Справа № 635/3143/20 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11/818/3417/21 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
15 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі потерпілої ОСОБА_8 належним чином повідомленої про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2021 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою, продовжено дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою до 23.12.2021 року, включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції взяв до уваги дані про особу, обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження та дійшов висновку, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України не зменшився та продовжує існувати.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та обрати стосовно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не вірно зазначив обставини щодо його працевлаштування та соціальних зв'язків та вказує, що раніше працював але неофіційно та має міцні сімейні зв'язки.
Вважає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення не керувався принципом презумпції невинуватості.
Позиція учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі.
Прокурор про розгляд апеляційної скарги був повідомлений належним чином, до початку розгляду апеляційної скарги подав заяву в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, а також заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, на що обґрунтовано послався суд в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, обґрунтовано взяв до уваги суд першої інстанції те, що ОСОБА_6 не працює, не судимий, не має стійких соціальних зв'язків.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, встановив, що з часу обрання запобіжного заходу не змінилися підстави для такого запобіжного заходу.
Такі висновки суду не є безпідставними з огляду на зміст обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , згідно якого вбачається, що він своїми діями наніс удари ножем ОСОБА_9 , чим вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставин злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , а саме умисне вбивство, що є злочином підвищеної небезпеки для суспільства, на думку колегії суддів свідчить про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин колегія суддів вважає що встановлені судом першої інстанції ризик, який існував і на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратив актуальності, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Доводи апеляційної скарги про міцні соціальні зв'язки та працевлаштованість, як на підстави для зміни запобіжного заходу, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі обставини враховуються судом першої інстанції під час обрання запобіжного заходу та у даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Також суд першої інстанції критично оцінює доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення стосовно нього не керувався принципом презумпції невинуватості та вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу, суд не надає оцінку доказам з точки зору їх достатності для доведення винуватості особи.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 23.12.2021 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4