Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301
Іменем України
20.09.2007
Справа №2-30/8321-2007А
З участю представників сторін:
Від позивача - Єнічева, за дов. від 12.07.2005р. №04-5/1 у справі.
Від відповідача - Сімован'ян, директор, наказ №1 від 19.12.2003р. у справі.
розглянувши адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, пр-кт Кірова, 51-52/10-А.
до відповідача Приватного підприємства «Магнолія-Меблі», м. Сімферополь, вул. Крилова, 125.
Про стягнення 4045,00 грн.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «Магнолія-Меблі», м. Сімферополь адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу в сумі 4045,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач був зобов'язаний створити у 2006 році одне робоче місце, однак фактично не працевлаштував жодного інваліда, у зв'язку з чим Приватне підприємство «Магнолія-Меблі», м. Сімферополь повинно сплатити штраф у розмірі 4045,00 грн.
Представник відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що їм було створено робоче місце для працевлаштування інваліда у зв'язку з чим, підприємство зверталось до відповідних органів та організацій щодо працевлаштування на створене робоче місце інваліда, але пропозицій не було. Відповідач вважає, що підприємством були виконані всі вимоги законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а жодним нормативним актом не передбачено, що підприємство зобов'язане шукати інвалідів на створене ним робоче місце. На підставі викладеного просить у позові відмовити.
Дослідивши представлені докази, суд встановив.
Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р., та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою КМУ № 92 від 18.07.91р.
Згідно з п. 11 Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 92 від 18.07.1991 року (з подальшими змінами та доповненнями) Фонд і його відділення в АР Крим, областях, місцях Києві та Севастополі є юридичними особами.
Абзацом 4 частини 3 вказаного Положення передбачено, що Фонд України соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням до бюджету коштів від підприємств (об'єднань), установ и організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів у України», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік за формою № 10-ПІ, затвердженим наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. № 338, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на рівні одного місця. У 2006р. середньооблікова чисельність штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність - нуль. Розмір фонду оплати праці штатних працівників на рівні 89 тис. грн., розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника - 4045,00 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, яка втратила чинність 31 січня 2007 року, однак яка діяла у 2006 році, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з пунктом 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 цього ж Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Пунктом 11 Положення встановлено, що обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізовувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості, відповідно до пункту 12 вказаного Положення, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що діючим законодавством України щодо соціальної захищеності інвалідів на підприємства покладено обов'язок лише по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштовувати. Такий обов'язок у підприємства виникає при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у пункті 10 вказаного Положення, чи у разі звернення інваліда самостійно.
Приписами пункту 14 Положення на підприємства покладено обов'язок інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2006 року підприємством щомісяця та у встановлений законом строк подавались до Сімферопольського міського центру зайнятості відомості по формі 3-ПН про наявність вакантної посади (робочого місця) для інваліда (а.с. 14-21).
Однак, у 2006 році ні Сімферопольським міським центром зайнятості, а ні іншими спеціально уповноваженими органами і організаціями інваліди на адресу відповідача для подальшого їх працевлаштування направлені не були, у зв'язку з їх відсутністю.
Протягом 2006 року на адресу відповідача з питань працевлаштування не звертався жоден інвалід, незважаючи на те, що протягом вказаного періоду на підприємстві було створене робоче місце, на якому може використовуватись праця інвалідів.
Слід також зауважити, що позивач не надав доказів того, що інваліди відповідачу направлялись для працевлаштування, але їм було в цьому відмовлено.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 20.09.2007р. відповідно до ст.ст. 160, 167 КАС України були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 28.09.2007року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову відмовити
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.