09 грудня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/221/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 у порядку ст. 383 КАС України,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:
- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом зменшення відсоткового значення з 76% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України шляхом перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, виходячи із розміру 76% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019 року, з урахуванням виплачених сум на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 540/3476/21;
- копію окремої ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул.28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомити про виконання окремої ухвали суду.
Перевіривши подані заявником матеріали, суд зазначає такі обставини.
Загальні вимоги до форми та змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду встановлені ст. 383 КАС України.
Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з чч. 4 та 5 ст. 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Необхідно зазначити, що відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі №807/220/18.
Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Аналіз ч. 1 ст. 383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем саме на виконання такого рішення суду.
Крім того, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України до заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у цій справі в порядку статті 383 КАС України заява до встановленого частиною 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З огляду на системний аналіз викладених положень, на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 25.06.2020 по справі № 0240/2226/18-а.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що будь-який поданий заявником документ процесуального характеру має містити мінімальний об'єм відомостей, які дозволили б суду розглянути таку заяву у строк та в порядку, передбаченому КАС України.
Під час перевірки поданої заяви встановлено, що заявник не надав доказів сплати судового збору. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у заявника закріплених у статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільг останній не надав.
Необхідно зазначити, що за подання до суду заяви у порядку ст. 383 КАС України сума судового збору складає 681,00 грн (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
З огляду на те, що заява не відповідає вимогам пп. 7, 8, 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, що полягає у відсутності відомостей щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, на підставі частини 5 цієї ж статті, заява підлягає поверненню, що не позбавляє заявника права повторно звернутися до суду із цією заявою із дотриманням приписів ст. 383 КАС України.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 383 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 у порядку ст. 383 КАС України повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов