23.11.2021 Справа №607/7899/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, розглянувши клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , -
встановив:
Прокурор ОСОБА_6 подала клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . У вказаному клопотанні зазначено наступне: «В провадженні Тернопільського міськрайонного суду слухаються обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Так, 03.02.2021 року, близько 12:20 год., перебуваючи на території овочевого ринку на вул. Шептицького в м. Тернополі, раніше судимий ОСОБА_4 , вчиняючи дії повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав три банки олії об'ємом 5 л. марки «Майола», в результаті чого спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 615 грн.
Відомості за вказаним фактом 24 лютого 2021 року СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000210 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Окрім цього, до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення, про те, що 02.04.2021 року, близько 18:00 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раніше судимий за умисні корисливі злочини проти власності, таємно, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку грошових коштів у сумі 4 000 гривень із торгового кіоску № НОМЕР_1 , що знаходиться на ринку «Стандарт» за адресою: вул. 15 Квітня у м.Тернопіль, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000440 від 02.04.2021 за ч.2 ст.185 КК України.
31.03.2021 та 27.04.2020 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальні акти про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Тернопіль, українця, громадянина України, безпартійного, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не депутата, не адвоката, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого, -
02.04.2015 Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
31.12.2020 Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 4 роки;
24.12.2020 скеровано обвинувальний акт до Тернопільського міськрайонного суду за ч.2 ст.185 КК України,
про те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31 січня 2021 року, близько 13:30 год. у ОСОБА_4 , який перебував у складському приміщенні овочевого ринку, за адресою вул. Шептицького, 4 у м. Тернопіль, виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 31 січня 2021 року, близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи у складському приміщенні овочевого ринку, за адресою вул. Шептицького, 4 у м. Тернопіль, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, з корисливих мотивів, викрав три полімерні пляшки соняшникової олії торгової марки «Майола» Екстра об'ємом 5 л. кожна і вартістю 299, 74 грн. кожна, при цьому не оплативши вказаний товар та в подальшому розпорядився майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 899 гривні 22 копійки.
Окрім цього, встановлено, що близько 18 год. 02.04.2021 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на ринку «Стандарт», що знаходиться за адресою вул. 15 Квітня у м.Тернопіль, виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_4 , 02 квітня 2021 року близько 18 години переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, протиправно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території ринку «Стандарт», що за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, увійшов у приміщення торгового кіоску №15 в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа підприємець ОСОБА_8 звідки таємно викрав грошові кошти номіналами 500 гривень в кількості 4 купюри, 200 гривень в кількості 8 купюр та 100 гривень в кількості 4 купюри, загально сумою 4 000 грн.
Надалі, ОСОБА_4 безперешкодно покинув територію кіоску № НОМЕР_1 , що розташований на ринку «Стандарт», що по вул. 15 Квітня, в м. Тернопіль із викраденими грошовими коштами у руках, чим спричинив майнову шкоду ОСОБА_8 в сумі 4 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно 04.04.2021, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з терміном застосування до 01.06.2021.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29.07.2021 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В зв'язку з закінченням строку застосування даного запобіжного заходу, виникла необхідність у його продовженні з огляду на наступне.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується тим, що він усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з врахуванням кількості вчинених ним раніше злочинів, обвинувальні акти про вчинення яких скеровано до Тернопільського міськрайонного суду, може навмисно переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що шляхом погрози він може схиляти свідків та потерпілу до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, не працює, не має постійного джерела доходу, стосовно нього на розгляді перебувають обвинувальні акти про обвинувачення у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності.
Також необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відсутність у нього постійного місця роботи, майновий стан, з урахуванням його репутації, наявність судимості.
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того, згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_4 можливо застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній раніше судимий та підозрюється у вчиненні злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до три років.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
- застосування застави щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки останній ніде не працює, не має постійного джерела доходів і, перебуваючи на волі, може вчиняти нові корисливі злочини, та незаконно впливати на потерпілого та свідків.
- застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки останній як бачимо, своєю поведінкою не вважає за необхідне виконувати покладені на нього обов'язки, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, а також може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, враховуючи міру покарання, що може бути призначена за вчинене ним кримінальне правопорушення, з урахуванням вчинення даного злочину.
- застосування особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду, а також може вчиняти нові злочини.
Крім того, прошу звернути увагу суду, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зважаючи на те, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати обвинувачення, що було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з усіх обставин провадження, вважаю, що у кримінальному провадженні наявні підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту».
Прокурор ОСОБА_6 пояснила, що на даному етапі сукупність ризиків, які об'єктивно існують та ґрунтовність висунутого обвинувачення виправдовує необхідність утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою строком ще на 60 діб, оскільки застосування більш м'якшого запобіжного заходу не зможе забезпечити додержання обвинуваченим його обов'язків.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо клопотання прокурора. Він пояснив, що на думку сторони захисту запобігти вказаним ризикам можливо шляхом менш суворого запобіжного заходу, тому враховуючи практику ЄСПЛ, згідно з якою існує презумпція на користь звільнення з під варти просить обрати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що підтримує доводи свого захисника.
Ознайомившись із клопотанням сторони обвинувачення, наявними матеріалами об'єднаного судового провадження, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Строк дії ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.09.2021 року, якою продовжено запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою спливає 23 листопада 2021 року о 23 год. 59 хв.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, що слідує із реєстрів матеріалів долучених до обвинувальних актів. Однак суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Також прокурором доведено існування ризиків, які є підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою а саме:
- ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що шляхом погрози він може схиляти свідків та потерпілу до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовується оскільки, ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, не працює, не має постійного джерела доходу, стосовно нього на розгляді перебувають обвинувальні акти про обвинувачення у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності;
- усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з врахуванням кількості вчинених ним раніше злочинів, обвинувальні акти про вчинення яких скеровано до Тернопільського міськрайонного суду, може навмисно переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 183 Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Відповідно до ст.178 КПК України При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Окрім цього, згідно п.3 ст.5 конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи й судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення від 21.12.2000 у справі «Яблонський проти Польщі», від 23.09.98 у справі «I.A. проти Франції», від 4.10.2001 у справі «Іловецький проти Польщі»).
Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обгрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право на свободу особи, чого слідим та прокурором не дотримано.
В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
ОСОБА_4 утримується під вартою в умовах ДУ « Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України більше 5 місяців, судовий розгляд завершити до цього строку не приставилось можливим з незалежних від суду підстав, у зв'язку поступленням нових обвинувальних актів для вирішення питання про об'єднання, зміною прокурора та захисника, та кількості матеріалів які необхідно досліджувати.
Проаналізувавши наведене у сукупності приходжу до переконання, що стороною обвинувачення не доведено існування обставин, які б підтверджували, що більш м'який запобіжний захід не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків на даному етапі, тому клопотання доцільно задовольнити частково обравши запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд,-
постановив:
ОСОБА_4 змінити запобіжний захід - тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , на два місяці до 22 січня 2022 року 23 год. 59 хв.
На ОСОБА_4 покласти обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суду про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, на строк два місяці до 22 січня 2022 року 23 год. 59 хв.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали.
Строк дії ухвали закінчується 22 січня 2022 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому.
Копію ухвали надіслати в ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
На ухвалу може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з моменту її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддяОСОБА_1