Провадження № 22-ц/803/9180/21 Справа № 215/6271/20 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
07 грудня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання-Кислиця І.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач-ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Амельчишин Олег Валерійович на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року, ухваленого суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 08 липня 2021 року,-
13 листопада 2020 року та 30 листопада 2020 року надано змінену позовну заяву, згідно якої ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, стягнення витрат на утримання нерухомого майна та стягнення безпідставно отриманих внаслідок введення в оману грошових коштів, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 57052,12 грн., та усунути їй перешкоди у користуванні спадковим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача надати їй ключі від замків на вхідних дверях вказаної квартири впродовж 3-х днів після набрання законної сили судовим рішенням, та заборонити йому без її згоди міняти замки на дверях зазначеної квартири.
Позивач зазначила, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності відповідачу та його матері, ОСОБА_3 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину ВВТ»365198, виданого Шостою криворізькою державною нотаріальної конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-4017, право власності на 1/2 частину вказаної квартири перейшло в порядку спадкування від ОСОБА_4 до її батька - ОСОБА_5 .
В спірній квартирі після смерті ОСОБА_3 мешкав та був зареєстрований лише її батько, який здійснював витрати на утримання квартири, у вигляді комунальних платежів, та поточних ремонтів.
За останні три роки комунальних платежів було сплачено на загальну суму 23588,81 грн., та половину суми якої вона просить стягнути з відповідача разом з нарахованими інфляційними витратами в сумі 1864,59 грн. та 3% річних в сумі 907,61 грн.
Також, її батько замінив вікна та вхідні двері, у зв'язку з тим, що вони прийшли у непридатний стан, а також встановив водонагрівач. Таким чином, понесені зазначені витрати суттєво збільшили вартість квартири. Зазначила, що відповідач жодної участі в утриманні квартири не приймав.
25.04.2019 її батько був госпіталізований в лікарню в тяжкому стані, та відповідач повідомив її матері, що для начебто утримання в лікарні її батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та для подальшого похорону, йому необхідні грошові кошти в сумі 30000 грн., у зв'язку з чим, вона, та її мати, ОСОБА_6 , в цей же день, в офісі ОСОБА_2 передали останньому зазначені кошти.
При цьому, відповідач, як близький родич померлого знав, що може отримати в ПФУ для похорону грошові кошти в розмірі 2 місячних пенсій померлого, в сумі близько 18000 грн. Після чого, відповідач вказані кошти отримав, та за його словами витратив їх на поховання, а передані ними кошти начебто наявні у нього, але повертати ці кошти відмовився, та зазначив, що витратить їх на оплату комунальних платежів за свою частину квартири, за яку він ніколи не сплачував за комунальні послуги.
Крім того, з 30.04.2019 по 07.05.2019, вона перебувала за межами України, а тому не перебувала на похоронах батька. Таким чином, просила стягнути з відповідача 30000 грн., як безпідставно отриманих грошових коштів, 23588,81 грн. на відшкодування витрат на утримання квартири, 1864,59 грн. відшкодування інфляційних витрат по сплаті комунальних послуг, 907,61 грн. як 3% річних від суми комунальних платежів, 87 грн. відшкодування інляційних витрат за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману та 604,11 грн. 3% річних за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману.
В червні 2019 року, відповідач ОСОБА_2 , самовільно всупереч встановленого законом порядку змінив замки на вхідних дверях квартири, та не надав один комплект ключів їй, чим самовільно позбавив її можливості користуватися вказаною квартирою. На теперішній час, 1/2 частина зазначеної квартири належить їй в порядку спадкування, оскільки вона є єдиним спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5 . Таким чином, їй та відповідачу квартира належить на праві спільної часткової власності, а тому вона має право звернутися до суду з позовом про порушення її права власності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовилася від позовної вимоги про усунення їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача надати їй ключі від замків на вхідних дверях вказаної квартири. Оскільки, відповідач в судовому засіданні надав їй добровільно ключі від вказаної квартири, та ключі підійшли до замків.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання нерухомого майна та стягнення безпідставно отриманих внаслідок введення в оману грошових коштів відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність судового рішення, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про його скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача з ухваленням нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 57052,12 грн., яких: 23588,81 грн. в якості відшкодування витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 ; 1864,59 грн. в якості відшкодування інфляційних втрат по сплаті комунальних послуг; 907,61грн., як 3% річних від суми комунальних платежів; 30000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів; 87 грн. відшкодування інфляційних втрат за час користування отриманими в наслідок обману грошима; 604,11, як 3% річних за користування отриманими в наслідок обману грошима.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.55 ЦПК України, оскільки ОСОБА_5 з позовом до суду не звертався, тому відсутні підстави для застосування процесуальних норм щодо заміни відповідача у справі в порядку правонаступництва. Вказує, що висновок суду суперечить положенням статей: 598, 608, та 1219 ЦК України, відповідно до приписів яких до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві. Адвокат зазначає, що права кредитора входять до складу спадщини, оскільки таке право вимоги застосовано на законі, а відсутність договору не виключає існування такого права у спадкодавця ОСОБА_5 .
Окрім того, скаржник зазначає, що суд правильно встановив факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 30000 грн., але неправильно зазначив у рішенні, що вказані грошові кошти начебто були отримані не від позивача, а від її матері ОСОБА_8 , що начебто підтвердила в судовому засіданні позивач, однак вказана судом обставина не відповідає дійсності, оскільки ні позивач, ні її представник ніколи не визнавали та не підтверджували цей факт, і наполягали, що грошові кошти відповідач отримав саме від позивача. Ця обставина була підтверджена прийнятим судом доказом - аудіо записом на диску для лазерних систем зчитування, де відповідач під час розмови з позивачем не заперечував та визнавав факт отримання від неї грошових коштів. Наголошує на тому, що судом було встановлено, що грошові кошти в сумі 30000 грн. мати позивача ОСОБА_8 знайшла в квартирі спадкодавця, в якій будь-яке майно відповідача було відсутнє, тобто гроші належали спадкодавцю, а отже набули б статусу спадкового майна, оскільки в разі, якщо спадкодавець ОСОБА_5 залишився б живим, він би мав право вимагати від відповідача їх повернення, як отриманих безпідставно.
Сторона позивача вказує на те, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не витрачав отримані від позивача грошові кошти ні на лікуванняч, ні на поховання свого брата, а докази наданні відповідачем на підтвердження таких витрат є недопустимими доказами. Представник позивача вказує на те, що поминальний обід та спорудження пам'ятника і огранки на могилі не є витратами на поховання, оскільки не пов'язані безпосередньо з процедурою поховання та розмір таких витрат не був погоджений зі спадкоємицею ОСОБА_1 . Сторона позивача зазначає, що відповідачем суду не було надано відповідний договір про надання ритуальних послуг з особою, яка надала розрахунковий документ.
Також, представник позивача вказує і на те, що суд у рішенні правильно послався на відповідні рішення ЄСПЛ, але неправильно застосував зроблені у них висновки. Адвокат зазначає, що відповідач як професійний адвокат не потребував правничої допомоги у справі, тому судові витрати на надання йому правничої допомоги іншим адвокатом не були неминучими, він міг самостійно здійснювати захист своїх інтересів в суді, тому судові витрати понесені відповідачем на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню взагалі.
У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, відповідач ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволеннч, а рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_9 , який підтримав вимоги і доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення, заявлених позивачем позовних вимог, думку відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача з викладених у відзиві підстав та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_10 , у відомостях про батьків зазначено: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.01.1981 (а.с. 36).
13.08.2005 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №620 (а.с. 37).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10.05.2019 Тернівським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №529 (а.с. 33).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №83, та довідки про причини смерті до форми №106/о №83, причина смерті ОСОБА_5 - хронічний пієлонефрит (а.с. 133).
Згідно копій товарного чеку №1/27.04, ОСОБА_2 сплатив всього 8600 грн. магазину «Ритуальні послуги» ФОП ОСОБА_13 за похоронні атрибутики, товарного чеку від 29.04.2019 відповідач сплатив 4500 грн. кафе «Спарта» ПП ОСОБА_14 за поминальний обід, товарного чеку б/н ОСОБА_2 сплатив 5000 грн. за транспортні послуги та організації похорон (а.с. 134).
Відповідно до накладної №222, ОСОБА_2 сплатив всього 11000 грн. за установку гранітного пам'ятника та огранки на могилі ОСОБА_5 (а.с. 135).
Згідно разового доручення №912400161636/102/437, ОСОБА_2 одержав допомогу від Тернівського відділення обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного УПФ України в Дніпропетровській області, на поховання померлого ОСОБА_5 , який помер і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 19665,80 грн. (а.с.138).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2019, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1163, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1957 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина складається з: 1/2 частки квартири, зо знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , документом, що посвідчує право власності на яку є свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Шостою криворізькою державною нотаріальною конторою, державним нотаріусом Чорнобай З.Л., 22.12.2004 за реєстровим №2-4017, та зареєстроване в КП «Криворізьке БТІ» 16.02.2005, реєстраційний номер 8240957, номер запису: 4378 в книзі: 9П-178, що в цілому складається х двох кімнат, житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 42,99 кв.м., та розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 9, 10-11).
Відповідно до заяви від 14.03.2020, засвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л., зареєстрованої в реєстрі за №271, ОСОБА_2 , співвласник 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , якою він та ОСОБА_1 , володіємо на праві спільної часткової власності у рівних частках, повідомив ОСОБА_1 , про свій намір продати належну йому 1/2 частку вищевказаної квартири за ціною - 50000 грн.(а.с. 139).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 15.04.2020, засвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко О.В., зареєстрованої в реєстрі за №838, мовою оригіналу: «Я, ОСОБА_1 , 20.03.2020 отримала поштою Вашу заяву, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. 14.03.2020, реєстр №271. Вказаною заявою Ви повідомили мене про те, що маєте намір продати 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за 50000 грн., та запропонував мені її купити за вищевказану суму. Однак, в цій заяві Ви не зробили мені пропозиції щодо можливості огляду квартири з метою з'ясування її стану на теперішній час, оскільки з червня 2019 року Ви перешкоджаєте мені користуватися квартирою, оскільки без мого відома та згоди змінили замки на вхідних дверях, не надали один комплект ключів мені та самовільно всупереч встановленого законом порядку позбавили мене можливості користуватися вищевказаною квартирою. Крім того, за останні три роки моїм померлим батьком ОСОБА_5 було сплачено комунальні платежі на загальну суму 23588,81 грн., з яких: 18410,12 грн. оплата за опалення сплачені на рахунок КПТМ «Криворіжтепломережа», 405,46 грн. сплачені ТОВ «Енерго-Імпульс» за обслуговування тепло лічильника, 4265,23 грн. за управління будинком, обслуговування будинку та прибудинкової території сплачені на користь ТОВ «КК-Новий Дім» та ТОВ «УЮТ-2011», 508 грн. сплачені на користь ТОВ «Домофон-КС» за обслуговування домофону. З наведених сум Ви повинні були сплатити 11794,41 грн. З урахуванням інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, 25.04.2019 для утримання мого батька в лікарні та для подальшого похорону Ви безпідставно отримали від мене грошові кошти в сумі 30000 грн., котрі не використали на зазначені цілі, з врахуванням інфляційних витрат сума боргу становить 30691,11 грн. Враховуючи наведене, я погоджуюсь придбати у Вас 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 500 доларів США по курсу на день укладання договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, та за умови наявності в квартирі всього майна, котре залишилося після смерті мого батька» (а.с. 140).
Відповідно до роздруківок з Нова-Кома за період з грудня 2015 року по березень 2019 року, ОСОБА_5 сплачував за надані комунальні послуги на загальну суму 23588,81 грн. (а.с. 14-32).
Згідно відповіді №6126 Тернівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області, щодо розгляду матеріалу за заявою ОСОБА_1 від 10.06.2019. Під час проведення перевірки було встановлено те, що до теперішнього часу ОСОБА_1 до Тернівського ВП КВП не надала жодних підтверджуючих документів на спільну власність квартири, а саме на 1/2 частини квартири. В ході чого поспілкувавшись з гр. ОСОБА_2 , останній пояснив те, що згідно ст. 63 Конституції України відмовляється надавати будь-які письмові пояснення проти себе або своїх близьких, та надав копію документа, який підтверджує його власність, та власність його померлого брата гр. ОСОБА_5 , та рекомендовано звернутися з позовом до суду (а.с. 13).
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в частині стягнення витрат на утримання квартири в розмірі 23588,81 грн., 1864,59 грн. інфляційних витрат по сплаті комунальних послуг та 907,61 грн., як 3% річних, від суми комунальних платежів, виходив з того, що померлий ОСОБА_5 за життя не заявив про свій намір та про своє бажання на відшкодування сплачених ним коштів за комунальні послуги до іншого співвласника житла ОСОБА_2 , тому вказані правовідносини не передбачають правонаступництва, а отже відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог.
