Провадження № 22-ц/803/9675/21 Справа № 2-н-5807/2009 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 грудня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
скаржник: ОСОБА_1
заінтересована особа: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року, яка постановлена суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст ухвали суду складено 17 вересня 2021 року, -
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії державного виконавця, в обґрунтування скарги зазначено, що судовим наказом Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнута заборгованість за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50 587,85 грн.
30 вересня 2011 року постановою Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №28929499 про примусове виконання судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50 587,85 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до судового наказу від 23 грудня 2009 року, виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, відповідно до положень п.3 ч.2 ст.17 та ч.І ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, що діяв на час відкриття виконавчого провадження, державною виконавчою службою підлягають виконанню судові накази за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходженням його майна.
Разом з тим, відповідно до заяви представника стягувача ПАТ «Універсал Банк» про прийняття до виконання судового наказу № 2н-5807/2009, боржник ОСОБА_1 нібито зареєстрований та заява подається за фактичним місцем мешкання боржника за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість, відповідно до постанови Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження № 28929499 від 30 вересня 2011 року, місцем проживання боржника ОСОБА_1 зазначена адреса: АДРЕСА_2 . Проте, згідно відмітки Адресного бюро м. Києва, станом на 21 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 по м. Києву та області зареєстрованим не значиться.
Крім того, відповідно до листа № 100-5236 від 09 квітня 2021 року Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації, за даними у Реєстрі територіальної громади міста Києва та архівної картотеки (Ф-16 та Ф-Б) відомості щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні, така адреса в Голосіївському районі м. Києва відсутня.
Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №62114296 від 18 травня 2020 року приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. на підставі виконавчого листа №2-669/11, виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року про примусове виконання іншого судового рішення, проживання боржника ОСОБА_1 вказано за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, з огляду на наведені в скарзі обставини, ОСОБА_1 ваажає, що відкриття Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 30 вересня 2011 року виконавчого провадження №28929499 для примусового виконання судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року, нібито за місцем проживання, перебування чи мешкання боржника ОСОБА_1 в м. Києві, є протиправним, оскільки будь-які об'єктивні докази зазначеним обставинам відсутні, тобто через порушення вимог виконавчого законодавства щодо місця його відкриття, а тому зазначена вище постанова та вчиненні на її виконання рішення, підлягають скасуванню.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що саме відсутність об'єктивних даних, щодо його місця перебування та помилкового відкриття виконавчого провадження в м. Києві призвело до здійснення виконавчого провадження №28929499 поза межами розумного строку - протягом майже 10 років.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Качури Л.В. щодо відкриття 30 вересня 2011 року виконавчого провадження №2892499 протиправними та зобов'язати службових осіб Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 28929499 від 30 вересня 2011 року; постанови про арешт майна від 30 вересня 2011 року, 24 жовтня 2017 року та 13 травня 2020 року; постанови про розшуки майна боржника від 24 січня 2012 року, 27 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2017 року - про розшук майна боржника та постанову про арешт коштів боржника від 13 травня 2020 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нового судового рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Зазначає про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися докази, надані скаржником, а саме: судовий наказ, виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року; відмітка адресного бюро м. Києва №1623/5 від 10 жовтня 2011 року та лист Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації від 09 квітня 2021 року, які підтверджують те, що Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки боржник ОСОБА_1 зареєстрований в м. Кривому Розі.
Апелянт зазначає про те, що судом не була надана належна оцінка обставинам, а саме постанові про відкриття виконавчого провадження №62114296 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 18 травня 2020 року про примусове виконанні судового рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року де проживання боржника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники справи, будучі належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що передбачено статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України.
01 грудня 2021 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, Вірменія, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 заборгованість за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50587 грн. 85 коп. та судові витрати у розмірі 282 грн. 94 коп. (а.с. 1,10).
27 вересня 2011 року стягувач ПАТ "Універсал Банк" звернувся до державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року про стягннення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50587 грн. 85 коп. та судові витрати у розмірі 282 грн. 94 коп. В заяві стягувача зазначено, що вона подається за фактичним місцем мешкання боржника, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
30 вересня 2011 року старшим держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Качура Л.В. відкрито виконавче провадження № 28929499 за заявою ПАТ "Універсал Банк" по виконанню судового наказу № 2-н-5807/2009, де місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Постановами відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 30 вересня 2011 року, 24 жовтня 2017 року та 13 травня 2020 року накладено арешт майна боржника (а.с. 12-зворот -14).
Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 24 січня 2012 року, 27 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2017 року винесено постанови розшук майна боржника (а.с. 12-зворот -14).
Постановою відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 13 травня 2020 року накладено арешт коштів боржника (а.с. 14).
Відмовляючи у задоволенні скарги про визнання дій старшого державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Качури Л.В. щодо відкриття 30 вересня 2011 року виконавчого провадження №2892499 протиправними та зобов'язання службових осіб Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 28929499 від 30 вересня 2011 року; постанови про арешт майна боржника від 30 вересня 2011 року, 24 жовтня 2017 року та 13 травня 2020 року; постанови про розшук майна боржника від 24 січня 2012 року, 27 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2017 року - про розшук майна боржника та постанову про арешт коштів боржника від 13 травня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що підставою звернення стягувача саме до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слугувало місце фактичного проживання боржника в Голосіївському районі м. Києва, а тому дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника узгоджуються з вимогами наведених норм закону, діючих на виниклих між сторонами правовідносин, і є правомірними, діючи навпаки, державний виконавець порушив би права стягувача.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцем знаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції належить стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходження боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника про що повідомляє стягувачу.
Відповідно до статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.
Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі даним зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у Постанові №826/15676/16 від 29 квітня 2020 року.
Згідно п. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, що діяла на час виниклих між сторонами правовідносин у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно статті 3 Закону Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції 11 грудня 2003 року, вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною десятою статті 6 цього Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до с. 11 ст. 6 Закону Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції 11 грудня 2003 року,у разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, Вірменія, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 заборгованість за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50587 грн. 85 коп. та судові витрати у розмірі 282 грн. 94 коп. (а.с. 1,10).
27 вересня 2011 року стягувач ПАТ "Універсал Банк" звернувся до державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року про стягннення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ "Універсал Банк", заборгованості за кредитними зобов'язаннями у розмірі 50587 грн. 85 коп. та судових витрат у розмірі 282 грн. 94 коп.. В заяві стягувачем зазначено, що вона подається за фактичним місцем мешкання боржника, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
30 вересня 2011 року старшим держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Качурою Л.В. відкрито виконавче провадження № 28929499 за заявою ПАТ "Універсал Банк" по виконанню судового наказу № 2-н-5807/2009, де місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Згідно висновку викладеному у Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі N380/7750/20, сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон N 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі №280/1763/20
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення вищезазначених норм закону, не врахував, що Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), прийнявши постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника, яке не є його зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав, зокрема, на дану винесення спірної постанови майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу державного виконавця, останній має право приймати його до виконання, зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові №280/1763/20 від 26 серпня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1 , натомість доказів, які б підтверджували, що боржник ОСОБА_1 працює чи має майно, проживає чи перебуває у місті Києві, матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при відкритті виконавчого провадження Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, тому були відсутні законні підстави для прийняття державним виконавцем виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника, зареєстроване місце проживання якого знаходиться в Дніпропетровській області, де він проживає і отримує доходи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою звернення стягувача до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слугувало місце фактичного проживання боржника в Голосіївському районі м. Києва, а тому дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника не узгоджуються з вимогами наведених норм закону, діючих на час виниклих між сторонами правовідносин, і є неправомірними, оскільки зважаючи на те, що Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) може відкрити виконавче провадження у тому випадку, коли місцем знаходженням боржника або за місцем знаходженням його майна є Голосіївський район міста Києва. Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що боржник ОСОБА_1 має відношення до цього виконавчого округу, яке, у розумінні статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції 1999 року впливає на визначення місця виконання рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 28929499 від 30 вересня 2011 року винесена з порушенням норм чинного законодавства, а отже є незаконною та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки постанови винесені Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про арешт майна від 30 вересня 2011 року, 24 жовтня 2017 року та 13 травня 2020 року; постанови про розшук майна боржника від 24 січня 2012 року, 27 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2017 року - про розшук майна боржника та постанову про арешт коштів боржника від 13 травня 2020 року є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження, тому вони також підлягають скасуванню.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що судовий наказ виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року; відмітка адресного бюро м. Києва №1623/5 від 10 жовтня 2011 року та лист Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації від 09 квітня 2021 року, які підтверджують те, що Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки боржник ОСОБА_1 зареєстрований в м. Кривому Розі, заслуговують на увагу.
При цьому колегія суддів не бере до уваги послання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що судом не була надана належна оцінка обставинам, а саме постанові про відкриття виконавчого провадження №62114296 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 18 травня 2020 року про примусове виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року, де проживання боржника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_3 , оскільки зазначене виконавче провадження не відноситься до предмету розгляду даної цивільної справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що оскільки постанови винесені Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про арешт від 30 вересня 2011 року, 24 жовтня 2017 року та 13 травня 2020 року; постанови про розшуки майна боржника від 24 січня 2012 року, 27 жовтня 2016 року та 24 жовтня 2017 року - про розшук майна боржника та постанову про арешт коштів боржника від 13 травня 2020 року є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження, вони також підлягають скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качури Людмили Володимирівни, стягувач: акціонерне товариство "Універсал Банк" задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качури Людмили Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження №28929499 від 30 вересня 2011 року неправомірними.
Зобов'язати Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 28929499 від 30 вересня 2011 року; постанову про арешт майна боржника від 30 вересня 2011 року у виконавчому провадження №28929499, постанову про арешт майна боржника від 24 жовтня 2017 року у виконавчому провадження №28929499 та постанову про арешт майна боржника від 13 травня 2020 року у виконавчому провадження №28929499; постанову про розшук майна боржника від 24 січня 2012 року у виконавчому провадження №28929499, постанову про розшук майна боржника від 27 жовтня 2016 року у виконавчому провадження №28929499, постанову про розшук майна боржника від 24 жовтня 2017 року у виконавчому провадження №28929499 та постанову про арешт коштів боржника від 13 травня 2020 рокуу виконавчому провадження №28929499.
Стягнути з Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: