Справа № 500/6472/21
08 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, із зниженням пенсійного віку на 3 роки відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.12.1988 по 07.07.1989 слюсарем по ремонту рухомого складу 3-го розряду і навчання на 6.5-ти місячних курсах по підготовці механіків рефрижераторного поїзда в Львівській доршколі, а також період роботи з 17.07.1989 по 04.11.1996 механіком рефрижераторного поїзда резерву бригад рефрижераторних поїздів до стажу роботи який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення за призначенням пенсії - 16.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за Списком№2, зі зниженням пенсійного віку на 3 роки. Проте, відповідач листом від 28.07.2021 року №4306-4383/Р-02/8-1900/21 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з мотивів відсутності у нього достатнього стажу роботи за вислугу років для призначення пенсії за ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою судді від 12.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.10.2021 від представника відповідача до Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що згідно з наданими документами, страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 18 днів, проте стаж, який дає право на пенсію - 29 років 2 місяці 18 днів, в тому числі стаж, набутий на території України - 23 роки 10 місяців 18 днів (з 18.12.1981 по 15.12.1988, з 19.12.1988 по 07.07.1989, з 17.07.1989 по 04.11.1996, з 07.02.1997 по 07.08.1997, з 08.02.1998 по 19.04.1998, з 21.05.1998 по 25.05.1998, з 27.06.1998 по 05.10.1998, з 01.09.1999 по 01.12.2000, з 13.12.2000 по 31.05.2001, з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010, з 01.03.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 30.11.2020, з 01.01.2021 по 31.03.2021) та стаж, набутий на території Португальської Республіки - 5 років 4 місяці (01.06.2001 по 30.09.2006). Пільговий стаж за вислугу років становить 7 років 3 місяці, що є меншим за необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Також зазначає, що при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи із шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації робочих місць.
Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті роботами, передбаченими Списком № 2, виконання яких проводиться на протязі повного робочого дня. Отже, в спеціальний стаж роботи включається фактично відпрацьований час в шкідливих і важких умовах праці.
Тобто, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, наявність професії чи посади в зазначеному Списку, підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць (при наявності пільгового стажу після 21.08.1992 року), а також зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Судове засідання 08.11.2021 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.
11.11.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалами суду від 29.11.2021 та 06.12.2021 розгляд справи було відкладено.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Проти позовних вимог заперечує.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
16.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, за Списком№2, зі зниженням пенсійного віку на 3 роки.
Проте, відповідач листом від 28.07.2021 року №4306-4383/Р-02/8-1900/21 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з мотивів відсутності у нього достатнього стажу роботи за вислугу років для призначення пенсії за ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
До вказаного листа відповідачем було долучено лист Відділу обслуговування громадян №11 (Сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області від 14.07.2021 року №1900-0214-9/20873 яким з вищезазначених мотивів відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
Крім цього, як видно із даного листа, згідно з наданими документами, страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 18 днів, проте стаж, який дає право на пенсію - 29 років 2 місяці 18 днів, в тому числі стаж, набутий на території України - 23 роки 10 місяців 18 днів (з 18.12.1981 по 15.12.1988, з 19.12.1988 по 07.07.1989, з 17.07.1989 по 04.11.1996, з 07.02.1997 по 07.08.1997, з 08.02.1998 по 19.04.1998, з 21.05.1998 по 25.05.1998, з 27.06.1998 по 05.10.1998, з 01.09.1999 по 01.12.2000, з 13.12.2000 по 31.05.2001, з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010, з 01.03.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 30.11.2020, з 01.01.2021 по 31.03.2021) та стаж, набутий на території Португальської Республіки - 5 років 4 місяці (01.06.2001 по 30.09.2006). Пільговий стаж за вислугу років становить 7 років 3 місяці.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини другої вказаної статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, до пільгової роботи до 31.12.1991 застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;
якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;
якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;
якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту").
Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.12.1981 року ОСОБА_1 працював, зокрема, у Львівській залізній дорозі Рефрижераторному депо:
з 19.12.1988 по 07.07.1989 слюсарем по ремонту рухомого складу 3-го розряду і направлений на 6.5-ти місячні курси по підготовці механіків рефрижераторного поїзда в Львівську доршколу;
з 17.07.1989 по 04.11.1996 механіком рефрижераторного поїзда резерву бригад рефрижераторних поїздів після закінчення Львівської доршколи.
Наведене також узгоджується архівними довідками регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 21 січня 2021 №ДНАА-Р-18/15 (аркуш справи 27), від 03.12.2021 №НАА-18/Р-695 (аркуш справи 68), наказами від 19.12.1988 №1683 та від 17.07.1989 №882 (аркуші справи 69-70).
