08 грудня 2021 року м. Рівне №460/4112/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.Є. Махаринця розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 , з 04.12.2019 по 03.06.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 04.12.2019 по 03.06.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.11.2020.
На виконання вказаного рішення 13.07.2021 судом видано виконавчі листи.
22.09.2021 позивач подав до суду заяву у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просив суд постановити ухвалу, про виявлені порушення закону, яку направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону шляхом здійснення нарахування та виплати позивачу за період з 04.12.2019 по 03.06.2020 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони радіоактивного забруднення, в розмірі, що повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 01.09.2020 у справі № 460 4112/20.
У поданих поясненнях відповідач зазначає, що рішення суду в межах його повноважень виконано в добровільному порядку. Зокрема, проведено відповідний перерахунок пенсії заявника з 04.12.2019 по 03.06.2020, і нараховано доплату в сумі 16971,21 грн , відповідно, які будуть виплачені за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Водночас, відповідач зазначив, що п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункова величина, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Відтак проводити перерахунок пенсії позивачу із застосуванням двох мінімальних заробітних плат підстав немає.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Тому, суд вирішив розглянути подану заяву у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 04.12.2019 по 03.06.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Як вбачається зі змісту відповіді пенсійного органу від 13.09.2021, наданої позивачу на звернення щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №460/4112/20, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за період з 04.12.2019 по 03.06.2020 та нараховано доплату у розмірі 16971,21 грн. Водночас зазначено, що кошти в сумі 16971,21 грн., нараховані за період з 04.12.2019 по 03.06.2020 на виконання рішення суду від 01.09.2020 у справі №460/4112/20 будуть виплачені позивачеві за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2019 складає 4173,00 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IХ встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2020 складає 4723,00 грн.
У рішенні суду від 01.09.2020 у справі №460/4112/20 суд визначив, що розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який позивач має право, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тому, нарахування відповідачем 16971,21 грн. підвищення до пенсії за період з 04.12.2019 по 03.06.2020 очевидно не відповідає розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, як зазначено у рішенні суду від 01.09.2020 у адміністративній справі №460/4112/20.
Суд наголошує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, крім іншого, вирішив:
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
У постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Тому, виконуючи рішення суду у справі відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний застосовувати розмір доплати дві мінімальні заробітні плати.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За правилами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Відповідно до ч.1 та 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відтак, на виконання ч.4 ст.249 КАС України, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області порушено положення статті 129-1 Конституції України, ст.14 та 370 КАС України, які полягають у невиконанні рішення суду від 01.09.2020 у справі № 460/4112/20, що набрало законної сили, та яке виразилось у самостійній зміні абзацу другого його резолютивної частини.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/4112/20, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку ст.383 КАС України.
Згідно із ч. 5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області строк для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону у термін один місяць з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на вказані порушення закону з метою недопущення їх в подальшому.
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/4112/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення за період з 04.12.2019 по 03.06.2020, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення за період з 04.12.2019 по 03.06.2020, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 01.09.2020 у справі №460/4112/20.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08.12.21
Суддя Д.Є. Махаринець