08 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5476/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення заробітної плати,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач) у якому просить:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з 28.02.2018 - дня звільнення по день фактичного розрахунку - 02.09.2021 на користь ОСОБА_1 в сумі - 315382,50 грн.
Ухвалою від 24.09.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 08.10.2021 у відповідача витребувані додаткові докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції з 08.02.2016 по 28.02.2018 р. на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області. При звільненні зі служби із нею не проведений остаточний розрахунок. На підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі 540/51/20 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час в сумі 10 500 грн., заборгованість по індексації грошового забезпечення у сумі 3 179,13 грн. та частину невиплаченого посадового окладу у сумі 280 грн. Загальна сума заборгованості 13 959 грн. 13 коп., остаточний розрахунок поведений 02.09.2021 р. За розрахунками позивачки кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1 281 дні, з урахуванням середнього заробітку позивача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 345 грн. 89 коп. Водночас враховуючи принцип справедливості та співмірності, з відповідача потрібно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 315382 грн. 50 коп. (345 грн. 89 коп. х 91,18 %).
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що відносини публічної служби як різновид трудових відносин повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов'язання середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем. Так Позивач вважає, що роботодавець при звільненні 28.02.2018 року не виплатив йому частину грошового грошового забезпечення в розмірі 13 959 ,13 грн. та просить стягнути з Відповідача суму, що перевищує 300 000 грн. в якості компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що є непропорційним. Також стверджує, що відповідно до розписки від 28.02.2018 року, яка міститься в матеріалах особової справи ОСОБА_1 , позивач вказала що претензій при звільненні до Департаменту патрульної поліції відсутні. Повний розрахунок з Позивачем проведено 02.09.2021 року, що підтверджує сам Позивач у позовній заяві. Вважає, що зі сторони позивача було навмисне затягування зі зверненням до відповідача, що призвело до штучного накопичення суми середнього заробітку при звільненні адже, претензії у будь-якому вигляді щодо виплати частини невиплаченого грошового забезпечення на адресу відповідача не надходили. Посилаючись на судову практику ВС вказує, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в поліції з 08.02.2016 по 28.02.2018 р. на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області (з 08.02.2016 р. по 30.06.2016 р. в званні рядового; з 01.07.2016 по 28.02.2018 в званні лейтенанта поліції).
Херсонський окружний адміністративний суд у справі 540/51/20, у рішенні від 05.03.2020 стягнув з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 08.02.2016 по 28.02.2018 у сумі 10500,0 грн.;
- заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 у сумі 3179,13 грн.;
- частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 по 30.06.2016 у сумі 280,00 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі 540/51/20, виправлена описка в зазначеному рішенні в періоді та сумі невиплаченого посадового окладу "... з 08.02.2016 р. по 30.06.2016 р. у сумі 350 грн.".
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 р. у справі № 540/51/20 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. змінено, виклавши абз. 4 резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Департаменту патрульної поліції частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 р. по 30.06.2016 р. на користь ОСОБА_1 в сумі 280 грн.».
Відтак загальна сума недоплаченого грошового забезпечення при звільненні позивачки склала 13 959 грн. 13 коп. (10 500 грн. + 3 179 грн. 13 коп. + 280 грн.).
Сторони визнали, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 проведений 02.09.2021.
Вважаючи, що такою затримкою порушені її права, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм слідує, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Враховуючи, що не проведення з вини відповідача розрахунку з позивачкою у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення на підставі ст.117 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) зарплата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період.
Визначаючи розмір відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає за необхідне врахувати позиції Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 р. у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 р. № 13, а також постановах Верховного Суду від 04.04.2018 р. у справі № 524/1714/16-а та від 30.10.2019 р. у справі № 806/2473/18 , та взяти до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Згідно довідки Департаменту патрульної поліції від 07.12.2021 р. № 1985 грошове забезпечення позивачки складало у січні та лютому 2018 (останні 2 місяці що передували виключенню зі списків особового складу) - по 8223,35 грн. кожного місяця. Середньоденне грошове забезпечення складає 278,76 грн. ((8223,35 грн. + 8223,35 грн.) : 59 днів). Затримка у розрахунку становить 1279 днів (з 01.03.2018 по 01.09.2021). Середній заробіток за час затримки розрахунку - 356534,04 грн. (1279 днів х 278,76 грн.).
Виплачена за судовими рішеннями у справі № 540/51/20 сума - 13959,13 грн. (доплата за службу у нічний час та індексація грошового забезпечення).
Істотність частки складової заробітної плати (13959,13 грн.) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку (356534,04 грн.) складає 3,92 % ((13959,13 грн. : 356534,04 грн.) х 100 %).
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотної частки 3,92 %, становить 13976,13 грн. ((356534,04 грн. х 3,92 %) : 100 %).
Отже, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13976,13 грн.
Суд не вирішує питання про утримання з цих коштів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 р. у справі № 805/1008/16-а).
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивачці ухвалою суду відстрочена сплата судового збору до винесення рішення по справі, суд приходить до висновку про розподіл судових витрат між сторонами пропорційно задоволеній сумі.
Під час подання позовної заяви ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру 3153,83 грн (315382,50 грн - ціна позову х 1%).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку у сумі 13976,13 грн, що складає 4,4% від заявлених позовних вимог.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі - 13976 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 13 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3) судовий збір в Державний бюджет України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в Державний бюджет України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у сумі 3015 (три тисячі п'ятнадцять) грн. 06 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 106030000