09 грудня 2021 року Справа №480/8100/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8100/21 за позовом ОСОБА_1 до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області щодо ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області;
- зобов'язати Степанівську сільську раду Сумського району Сумської області розглянути заяву про надання дозволу та надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області.
Свої вимоги мотивував тим, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, за результатом розгляду поданої позивачем заяви в межах норм ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, не було прийнято взагалі жодного рішення (ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ні мотивованої відмови у його наданні).
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства надійшло до Степанівської селищної ради 10.02.2021. Питання було винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою» 12.08.2021, де було прийнято рішення щодо винесення питання «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства» на розгляд чергової сесії Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області. На чергову 12 сесію 8 скликання III пленарне засідання Степанівської селищної ради від 21.09.2021 було винесено питання «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства», але за результатами його розгляду рішення селищної ради не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів депутатів. У зв'язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до Степанівської селищної ради із заявою від 10.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області. До заяви було додано копію паспорту та РНОКПП, а також графічні матеріали бажаної до відведення земельної ділянки (а.с. 6).
Як зазначає позивач в уточненій позовній заяві, на засіданні дванадцятої сесії восьмого скликання Степанівської селищної ради було розглянуто подану заяву позивача від 10.02.2021, однак рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,4 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Степанівської селищної ради відповідачем не прийнято.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у відповідності до ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого “земельного” питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Натомість, судом не встановлено, що відповідачем, після отримання заяви позивача, поданої в межах норм ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, було прийнято будь-яке рішення (ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ні мотивованої відмови у його наданні).
Окрім того, відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду доказів належного розгляду заяви позивача та прийняття рішення за наслідками її розгляду.
Таким чином, суд визнає, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та не прийняв обґрунтованого рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність (а не дії, як вважає позивач), яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача, як того вимагає ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Враховуючи, що протиправною є саме бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача, та при цьому, відповідачем не прийнято по суті рішення за результатами розгляду такої заяви, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 10.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області та зобов'язати відповідача розглянути таку заяву позивача, та прийняти рішення оформлене окремим документом за наслідками розгляду вказаної заяви з зазначенням у ньому обґрунтування та з обов'язковим посиланням на норми Земельного кодексу України.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, не підлягають задоволенню.
Крім того, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу з підстав їх передчасності, оскільки відсутнє рішення відповідача щодо відмови у наданні такого дозволу.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області суму судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області.
Зобов'язати Степанівську селищну раду Сумського району Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, та прийняти рішення оформлене окремим документом за наслідками розгляду вказаної заяви з зазначенням у ньому обґрунтування та з обов'язковим посиланням на норми Земельного кодексу України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (вул. Центральна, 5, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42304, код ЄДРПОУ 04390148) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько