вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
07 грудня 2021 року Справа № 480/4894/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,
представника відповідача - Шинкаренко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у цій справі задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 № 347018280703.
В судовому засіданні 11.11.2021 представником позивача було заявлено, що докази про розмір понесених позивачем судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Позивачем 16.11.2021 направлено до суду заяву про стягнення судових витрат, в якій позивач просить стягнути на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області витрати, що пов'язані із прибуттям до суду в розмірі 6390,24 грн.
Ухвалою суду зазначену заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні.
В свою чергу представник відповідача подав заперечення, в якому просив у задоволенні заяви про стягнення витрат пов'язаних з прибуттям до суду відмовити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення судових витрат заперечував.
Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат пов'язаних із прибуттям до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3, статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Відповідно до частини 2 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому, склад та розмір судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналізуючи зміст заяви про стягнення витрат, що пов'язані із прибуттям до суду та додані документи суд вбачає, що до складу заявлених позивачем витрат віднесено добові представника позивача - 1200 грн. та витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту - 5190,24 грн.
При цьому, із довідки про вартість транспортних витрат, суд вбачає, що позивачем до вартості витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту включено: заробітну плату водія, добові водію, витрати на пальне (а.с. 129).
Разом з тим, суд зазначає, що добові на відрядження працівникам позивача, як і заробітна плата водія, в силу приписів статті 135 КАС України, не відносяться до витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, відтак не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вартості пального, суд зазначає, що в підтвердження позивачем надано видаткову накладну №РН-001090 від 14.09.2021, згідно якої ДП «Авіакон» отримало від ТОВ ВТФ «Дайна» бензин автомобільний в кількості 7000 л. (а.с.133).
Суд вважає, що вказана видаткова накладна не є доказом понесених позивачем витрат на пальне в зв'язку із прибуттям до суду, оскільки позивачем не надано будь-якого документу в підтвердження отримання пального (із зазначенням дати такого отримання та кількості пального) водієм чи іншою відповідальною особою для переїзду до м.Суми для участі у судовому засіданні. Також не надано будь-яких звітів щодо фактично витраченого водієм пального.
Оскільки обов'язок доказування складу та розміру понесених позивачем судових витрат покладається на нього, суд доходить висновку, що позивач не довів понесення ним витрат внаслідок прибуття до суду.
Враховуючи зазначене та заперечення відповідача на заяву про стягнення судових витрат, суд доходить висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:
В задоволенні заяви представника Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов'язані із прибуттям до суду по справі № 480/4894/21 - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст додаткового рішення складено 09.12.2021 року.
Суддя В.О. Павлічек