Провадження № 22-ц/803/7928/21 Справа № 207/1336/20 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
08 грудня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Деркач Н.М.,
суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря Усик А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, -
В провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.
Позивачкою разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 .
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Долгова О.О. про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.
В порядку забезпечення позову накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 30,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 17.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Бузоверя С.А.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки судом першої інстанції на порушення вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, необґрунтовано застосовано заходи забезпечення позову, крім того, вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимогами та обставинами справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок відповідача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, ураховуючи характер та обсяг позовних вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою сторони має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.
В заяві про забезпечення позову позивач посилається на імовірність відчуження відповідачем свого нерухомого майна, а саме будинку, і як наслідок - неможливість виконання рішення суду у майбутньому.
Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що невжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається із заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, у ній не наведено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду може бути не виконане з боку ОСОБА_2 .
Позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна не встановлено, а тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок відповідача є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що буде обмежувати права власника.
Відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Апеляційний суд приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.
Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року - скасувати.
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Долгова Олександра Олександровича про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко