про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/6782/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімов О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 127к від 06.09.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Тернопільської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді керівника Тернопільської обласної прокуратури з 11 вересня 2019 року;
- стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 вересня 2019 року до дня прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Перевіривши позовну заяви на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 171 КАС України, суддя зазначає наступне.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).
Так, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем оскаржуюється наказ Генерального прокурора № 127к від 06.09.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Тернопільської області та органів прокуратури. При цьому, у позові позивач вказує про те, що з оскаржуваним наказом він ознайомився у день його видання.
Відтак, суддя вважає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо оскарження зазначеного вище наказу після сплину місячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, звертаючись до суду поза межами місячного строку, позивачем подано відповідну заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з обґрунтуванням причин його пропуску. У вказаній заяві позивач зазначає, що він не мав можливості оскаржити наказ за станом здоров'я. Більше того, вказує, що після незаконного, не етичного звільнення з роботи стан його здоров'я було суттєво підірвано.
Стверджує, що через вказані вище протиправні та аморальні дії відповідача у нього з'явився психологічний стрес, який супроводжувався почуттям неспокою, безпорадності та безнадійності, емоційним виснаженням. На нервовому ґрунті почалися головні болі, підвищився артеріальний тиск. Все це призвело до погіршення стану здоров'я і з 23 вересня до 14 жовтня 2019 року він перебував на амбулаторному лікуванні в Підволочиській центральній лікарні з діагнозом «компресійно-ішемічна нейропатія правого променевого нерва з помірним парезом розгиначів кисті і пальців, гострий період». Відповідно через хворобу він не зміг подати до суду позовну заяву про поновлення на роботі в місячний строк.
Пізніше не звертався з таким позовом до суду через те, що на той час цьому не були відомі обставини, та навіть уявити собі не міг, що Генеральний прокурор, який є посадовою особою, що очолює єдину централізовану систему прокуратури України, займає найвищу адміністративну посаду України може вчинити грубе порушення закону щодо процедури його звільнення з посади прокурора.
Щодо часу та обставин, коли він дізнався про порушення своїх прав та незаконність наказу Генерального прокурора № 127к від 06.09.2019 року є допит його як потерпілого слідчим Державного бюро розслідувань 01.09.2021 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (лист ДБР додається), під час якого йому стало відомо, що при виданні оскаржуваного наказу Генеральним прокурором була порушена процедура звільнення його з посади, зокрема, у порушення вимог ст.ст, 41, 71 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача) не отримано рекомендацію Ради прокурорів України на звільнення прокурора Тернопільської області ОСОБА_1 , внаслідок чого наказ Генерального прокурора про його звільнення є протиправним.
Дослідивши матеріали позову, а також доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, суддя зазначає наступне.
Так, відповідно до довідки КНП «Підволочиська центральна лікарня» №176 від 18.10.2021 р. позивач з 23.09.2019 р. по 14.10.2019 р. перебував на амбулаторному лікуванні. Таким чином, суд вважає, що строк на звернення до суду у період перебування на амбулаторному лікуванні пропущений з поважних причин.
Однак, суд відхиляє інші доводи позивача щодо обставин пропущення строку звернення до суду після 14.10.2019 р., оскільки наведені позивачем обґрунтування не підтверджено жодними доказами та будуються виключно на суб'єктивних та оціночних доводах позивача щодо виниклих правовідносин. На переконання суду, позивачу в силу виконуваної ним довгострокової роботи в органах прокуратури до звільнення із займаної посади, належало постійно проявляти навички стресотійкості. Окрім цього, доводи щодо неприпустимості неправомірних дій Генерального прокурора в контексті поновлення строку на звернення до суду суддя вважає недоречними, оскільки оцінка таких дій можлива лише при вирішенні справи по суті.
Таким чином, зазначені в поданій заяві причини пропуску строку на звернення до суду суддя не вважає поважними.
Варто зазначити, що позивачем не надано суду будь-яких інших доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищенаведене, суддя вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення, а саме для належного обґрунтування підстав пропуску строку на звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 241 - 243, 248 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Анісімов