Справа № 585/522/21
Номер провадження 1-кп/585/223/21
09 грудня 2021 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференції кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12020200100000562 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Добровілля Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, одруженого, маючого на утримання двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
27.09.2020 р. близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_5 , керував технічно справним автомобілем марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись в темну пору доби по автодорозі «Н-07», сполученням «Київ-Суми-Юнаківка», зі сторони міста Прилуки Чернігівської області в напрямку м. Ромни Сумської області, проїхав поворот до с.Левченки та, минувши дорожні знаки № № 1.5.2, 3.29 (70 км/год.), 2.5, 7.2.1, 3,29 (50 км/год.), 1.37, 5.21.1, які попереджали, що на проїзній частині дороги ведуться дорожні роботи, та в будь-який момент на ділянці дороги тривалістю в 5 км може бути небезпека для його руху, на 217 км автодороги «Н-07» + 900 м, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, об'єктивно маючи змогу у межах смуги руху транспортного засобу, яким керував, виявити на проїжджій частині дороги нерухомий автомобіль марки «МАЗ-630303-245», р.н. НОМЕР_3 , який був огороджений дорожніми конусами, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «МАЗ-630303-245». Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_4 , який їхав у салоні автомобіля марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 на передньому сидінні, отримав ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми та травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини з ушкодженням судинно-нервового пучка та розтрощенням кісток гомілки (згідно п.п. 2.1.1.а та 2.1.3.а, б, в, м, о, п, «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Ушкодження у вигляді уламкового перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням та обширних рвано-розчавлених ран правого стегна не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров'я (так як для повної консолідації перелому необхідний строк понад три тижні та, враховуючи, строки загоєння ран, які вказані у медичній документації), за цими ознаками відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (згідно п.п. 2.2.1.а, в та 2.2.2. - Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
Ушкодження у вигляді рваної рани в проекції правого ліктьового суглобу (згідно п.п. 2.3.2.а та 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.)., кваліфікується як ЛЕГКЕ тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (необхідний строк для загоєння рани понад 6 днів, але менше 21 дня).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, у скоєному розкаявся і пояснив, що ДТП відбулось 27 вересня 2020 року у темну пору доби. Транспортний засіб, на якому вони рухались з ОСОБА_4 належить «ФОП ОСОБА_6 », а працював на ньому ОСОБА_4 . У той день йому ( ОСОБА_7 ) щось попало у око і ОСОБА_8 попросив сісти за кермо та відвезти у поле на роботу. Поверталися через м.Ніжин. Їхав зі швидкістю близько 70 км/год. Асфальт був мокрий, йшов дрібний дощ. На узбіччі, у найвужчій ділянці дороги, дороги стояв будівельний кран з вимкненими габаритними вогнями. Не помітивши кран, в'їхав у нього правою пасажирською стороною автомобіля ГАЗ, внаслідок чого потерпілий і отримав тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що обставин події не оспорює, підтвердив, що на час розгляду справи обвинувачений сплатив йому 1500 грн та 18000 грн., тому вважає, що ОСОБА_5 слід обрати міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, якщо останній буде сплачувати кошти у відшкодування шкоди.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає. Також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_5 доведена у повному обсязі, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання суд враховує обставини, зазначені у ст. 65 КК України.
Так, ОСОБА_5 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав повністю, активно сприяв у розкритті злочину, у скоєному розкаявся.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин справи, особи ОСОБА_5 , який сприяв слідчим діям, у суді вибачився перед потерпілим, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи (а.с.206,207), на обліку лікаря-нарколога та психіатра не перебуває (а.с.208,210), раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, суд вважає, що відносно ОСОБА_5 слід призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі. Ураховуючи обставини вчинення злочину, а саме те, що злочин вчинено не в стані алкогольного сп'яніння, характер зайнятості обвинуваченого, який сезонно працює комбайнером, що є його єдиним джерелом заробітку і утримання сім'ї у складі якої є двоє неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, з урахуванням думки прокурора та потерпілого, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.
Враховуючи обрану міру покарання та поведінку обвинуваченого під час розгляду справи, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.
Витрати на проведення автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 1657 від 16.12.2020 року у розмірі 6537 грн. 60 коп., судової автотехнічної експертизи № 16 від 18.01.2021 року у розмірі 5883 грн. 84 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.
Щодо цивільного позову:
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У відповідності до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов'язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному кримінальному провадженні адвокат ОСОБА_9 звернувся в інтересах потерпілого ОСОБА_4 з цивільним позовом до ФОП « ОСОБА_6 », ПАТ «Страхова компанія «Країна», треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні № 12020200100000562. В поданому цивільному позові просить стягнути з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму матеріального збитку, яка складає 94432 грн. 91 коп. та суму компенсації моральної шкоди в розмірі 500 000 грн; з ПАТ «Страхова компанія «Країна» просить стягнути на користь ОСОБА_4 страхові виплати у розмірі 390 000 грн. (а.с.27-34).
