Провадження № 22-ц/803/5058/21 Справа № 216/3031/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
07 грудня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання-Кислиця І.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач-ОСОБА_2
третя особа - ПАТ «УСК Гарант Авто»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачаОСОБА_2 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року, ухваленого суддею Сидораком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту заочного судового рішення відсутні),-
У травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди.
В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та в останнє 30.03.2016 року його представник у судовому засіданні надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої відповідачем у справі зазначено лише ОСОБА_2 , а ПАТ «УСК «Гарант-Авто» залучено до участі у справі у якості третьої особи.
В уточненій позовній заяві просив: стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду, що пов'язана з пошкодженням мотоциклу Suzuki GSF 600 S Bandit, р.н. НОМЕР_1 у розмірі 55 790 грн.; майнову шкоду, що пов'язана з витратами на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1650 грн.; моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.; судові витрати у розмірі 2557, 90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 липня 2014 року приблизно о 23 годині 45 хвилин в Саксаганському районі м.Кривого Рогу, по проїжджій частині дороги вул.Железнякова з боку будівлі «Ремпобуттехніка» в напрямку пр.Миру рухався мотоцикл Suzuki GSF 600 S Bandit, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який виїхав на перехрестя вул.Железнякова та пр.Миру на дозволяючий, зелений, сигнал світлофору. В цей час по проїжджій частині дороги пр.Миру з боку майдану Визволення в напрямку майдану Горького, рухався автомобіль «ЗАЗ11027», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який в порушення вимог п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, виїхав на перехрестя на забороняючий, червоний, сигнал світлофору в наслідок чого, допустив зіткнення з мотоциклом «Suzuki» під керуванням водія ОСОБА_1 .
За результатами ДТП водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були травмовані, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до медичної довідки №2133, виданої 09.07.2014 року КЗ Криворізька МСШД ДОР ОСОБА_1 отримав травму у вигляді: забою м'яких тканин поперекової області праворуч, яка відповідно до «Привал судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи 58/27-2 від 21.01.2015 року при заданих вихідних даних, в діях ОСОБА_1 по керуванню мотоциклом «Suzuki» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору могли знаходитись в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не вбачається.
При заданих вихідних даних в діях водія ОСОБА_2 по керуванню автомобілем «ЗАЗ» вбачаються невідповідності вимогам п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
06.07.2014 року було розпочато кримінальне провадження №12014040230000570 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за фактом ДТП, яка мала місце 05.07.2014 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2
08.10.2014 року інспектор СОМ ДТП м.Кривого Рогу Чукін Г.М. склав протокол про адміністративне правопорушення АБ2 №152186 за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 .
За результатами розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу виніс постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КУпАП та передав матеріали органу досудового розслідування до Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, які були долучені до матеріалів кримінального провадження №12014040230000570.
10.03.2015 року постановою слідчого дане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення.
Слідчий повторно направив матеріали справи до СОМ ДТП ДАІ для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП.
Повідомленням (вих.14/3-989 від 24.03.2015 року) СОМ ДТП ДАІ надали інформацію, що протокол про адміністративне правопорушення АБ2 №152186 відносно водія ОСОБА_2 вже раніше був складений, а саме 08.10.2014 року направлений до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу для прийняття рішення, щодо вини водія ОСОБА_2 у даному ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто» відповідно до полісу АС/8648500.
Але позивач прийняв рішення про зняття позовних вимог до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та заявлення позовного розміру по відшкодуванню завданої шкоди на винну у ДТП особу - ОСОБА_2 , адже має на це повне право.
На сьогодні ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» є неплатоспроможною, має безліч боргів та не виплачує грошові кошти по взятим на себе зобов'язанням. Цю страхову компанію виключено з позовного та асоціативного списків Моторного Транспортного Страхового Бюро України. Позивач вважає, що ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» не виконає зобов'язання перед ним навіть у примусовому порядку виконання рішення суду.
Отже, керуючись правовою позицією ВСУ, що викладена за результатами розгляду справи №6-2808цс15 від 20.01.2016 року позивач покладає вимоги по відшкодуванню завданої майнової та моральної шкоди за результатами ДТП на особу, що її спричинила.
Висновком експерта авто товарознавця за дослідженням №д 33/03/15, встановлено вартість відновлювального ремонту мотоциклу визначена як 269 625,89 грн., та ринкову вартість як 55 790,00 грн. Отже, згідно п. 8.2 методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів матеріального збитку, що спричинений власнику мотоциклу Suzuki GSF 600 S Bandit, р.н. НОМЕР_1 , експертом визначене як 55 790,00 грн.
За проведення зазначеного автотоварознавчого дослідження, ОСОБА_1 сплатив 1650 грн.
Загальна сума майнової шкоди становить 57 440, 00 грн., що повинен відшкодувати її заподіювач - ОСОБА_2 .
Разом із тим, в результаті ДТП, що сталася з позивачем, моральна шкода була завдана кожному члену його сім'ї. Він зазнав фізичної болі та емоційних переживань. Після ДТП його сім'я довго була вимушена займатися реабілітацією та відновлення його здоров'я, як фізичного так і психічного. Після ДТП в нього стала проявлятися нервозність, швидка втомлюваність при виконанні домашніх справ, інколи турбує безсоння, а також по теперішній час він побоюється транспортних засобів. Його батьки пережили тяжке емоційне потрясіння, коли дізналися, що він потрапив у ДТП та отримав тілесні ушкодження. Вважає, що такі переживання батька вплинули на його передчасну смерть. Також зазначає, що моральна шкода була завдана у зв'язку з пошкодженням мотоциклу, який є фізично знищеним. Тому вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «УСК Гарант Авто» про стягнення майнової та моральної шкоди задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57 440 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 90 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року залишена без задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи незгодним з ухваленим заочним рішенням після його перегляду в суді першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та стягнути з позивача на його користь судові витрати понесені ним з розглядам справи.
При цьому, скаржник зазначає, що він не був жодного разу повідомлений судом про дату, час і місце судового розгляду справи, копію заочного рішення не отримував, випадково дізнався про наявність рішення суду з виконавчого провадження у січні 2021 року, що є підставою для скасування судового рішення через його неналежне повідомлення.
Відповідач наголошує на тому, що в матеріалах справи наявна довіреність на надання правової допомоги між ним та адвокатом Безносюком О.В., однак наголошує на тому, що адвокатом він був проінформований тільки про кримінальну справу, однак про наявність даної цивільної справи адвокат його не проінформував. Зазначає, що у січні 2021 року, ознайомившись з матеріалами справи він з'ясував, що адвокатом і його помічником Чернат Л.Г. до суду першої інстанції було подано більше 10 клопотань про відкладення судових засідань, адвокат в жодному судовому засіданні у цій справі участі не брав, жодних звітів щодо руху цієї справи йому не надавав, тому вважає, що через недбалу поведінку адвоката у справі було ухвалено незаконне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Також скаржник вважає, що стягнутий з нього судом розмір матеріальної шкоди 57 440 грн. не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є недоведеним в аспекті ст.ст.12, 76-81 ЦПК України і ґрунтується виключно на абстрактних припущеннях.
Окрім того, відповідач зазначає, що він своєї вини у настанні ДТП не визнає, вважає розмір завданої позивачу шкоди не підтвердженим належними, достовірними та допустимими доказами, вказує на те, що через розгляд справи за його відсутності він був позбавлений права навести вмотивовані заперечення проти позову, заявити клопотання про витребування доказів та вчинення інших процесуальних дій.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції належним чином не встановив обставини, що мають значення для справи, зокрема вказує, що суд не переконався чи є позивач власником транспортного засобу, чи мав він посвідчення на право керування транспортним засобом, чи не перебував він під час ДТП в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що свідчить про неповноту судового розгляду справи.
Відповідач вважає, що посилання судом у рішенні на постанову слідчого від 10.05.2015 у кримінальному провадженні є передчасним посиланням на цей документ як доказ вини того чи іншого учасника ДТП. Висновок експерта щодо розміру матеріальної шкоди вважає необ'єктивним, розмір шкоди вважає завищеним, доказів того, що висновок складено особою, яка має відповідний рівень кваліфікації не зазначено.
Відповідач зазначає, що необґрунтованими є як факт., так і розмір моральної шкоди, оскільки не зазначено конкретно в чому вона полягає, не зазначено характер ушкодження здоров'я позивача, суд не навів і не обґрунтував у рішенні визначений до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., який він вважає таким, що не відповідає критеріям виваженості, розумності та справедливості та нормам ст.23, 1167 ЦК України.
Скаржник зазначає, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки на момент ДТП, керований ним транспортний засіб був застрахований за полісом ПАТ «УАСК «Гарант-Авто», у зв'язку з чим страховик повинен відшкодовувати завдану позивачу шкоду завдану ДТП, а непред'явлення вимог до страховика є окремою підставою для відмови у позові до завдавача шкоди. Окрім того, відповідач вказує на те, що він не є власником транспортного засобу, яким керував під час ДТП, до участі у справі в якості співвідповідача або третьої особи мав бути залучений власник автомобіля, що перебував під його керуванням на час ДТП.
Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий судом на користь позивача не відповідає нормам ст.137 ЦПК України, оскільки визначений абстрактно і в довільній формі, посилання на відповідні первинні документи, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік» та фінансову звітність в Україні відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивач ОСОБА_1 -адвокат Починок В.В., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_4 , яка у повному обсязі підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції з викладених у скарзі підстав та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, щоОСОБА_1 на праві приватної власності належить мотоцикл «Suzuki GSF 600 S Bandit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується документами про придбання, митною декларацією та технічним паспортом (а.с.15-20 том 1).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 10.03.2015 року, - 05 липня 2014 року приблизно о 23 годині 45 хвилин в Саксаганському районі м. Кривого Рогу по проїжджій частині дороги вул.. Железнякова з боку будівлі «Ремпобуттехніка» в напрямку пр.. Миру рухався мотоцикл «Suzuki GSF 600 S», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який виїхав на перехрестя вул.. Железнякова та пр.. Миру на дозволяючий, зелений, сигнал світлофору. В цей час по проїжджій частині дороги пр.. Миру з боку майдану Визволення в напрямку майдану Горького рухався автомобіль «ЗАЗ 11027» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який в порушення вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, виїхав на перехрестя на забороняючий, червоний, сигнал світлофору в наслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом «Suzuki» під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.37 том 1).
З наявних в матеріалах кримінального провадження пояснень ОСОБА_6 (а. с. 28) та протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_1 (а. с. 31-32), наданих щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що їхні покази є різні за своїм змістом, оскільки як один учасник ДТП, так інший зазначає, що проїжджав перехрестя на дозволений сигнал світлофора. Однак, покази ОСОБА_2 спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 33-36), які вказують, що водій який керував мотоциклом здійснював проїзд перехрестя на дозволений, - зелений, сигнал світлофора.
При цьому, згідно висновку експерта №58/27-2 від 21.01.2015 року (а. с. 117-120 матеріалів кримінального провадження №12014040230000570) вбачається, що в діях водія ОСОБА_9 по керуванню автомобілем «ЗАЗ11027» вбачається невідповідність вимогам п. 8.7.2 е) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди, на підставі досліджених доказів, виходив з того, що ДТП сталося через винні дії водія ОСОБА_6 , що дає правові підстави для стягнення понесеної шкоди з особи якою така шкода була спричинена. При цьому суд дійшов висновку, що наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може обмежити право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду і яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, оскільки це є абсолютним правом потерпілого і таке право не може бути обмежено, договором стороною якого потерпілий не був.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами відповідача, викладеними у скарзі, з огляду на таке.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі не можна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Так судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що відповідно до страхового полісу АС/8648500 страховиком відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП- 05.07.2014 було ПАТ «УСК «Гарант-Авто».
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс 18) було зроблено наступні правові висновки:
п.69 у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
п.72 відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
п.73 покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (05.07.2014), страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.
Так, підпункт 33.1.4 (до набрання чинності Законом № 3045-VI від 17 лютого 2011 року - підпункт 33.1.2) пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Так, підпункт 33.1.4 (до набрання чинності Законом № 3045-VI від 17 лютого 2011 року - підпункт 33.1.2) пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).
Так, матеріали справи містять відповідь ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на запит адвоката Михайлова В.Д. від 11.06.2015, в якій зокрема зазначено про те, що станом на 10.06.2015 у справі №22816 щодо події, яка сталася 05.07.2014 за участю транспортних засобів Suzuki GSF 600 S Bandit, р.н. НОМЕР_1 та ЗАЗ д/н НОМЕР_2 є письмова заява датована 11.07.2014 про дорожньо-транспортну пригоду, будь які інші письмові документи по ДТП, в матеріалах справи відсутні (а.с.64, т.1).
З огляду на наведені вище норми закону позивач має право на відшкодування завданої йому ДТП майнової шкоди саме Страховиком відповідача ОСОБА_2 в межах страхового ліміту, тобто третьою особою ПАТ «УСК «Гарант-Авто», різниця ж між сумою страхового ліміту та спричиненою ДТП майновою шкодою підлягає стягненню з винного у ДТП водія, в даному випадку відповідача ОСОБА_2 .
При цьому страхового полісу з відомостями про страхову суму та розмір франшизи суду не надано, а наявний в матеріалах справи витяг з Полісу АС 8648500, також не містить таких відомостей, що позбавляє суд можливості зробити висновок про те, чи є різниця між страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та фактичним розміром шкоди, заподіяної позивачеві, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
З огляду на те, що ОСОБА_1 пред'явив позов до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування фактичного розміру, завданої йому внаслідок ДТП майнової шкоди, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає помилковими.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що в діючому на час ДТП страховому полісі був встановлений страховий ліміт 200 000 грн., проте на підтвердження цих слів доказів не надано, що позбавляє суд можливості зробити висновок про те, чи є різниця між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди, заподіяної позивачеві, щоб стягнути з відповідача цю різницю на користь позивача.
У зв'язку з тим, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, виходячи з відсутності відомостей у страховому полісі про страхову суму та розмір франшизи, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , спричиненої останньому ДТП майнової шкоди підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга сторони відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідачем при заяви про перегляд заочного рішення було сплачено 454 грн. та 836,86 грн. сплачено за подачу апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення, що разом становить 1290,86 грн., тому, оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволені позовних вимог, відповідно стягненню з позивача на користь відповідача підлягає, сплачений останнім судовий збір в розмірі 1290,86 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідачаОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «УСК Гарант Авто» про стягнення майнової та моральної шкоди в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1290,86 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто гривень вісімдесят шість копійок) за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: