Провадження № 11-кп/803/1770/21 Справа № 192/71/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 42020040000000709 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України,-
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України, та призначено йому покарання у види позбавлення волі стоком на три роки.
Вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що на початку 2020 року, з метою свого умисного та незаконного особистого збагачення, розробив злочинний план, направлений на незаконний посів, а також незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
З метою реалізації даного злочинного плану ОСОБА_7 , на початку 2020 року, перебуваючи на території м. Дніпра, будучи добре обізнаним про зовнішній вигляд рослини роду коноплі, а також його насіння, придбав із невстановленого слідством джерела насіння рослини коноплі у кількості не менше 357 штук, з метою її подальшого незаконного посіву та вирощування.
Для реалізації свого попередньо розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 , з метою забезпечення здійснення незаконного посіву та вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, отримав від раніше знайомого ОСОБА_10 у користування земельну ділянку, орієнтовною площею 4472,45 м2, що становить не менше 0,4472 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не повідомивши останнього про свої злочинні наміри щодо використання такої земельної ділянки.
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний посів та вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, діючи відповідно до раніше розробленого плану, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи всупереч ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), а також ст. 14 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), достовірно знаючи про необхідність отримання відповідної ліцензії, порушуючи вимоги Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою КМУ від 03 червня 2009 р. № 589, не маючи отриманої в установленому законом порядку ліцензії на провадження такої діяльності, ОСОБА_7 , на початку березня 2020 року, перебуваючи на території земельної ділянки орієнтовною площею 4472,45 м , що становить не менше 0,4472 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зробив на такій земельній ділянці 357 ямок, в які умисно, протиправно, шляхом внесення у відкритий ґрунт раніше придбаного насіння конопель у кількості 357 штук, незаконно здійснив посів конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, з метою їх подальшого вирощування.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконний посів та вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, ОСОБА_7 , перебуваючи на території земельної ділянки орієнтовною площею 4472,45 м, що становить не менше 0,4472 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у період з березня 2020 року до жовтня 2020 року, здійснював постійний догляд за зазначеними вище 357 кущами рослин роду конопель, шляхом їх регулярного культивування, поливу та видалення бур'янів, з метою доведення таких рослин конопель до стадії їх дозрівання, тим самим умисно, протиправно та незаконно здійснював вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України просила звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, про що вказано в обвинувальному акті, а також те, що в даному кримінальному провадженні відсутні потерпілі та не завдано матеріальної шкоди.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції формально послався на досудову доповідь ДУ “Центра пробації” у Дніпропетровській області з інформацією про соціальну-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , за якою ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються, як середні.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги позицію сторони обвинувачення щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а також те, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 планував в майбутньому використовувати стеблі рослин коноплі для ткацької діяльності.
Захисник зазначає, що ОСОБА_7 бажає сплатити витрати на проведення судових експертиз на суму 102 646,60 грн, які були проведені під час досудового розслідування, проте у разі позбавлення його волі, він не зможе заробити кошти та сплатити вказану суму.
Захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , також подав апеляційну скаргу на вирок, в якій просив змінити вирок та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 більш м”яке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_7 є раніше несудимою особою, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером за віком.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував досудову доповідь інспектора Шевченківського районного відділу філії ДУ “Центр пробації” у Дніпропетровській області, відповідно до якого ОСОБА_7 характеризується з позитивної сторони. Крім того, він має міцні соціальні зв”язки, оскільки проживає з дружиною та сином, алкогольними та наркотичними засобами не зловживає.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції не врахував позицію прокурора, який просив в судовому засіданні призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, а також не в повному обсязі врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, що пом”якшують покарання ОСОБА_7 , а саме - щире каяття.
Захисник ОСОБА_9 вказує, що в матеріалах справи відсутня розписка обвинуваченого ОСОБА_7 про ознайомлення з наслідками розгляду справи відповідно до положень ч.3 ст. 349 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону в повній мірі.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та перевірено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував всі обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Також суд першої інстанції врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в цій частині.
Судом першої інстанції було також враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є несудимим в силу ст. 89 КК України, є пенсіонером, одружений, і не має утриманців.
Також судом першої інстанції було враховано, що обвинувачений знаходився на обліку з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», знятий з обліку 04.11.2010 року, і станом на час розгляду справи в суді першої інстанції не перебував під наглядом в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах.
Крім того, судом першої інстанції враховано позицію прокурора, а також досудову доповідь ДУ “Центра пробації” у Дніпропетровській області, тому колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг захисників в цій частині.
Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_7 бажає сплатити витрати на проведення судових експертиз, оскільки це не є обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а інші обставини, на які посилаються захисники, були враховані судом першої інстанції.
Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо того, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсності, і ОСОБА_7 планував в майбутньому використовувати стеблі рослин коноплі для ткацької діяльності, оскільки вирок суду першої інстанції був постановлений із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, що виключає можливість оскарження обвинуваченим фактичних обставин справи.
Крім того, як вбачається з журналу судового засідання від 06.04.2021 року, обвинуваченому було роз'яснено порядок розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обвинувачений погодився з таким порядком, визнав свою вину в повному обсязі, та надав відповідні пояснення, при цьому, будь-яких заяв та клопотань щодо того, що йому незрозумілий порядок розгляду справи, наслідки такого розгляду справи, його права, або щодо необхідності залучення захисника, обвинувачений не заявляв.
Тому колегія суддів не приймає також доводи сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи розписки обвинуваченого ОСОБА_7 про ознайомлення з наслідками розгляду справи відповідно до положень ч.3 ст. 349 КК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції призначено покарання з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 42020040000000709 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України- залишити без задоволення.
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4