Відмовляючи позивачу у задоволенні її позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 30 000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 87 грн. відшкодування інляційних витрат за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману та 604,11 грн., як 3% річних за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману, суд виходив з недоведеності цих позовних вимог належними та допустимими доказами.
При цьому, наданий стороною позивача, як доказ ДВД диск з аудіозаписом розмови, суд першої інстанції не визнав достатнім доказом в розумінні ст.80 ЦПК України, зазначивши про те, що з даного аудіозапису не можливо встановти про яку саме суму коштів йде мова та ким ці кошти були надані, з аудіо розмови вбачається, що мова йде про отриману відповідачем пенсію з ПФУ та про порядок користування квартирою, але про кошти в сумі 30 000 грн. взагалі не йдеться.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторони позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.
Відповідно до ч.3 ст.13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України, при здійсненні права власності визначається, що власність зобов'язує.
Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 1 ст.322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, померлий ОСОБА_5 та відповідач по справі ОСОБА_2 в силу вимог статей 322, 360 ЦК України були зобов'язанні утримувати майно, що їм належить, та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна порівну.
Згідно п.5 ч. ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст.544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 належало по 1/2 частки спірної квартири, кожному.
Також судом було встановлено, що померлий батько позивача ОСОБА_1 ніс тягар утримання спільного майна один, оскільки за останні три роки ним було сплачено комунальних послуг за суму 23588,81 грн., встановлений факт сторонами не заперечується.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, що визначено нормами ч.4 ст.25 ЦК України.
Відповідно до ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що між померлим ОСОБА_5 та його братом ОСОБА_2 не було ніяких домовленостей щодо сплати комунальних коштів за утримання спільного майна, батько позивача один сплачував комунальні послуги, при цьому, батько позивача за життя не звертався до суду з вимогою про примусове стягнення зі співвласника частини коштів на утримання спільного майна, як і не звертався за життя з письмовою вимогою до брата про повернення частини сплачених ним витрат на комунальні послуги, тобто за життя ОСОБА_5 не заявив про свій намір та про своє бажання на відшкодування сплачених ним коштів за комунальні послуги, а відтак, висновок суду першої інстанції про, те що вказані правовідносини не передбачають правонаступництва, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується, і у цій частині відхиляє доводи сторони позивача, про те, що відповідач повинен відповідати перед позивачем, як боржник кредитора.
Окремо слід зазначити, що позивач висунула вимогу відповідачу щодо повернення їй сплачених батьком грошових коштів за комунальні послуги на суму 23 588,81 грн., при цьому не врахувала вимоги ст.360 ЦК України, згідно, яким кожен зі співвласників бере участь у витратах, пов'язаних зі спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, тобто зі сплачених ОСОБА_5 коштів за комунальні послуги, половину від цієї суми мав сплатити інший співвласник ОСОБА_2 , тоді, як вимога заявлена ОСОБА_1 на всю суму сплачених грошових коштів.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідо до чч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, що передбачено ч.1 ст.206 ЦК України.
Згідно ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Так, під час судового розгляду справи, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 30000 грн., які належали його братові, від колишньої дружини померлого - ОСОБА_8 , яка передала йому ці гроші з власної ініціативи під час перевезення ОСОБА_5 з квартири до лікарні. Гроші ОСОБА_8 знайшла в квартирі свого колишнього чоловіка ОСОБА_5 та по приїзду швидкої частину з них передала відповідачу на витрати, які пов'язані з лікуванням та потім з похованням ОСОБА_5 .
Судом була допитана свідок ОСОБА_15 , яка є головою правління ОСББ «Січ-17» та яка суду пояснила, що в квартирі АДРЕСА_1 , мешкав ОСОБА_16 , вона була присутня в квартирі разом з дільничним, колишньою дружиною ОСОБА_17 та його братом ОСОБА_18 коли ОСОБА_5 відправляли до лікарні в тяжкому стані. При цьому свідок підтвердила, що колишня дружина ОСОБА_19 , при всіх присутніх в квартирі знайшла схованку з документами та грошима, та забрала це все, доньки в квартирі не було.
Окрім того, судом першої інстанції було прослухано наданий до суду стороною позивача ДВД диск з аудіозаписом розмови між позивачем та відповідачем, при цьому, суд, оцінивши наданий доказ дійшов висновку, що з аудіо розмови вбачається, що мова йде про отриману відповідачем пенсію з ПФУ та про порядок користування спірною квартирою, але про кошти в сумі 30 000 грн. взагалі не йдеться, у зв'язку з чим цей доказ суд не визнав достатнім доказом на підставі якого можливо встановити факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 30 000 грн. саме від позивача ОСОБА_20 .
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні було встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що похаванням брата займався відповідач, ні позивач, ні колишня дружина ОСОБА_8 участі у цьому не брали. Під час поховання ОСОБА_5 , відповідачем було сплачено 8600 грн. магазину «Ритуальні послуги» ФОП ОСОБА_13 за похоронні атрибути, 4500 грн. кафе «Спарта» ПП ОСОБА_14 за поминальний обід, 5000 грн. за транспортні послуги та організацію похорон, 11000 грн. за установку гранітного пам'ятника та огранки на могилі ОСОБА_5 , що підтверджено наданими відповідачем доказами, наявними в матеріалах справи, такими, як копією товарного чеку №1/27.04 ФОП ОСОБА_13 магазин «Ритуальні послуги, копією товарного чеку від 29.04.2019 ФОП ОСОБА_14 , копією товарного чеку без номера, копією накладної №222, копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ФОП ОСОБА_21 , копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ФОП ОСОБА_22 (а.с.134-137 ).
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 30 000 грн. та відшкодування інляційних витрат за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману та 3% річних за час користування отриманими грошовими коштами в наслідок обману, у зв'язку з недоведеність стороною позивача цих позовних вимог належними та допустимими доказами.
Позивачем не підтверджено жодним належним та допустимим доказом той факт, що саме вона давала відповідачу грошові кошти в сумі 30000 грн, як і не доведено той факт, що ОСОБА_2 заволодів цими коштами шляхом обману, на томість, судом встановлено, що гроші в квартирі знайшла мати позивача ОСОБА_8 , яка добровільно передала їх відповідачеві на лікування ОСОБА_5 та на поховання, при цьому позивача в цей час в квартирі батька не було, отже позивачем не доведено безпідставність набуття відповідачем добровільно відданих грошових коштів.
Стосовно оскарження рішення суду першої інстанції у частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн., то колегія суддів вважає, що рішення в цій частині ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, відтак підстав для його скасування у цій частині нема.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із їх наданням.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Виходячи із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Відповідно до договору про надання правової допомоги у цивільному процесі від 05.01.2021, укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом Радченко О.М., адвокат зобов'язується: користуватися статусом представника в цивільному процесі, здійснювати представництво сторони в цивільній справі, використовуючи всі надані йому цивільно-процесуальним законом права та засобами представництва, має право складати та подати позовну заяву, ввести від імені клієнта будь-які справи в усіх судових закладах, правоохоронних органах та в усіх державних установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом подання та підписання позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, та інше (а.с. 147).
В акті виконаних робіт від 06.01.2021, зазначено конкретний перелік наданих клієнту послуг на суму 12000 грн. (а.с. 150).
Відповідно розрахунку від 06.01.2021, відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити разом 12000 грн. за договором про надання правничої допомоги у вказаній справі, відповідно до квитанції №01/01/21 від 06.01.2021, адвокатом Радченко О.М. одержано від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12000 грн. згідно договору від 05.01.2021 (а.с. 149, 151).
Беручи до уваги надані відповідачем до суду першої інстанції докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу місцевим судом було враховано такі обставини, як обсяг виконаних представником відповідача робіт, час витрачений на виконання таких робіт, складність справи та ціну позову та стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив розмір витрат на оплату правничої допомоги, зменшивши наполовину заявлену до стягнення суму, який на думку колегії суддів є співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних представником відповідача робіт (наданих послуг).
Доводи сторони позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 як професійний адвокат не потребував правничої допомоги у справі, тому судові витрати на надання йому правничої допомоги іншим адвокатом не були неминучими, він міг самостійно здійснювати захист своїх інтересів в суді, тому судові витрати понесені відповідачем на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню взагалі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона по справі може брати участь в судовому процесі особисто та (або) через представника, тобто представництво інтересів відповідача його представником адвокатом Радченко О.М. є його правом, на яке не впливає його професія адвоката.
Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм матеріального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Амельчишин Олег Валерійович залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: