів на завод виробник, а також просила повідомити про час, протягом якого спеціалісти зможуть оглянути товар та скласти відповідні документи (а.с. 36, 37).
Доказів того, що ОСОБА_2 направляла на адресу позивача відповідь на вказаний лист, суду не представлено.
Зважаючи, що споживач ОСОБА_2 не зверталась до позивача з вимогами, передбаченими ч. 3 ст. 10 «Про захист прав споживачів», а на письмову вимогу від 03.09.2020 про проведення експертизи придбаного товару позивачем, на її адресу був надісланий їй лист, який ОСОБА_2 залишила без відповіді, суд констатує, що жодної відмови ОСОБА_2 в реалізації її прав позивачем допущено не було.
Крім того, відповідно до п.4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 (надалі - Порядок) рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономіки.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку коли, незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Листом №10-05.3/1123/П від 03.09.2021, отриманим позивачем 15.09.2021, відповідач повідомив, що 11.10.2021 з 10-00 до 12-00 год. за адресою АДРЕСА_3 , буде розглядатись справа про накладення стягнення на підставі Акту перевірки від 31.08.2021.
За станом здоров'я позивач не змогла потрапити на розгляд справи та надати свої пояснення.
Розгляд справи ГУ Держпродспоживслужби в Київській області фактично відбувся 25.10.2021.
Однак про відкладення розгляду справи на іншу дату відповідач позивача не повідомив, чим порушив її законні права та інтереси, позбавивши можливості надати докази та пояснення по справі.
Окрім того, відповідачем неправильно було визначено розмір штрафу відповідно до п.1 ч. І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Санкція статті передбачає накладання стягнення у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, із аналізу даної норми можна зробити висновок, що розмір штрафу повинен визначатись від вартості продукції, в нашому випадку - металопластикових вікон, виходячи з цін, що діяли на час їх придбання.
ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, виносячи постанову, розраховувало штраф, виходячи із загальної суми товарних чеків, наданих заявником -13513,19 грн.
Однак, споживач ОСОБА_2 , окрім металопластикових вікон, також сплачувала вартість послуг з доставки та монтажу металопластикових вікон на загальну суму 1650 грн., яка повинна бути вирахувана відповідачем з загальної вартості для обрахунку штрафу.
Отже, ГУ Держпродспоживслужби у Київській області не було здійснено розрахунку розміру штрафу в порядку та межах, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказані вище обставини, свідчить про необґрунтованість встановлення, проведеною відповідачем перевіркою порушення позивачкою прав споживача ОСОБА_2 , наданих їй ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та винесеної на підставі Акту перевірки постанови про накладення стягнення, передбаченого ч. І ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 135130,19 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (вул.Балукова, 22, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область,08133), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повгному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову №142 від 25.10.2021 Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 стягнення, передбаченого ч.І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 135130,19 грн. за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот