09 грудня 2021 року справа № 580/9558/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича від імені ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
15.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення йому пенсії за віком;
зобов'язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу за період з 21.06.1982 до 19.08.1990 та з розрахунку рік за півтора з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.07.2021.
В обґрунтування позову зазначено, що стаж позивача складає 25 років 9 місяців 22 дні в одинарному розмірі і додатково по півроку за період з 21.06.1982 до 19.08.1990. Всього стаж складає 29 років 9 місяців і 22 дні, що підтверджує наявність права у позивача на пенсію за віком. Вважає, що відповідач всупереч вимог закону не призначив йому пенсію.
Ухвалою суду від 16.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із записів у його трудовій книжці НОМЕР_3 щодо заявленого спірного періоду роботи суд установив, що з 21.06.1982 він прийнятий слюсарем з ремонту котельні 4 розряду в Ягоднинський горно-обогатительной комбинат обьединения «Северовостокзолото» (наказ №39/к від 22.06.1981). 16.12.1982 направлений на курси машиністів бульдозера Т-100 в Ягодинський учбово-курсовий комбінат (наказ від 15.12.1982 №81к). 22.03.1983 назначений стажером машиніста бульдозера Т-100 (наказ від 22.03.1983 №20к). 03.05.1983 переведений робітником (наказ від 03.06.1983 №30к). 10.11.1984 направлений на курси ремонту машиністів екскаватора ЄКГ-4,6, ЄКР-5 в Ягодинський УКК (наказ від 05.11.1984 №67к). 08.02.1985 назначений стажером помічника машиніста екскаватора ЄКГ-4,6, 5 (наказ від 08.02.1985 №9к). переведений помічником машиніста екскаватора ЄКГ- 4,6 5 розряду (наказ від 04.03.1985 №15к). 05.07.1985 переведений машиністом бульдозера (наказ від 03.07.1985 №46к). 08.10.1985 переведений помічником машиніста екскаватора ЄКГ-5 5 розряду (наказ від 10.10.1985 №63к). 15.11.1985 переведений машиністом екскаватора 6 розряду (наказ від 14.11.1985 №70к). 06.09.1987 переведений слюсарем з ремонту екскаватора 6 розряду (наказ від 05.10.1987 №65к). 06.10.1987 переведений машиністом екскаватора (наказ від 15.10.1987 №68к). 03.01.1989 переведений слюсарем-черговим з ремонту і монтажу обладнання 4 розряду (наказ від 25.01.1989 №6к). 02.02.1989 переведений машиністом ЄКГ 6 розряду (наказ від 13.02.1989 №9к). 22.03.1989 переведений слюсарем черговим з ремонту обладнання 4 розряду (наказ від 22.03.1989 №15к). 19.05.1989 переведений машиністом ЄКГ 6 розряду (наказ від 22.05.1989 №25к). 19.08.1990 звільнений за ст.31 КЗОТ РСРСР (за власним бажанням) (наказ від 15.03.1990 №13к). Всі записи містять накладення відбитку печаток.
Архівною довідкою Адміністрації Ягоднинського міського округу Магаданської області Російської Федерації від 13.10.2020 №С-65/1457 підтверджується трудова діяльність позивача за вказаний вище період із особистих карток ф. Т-2 «Ска-Сре», наказів з особового складу за період з 1982року до 1990 рік. Вказаною довідкою також підтверджується, що відповідно до постанови Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 №1029 Магаданська область відноситься до районів Крайньої Півночі. Позивач у вказаний період користувався всіма передбаченими для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі пільгами. У довідці зазначено, що постановою Держкомпраці і Президіуму ВЦСПС від 16.12.1967 №530/П-28 та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президіуму ВЦСПС від 16.12.1967 №530/П-28, стаж в районах Крайньої Півночі з 01.08.1945 до 01.03.1960 при розрахунку трудового стажу, який дає право на отримання пенсії по старості, інвалідності і за вислугу років зараховується в подвійному розмірі, а з 01.03.1960 - 1 рік за півтора.
22.07.2021 позивач заявою звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком (вх. від 22.07.2021 за №5987). До заяви додав перелік документів, в т.ч. трудову книжку та вказану вище довідку.
Листом від 06.08.2021 №2600-0213-8/126946 відповідач повідомив позивачу. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають чоловіки, які досягли 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2020 до 31.12.2020 не менше 27 років. На підставі наданих документів страховий стаж позивача становить 23 роки 1 місяць 29 днів. Вказав, що не врахував періоди роботи:
з 09.09.1990 до 25.10.1995, оскільки не читається відтиск печатки, якою завірено вказаний запис;
з 08.01.1998 до 25.1999, оскільки дата звільнення та дата наказу про звільнення дописані іншим чорнилом;
довідку від 25.11.1999 (за період з 08.01.1998 до 25.11.1999) також немає можливості врахувати, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення.
Оскільки страховий стаж становить 23 роки 1 місяць 29 днів, відсутнє право на пенсію. Додатково повідомив, що право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 63 років мають особи за наявності від 20 до 30 років страхового стажу. Тому позивач має право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (докупівлю страхового стажу).
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До дати набрання чинності Законом України №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Абзацом другим ч.1 ст.26 Закону України №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Отже, з досягненням особою 60 років та за наявності станом на 01.01.2020 страхового стажу не менше 27 років він має право на отримання пенсії за віком.
Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, тобто для вірного обчислення страхового стажу особи, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Відповідно до п.4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.
Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
На підставі ч.1 ст.62 Закону України №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердженням страхового стажу можуть бути довідки.
Трудова діяльність позивача за спірний період підтверджується вказаними вище записами в його трудовій книжці. Записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Отже, обгрунтованих сумнівів у їх достовірності не викликають.
Відповідно до п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з п. "д" ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Відповідно до ст.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 №1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» вирішено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення трудових договорів на строк в три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Абзацом другим п.2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, визначено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Стаття 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) визначає, що Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно з ч.1, 2 ст.6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Для вирішення спору суд на виконання ч.3 ст.291 КАС України врахував викладені у постанові від 08 липня 2021 року висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм права за результатами розгляду справи №459/2778/16-а, в якій надана правова оцінка дій щодо зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, на підставі поданої позивачем трудової книжки із записами стосовно періоду роботи у цих районах (місцевостях) і довідок, виданих за місцем роботи та архівними установами.
ВС у вказаному рішенні зазначив: «…33. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зарахування у пільговому обчисленні періодів роботи позивача у районах Крайньої Півночі, колегія суддів відзначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
34. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а.
35. Верховний суд наголошує й на тому, що у пункті 2 Розділу Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Про це також зазначав Верховний Суд й у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а.
36. За встановлених фактичних обставин цієї справи факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі на підставі укладених ним трудових договорів підтверджується записами в трудовій книжці, архівними довідками та довідками, виданими за його місцем роботи, у яких містяться відомості, зокрема, про періоди його роботи у цих районах і про передбачені законом пільги.
37. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність передбачених законом правових підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців».
Отже, робота в районах Крайньої Півночі повинна бути зарахована особі під час призначення пенсії в пільговому співвідношенні.
Вказані вище записи трудової книжки підтверджують наявність у позивача стажу за спірний період, а саме з 21.06.1982 до 19.08.1990 на території, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі, для врахування його при пільговому обчисленні і призначенні пенсії за віком. Доказів недостовірності таких записів щодо даних періодів роботи відповідач суду не надав.
Наявність такого трудового стажу у позивача за спірний період підтверджується також вказаною вище архівною довідкою.
Суд врахував, що в листі від 06.08.2021 відповідач підтвердив наявність страхового стажу у позивача 23 роки 1 місяць 29 днів. Вказаний стаж розрахований відповідачем в одинарному розмірі. Відповідач не врахував період роботи позивача з 21.06.1982 до 19.08.1990 роботи на території, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, тобто один рік як за один рік і шість місяців роботи.
Період роботи позивача у районах Крайньої Півночі з 21.06.1982 до 19.08.1990 в складає 8 років 1 місяць 29 днів, які відповідач зарахував в одинарному розмірі, у пільговому обчисленні складає 12 років 1 місяць 29 днів, тобто додатково по півроку. Загальний стаж позивача складає 23 роки 1 місяць 29 днів + 4 роки = 27 років 1 місяць 29 днів. Отже, відповідач має врахувати цей період до стажу роботи позивача у пільговому обчисленні.
Врахувавши ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV суд дійшов висновку, що позивач досяг повних 60 років та маючи страховий стаж з 01.01.2020 до 31.12.2020 - 27 років 1 місяць 29 днів набув права на призначення пенсії за віком.
Не врахувавши вказаний спірний період роботи позивача у пільговому обчисленні, а саме за один рік і шість місяців роботи, та не призначивши позивачу пенсію за віком відповідач допустив порушення вказаних вище норм закону. Тому така бездіяльність відповідача є протиправною, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.
На дату звернення позивача 22.07.2021 до відповідача позивач мав достатньо стажу для призначення йому пенсії за віком. Відмовляючи у призначенні пенсії листом, відповідач допустив протиправне порушення права позивача на пенсійне забезпечення.
Для відновлення порушеного права позивача наявні підстави зобов'язати його повторно розглянути заяву позивача, призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV з урахуванням стажу за період з 21.06.1982 до 19.08.1990 з розрахунку рік за півтора з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.07.2021.
Отже, позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підтверджені квитанцією від 10.11.2021 №0.0.2334282547.1 в сумі 908,00грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахуваши його стаж за період з 21.06.1982 до 19.08.1990 з розрахунку рік за півтора, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.07.2021.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду позовною заявою у розмірі 908,00грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.12.2021.