Постанова Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56, Список №2 Розділ XXX "Транспорт" містила посаду "Машиністи (механіки) рефрижераторних поїздів".
У постанові Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 Список №2 XXVIII "Транспорт" 1. Залізничний транспорт відсутні машиністи рефрижераторних поїздів.
У постанові КМУ №162 від 11.03.1994 Список №2 XXVIII "Транспорт" 1. Залізничний транспорт відсутні машиністи рефрижераторних поїздів.
Суд зазначає, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно з п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 25 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Згідно зазначеного Списку правом на пенсію за вислугу років користуються, зокрема:
слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
механіки рефрижераторних поїздів (секцій).
Відповідно до Порядку взаємного заліку періодів роботи, передбачених статтями 13 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", затвердженого наказом Міністерства соціального забезпечення України № 81 від 01.09.1992 року, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 передбачають взаємозалік періодів робіт за Списком № 2 та робіт, передбачених ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з офіційними роз'ясненнями Міністерства соціального захисту населення, викладеними в листі від 04.12.1995 року за № 01-3/1311-02-3, при наявності у громадянина частини пільгового стажу роботи за Списком № 2 та частини спеціального стажу згідно зі статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначається пенсія за Списком № 2 із зниженням пенсійного віку. При наявності частини пільгового стажу за Списком № 2 та стажу на роботах, віднесених до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", питання про призначення пенсії вирішується в порядку взаємного заліку періодів роботи.
Тобто, з наведено слід дійти висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (після 08.07.2021 року) за Списком №2 за наявності на цю дату загального трудового (страхового) стажу 28 років 6 місяців, спеціальний стаж має бути зараховано:
з 19.12.1988 по 16.07.1989 навчання за Списком №2
з 17.07.1989 по 31.12.1991 робота за Списком№2
з 01.01.1992 по 04.11.1996 за вислугу років який зараховується у Список №2.
Щодо ненадання позивачем результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд вказує, що такі атестації було запроваджено з прийняттям Постанови КМУ від 1 серпня 1992 р. N442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (набула чинності з 21.08.1992 року). Пунктом 2 вказаної Постанови №442 (в редакції чинній на момент прийняття) було установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Тобто, для зарахування до пільгового стажу роботи за Списками №1 та 2 певного періоду після 21.08.1992 року потрібно було щоб підприємство провело атестацію робочих місць за умовами праці.
Однак, як вже зазначалось вище, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (підлягала застосуванню з 01.01.1992 року) було затверджено нову редакцію Списку №2 XXVIII "Транспорт" 1. Залізничний транспорт - де вже були відсутні машиністи рефрижераторних поїздів.
Тому період роботи позивача за період з 01.01.1992 по 04.11.1996 на посаді механіка рефрижераторного поїзда підлягає зарахуванню до пільгового стажу в порядку взаємозаліку періодів робіт за ст. 55 Закову України "Про пенсійне забезпечення" (для яких законодавством не передбачено проведення атестації робочих місць за умовами праці) та робіт за Списком № 2.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням "Галицька правнича група" укладено договір про надання правової допомоги від 15.09.2021. Згідно із пунктом 2.1.2 даного Договору замовник оплачує винагороду (гонорар) виконавцю за надану правову (правничу) допомогу у порядку та у строк погоджений сторонами у протоколі погодження ціни (гонорару).
Відповідно до пункту 1 та 2 протоколу погодження ціни (гонорару) до Договору про надання правової допомоги від 15.09.2021, у зв'язку із наданням виконавцем правової (правничої) допомоги відповідно до пункту 1.1 Договору, сторони встановили та погодили для виконавця розмір винагороди (гонорару) який оплачується замовником на умовах цього договору в сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 коп.; замовник зобов'язується окремо компенсувати виконавцеві вартість витраченого часу адвоката на доїзди, якщо місцем надання правової (правничої) допомоги є інша адреса, яка відмінна від адреси, за якою адвокат здійснює професійну діяльність, з розрахунку 250,00 (двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) без ПДВ за 1(одну) годину.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, складності справи, кількості судових засідань, суд приходить до висновку, що сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу підлягає стягненню в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, з урахуванням ч.3 ст.139 КАС України, позивачу слід повернути судовий збір у сумі 1816,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задоволити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, із зниженням пенсійного віку на 3 роки відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 19.12.1988 по 07.07.1989 слюсарем по ремонту рухомого складу 3-го розряду і навчання на 6.5-ти місячних курсах по підготовці механіків рефрижераторного поїзда в Львівській доршколі, а також період роботи з 17.07.1989 по 04.11.1996 механіком рефрижераторного поїзда резерву бригад рефрижераторних поїздів до стажу роботи який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення за її призначенням - 16.07.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
Головуючий суддя Баранюк А.З.