У подальшому адвокат ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 подав уточнений позов до ОСОБА_5 , в якому просив стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_4 12900 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 15000 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (а.с. 115-119).
Обвинувачений ОСОБА_5 уточнений позов визнав частково. Пояснив, що згоден сплатити 12900 матеріальної шкоди, 150000 моральної шкоди погодився виплачувати частинами, а також визнав 15000 витрат на правову допомогу. Під час розгляду справи вже сплатив потерпілому 1500 грн. і 18000 грн., але потерпілий сказав, що не хоче отримувати кошти частинами, а його влаштовує 150000 грн. відразу. При цьому пояснив, що лікування ОСОБА_4 було повністю оплачено роботодавцем ФОП « ОСОБА_6 ».
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що лікування дійсно було йому оплачено, крім 12900 грн. - це за лікування у клініці м. Харкова.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до довідки ТОВ «Небозвід» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в медичному центрі ТОВ «Небозвід» 02.10.2020 р. були надані медичні послуги на загальну суму 12900 грн. за надання медичної допомоги при транспортуванні з ЦРЛ м. Ромни Сумської області до БСМП м. Харків (1 а.с.128).
Щодо стягнення витрат на правову допомогу:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
На підтвердження витрат на правову допомогу потерпілим надано договір про надання послуг адвоката від 01 березня 2021 року, згідно якого погоджено гонорар адвоката у розмірі 15000 грн. (а.с.131). проте договір не є достатнім доказом фактичної оплати, а лише підтверджує факт домовленості.
В ході судового розгляду суду не надано розрахунку витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг), на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг, акту прийому-передачі вказаного виду послуг адвоката.
З урахуванням вищевикладеного, обсягу наданих адвокатом ОСОБА_11 послуг зі складання цивільного позову, а також те, що представник потерпілого приймав участь лише у підготовчому судовому засіданні, суд вважає достатнім визначити суму по оплаті послуг представника потерпілого у розмірі 6600 грн.
Оскільки ОСОБА_12 суду детально не пояснив у відшкодування якого виду шкоди або за що конкретно ним від обвинуваченого ОСОБА_5 отримано загалом 19500 грн., суд вважає за доцільне віднести їх на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 12900 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 6600 грн. і в цій частині позов залишити без розгляду у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо моральної шкоди:
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
У суду не виникає сумніву, що у зв'язку з завданням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я більше 21 дня, фізичного болю, необхідністю проходити тривале лікування, вживати лікарські засоби, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, істотно змінився його спосіб життя, вказані дії потребують як часових витрат, так і завдають душевних та фізичних страждань.
Враховуючи глибину психологічних страждань, понесених потерпілим внаслідок вчинення злочину, неможливості повного відновлення у зв'язку з інвалідністю фізичного стану та необхідності тривалого часу для відновлення психологічного стану, наслідків, які настали від злочину, виходячи із засад розумності, поміркованості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню у розмірі 200000 грн.
Арешт з автомобіля марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді від 01 жовтня 2020 року, слід зняти.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 , що зберігається на території Роменського РВП ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_6 ;
- автомобіль марки «МАЗ-630303-245», р.н. НОМЕР_3 , переданий на зберігання представнику ТОВ «МОСТСТРОЙКОМ» ОСОБА_13 , залишити в розпорядженні ТОВ «МОСТСТРОЙКОМ»;
- два пошкоджені дорожні конуси, передані на зберігання в камеру речових доказів Роменського РВП ГУНП в Сумській області, - знищити.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (отримувач коштів: ГУК Сум.обл./Роменська МТГ/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37970404, номер рахунку (IBAN): UA038999980313040115000018548, «Інші надходження») витрати на проведення автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 1657 від 16.12.2020 року у розмірі 6537 грн. 60 коп., судової автотехнічної експертизи № 16 від 18.01.2021 року у розмірі 5883 грн. 84 коп., а всього 12421 (дванадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 44 коп.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 , що зберігається на території Роменського РВП ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_6 ;
- автомобіль марки «МАЗ-630303-245», р.н. НОМЕР_3 , переданий на зберігання представнику ТОВ «МОСТСТРОЙКОМ» ОСОБА_13 ,залишити в розпорядженні ТОВ «МОСТСТРОЙКОМ»;
- два пошкоджені дорожні конуси, передані на зберігання в камеру речових доказів Роменського РВП ГУНП в Сумській області, - знищити.
Зняти арешт з автомобіля марки «ГA3-33023 ЗНГ», р.н. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді від 01 жовтня 2020 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1