Справа № 583/4480/21
2/583/1031/21
08 грудня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чупахівська селищна рада Охтирського району Сумської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
за участю представника позивача ОСОБА_3
Короткий зміст позовних вимог.
04.11.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Котляревський С.В. звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.08.1997 року, серії НВ 098709, посвідченого в.о. районним державним нотаріусом Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі № 1784 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,20 га, що розміщена в АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,06 га, та для ведення підсобного господарства 0,14 га. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5920385400:02:001:5210, площа 0,1444 га, зареєстрована земельна ділянка 17.04.2018 року. Відповідно до іншого Витягу, земельна ділянка, кадастровий номер 5920385400:02:001:5209, площею 0.0644 га зареєстрована 17.04.2018 року. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5920385400:02:001:5209, земельна ділянка площею 0,0644 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 30.08.2021 року. 27.08.1997 року було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в.о. районним державним нотаріусом Ковальчук С.П., зареєстрованим в реєстрі №1782, за яким ОСОБА_1 придбав Ѕ частину житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,20 га. На вказаній земельній ділянці знаходиться один одноповерховий цегляний житловий будинок, житлова площа 153,3 кв. м., зазначений під літерою АІа, та господарчі споруди: сарай Б, погріб ш, погріб шІ, огорожа «1-4. З 2019 року відповідачка ОСОБА_2 систематично порушує право користування земельною ділянкою позивача, чинить перешкоди шляхом використання земельної ділянки ОСОБА_1 на власний розсуд та не реагує на зауваження. 20.11.2020 року від Охтирського РВП ГУНП В Сумській області надійшла відповідь на заяву про вчинення кримінального правопорушення шляхом зайняття чужої земельної ділянки ОСОБА_2 від 05.11.2019 року та зареєстровану в журналі єдиного обліку № 9126. Даною відповіддю відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР. 16.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до представника Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» для встановлення межових знаків в натурі. Цього ж дня було складено акт прийому- передачі межових знаків на зберігання, яким було зафіксовано: частина меж земельної ділянки з кадастровим номером 5920385400:02:001:5210, яка знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,1444 га, наданої землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 3 шт. Відповідачка даний акт не підписала. Через деякий час межові знаки ОСОБА_2 прибрала та здійснює свою господарську діяльність на приватній земельній ділянці ОСОБА_1 , чим порушує його права. 27.09.2021 року позивач знову звернувся до правоохоронних органів відносно переносу межових знаків ОСОБА_2 , з нею проведено профілактичну роботу, однак жодних дій по відновленню межових знаків та звільнення земельної ділянки вчинено не було.
Посилаючись на викладене представник позивачки просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою площею 0,1444 га з кадастровим номером 5920385400:02:001:5210, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити межові знаки в натурі на місцевості між суміжними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі.
08.11.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні, призначено справу до розгляду без виклику сторін. Відповідачці визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву або зустрічного позову.
26.11.2021 року ОСОБА_2 вручено копію ухвали про відкриття провадження в справі та копію позову з доданими матеріалами, будь-яких заяв він неї не надійшло.
Відзиву на позов відповідачкою не подано, поважності причин його не подачі відповідачкою суду не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, зазначив, що просить усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,1444 га, з кадастровим номером 5920385400:02:001:5210, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити межові знаки в натурі на місцевості між суміжними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме відповідно до схеми прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості від точки Б (координати прикріплених межових знаків 2021.04-001-0003) до точки В (координати прикріплених межових знаків 2021.04-001-0004) з підстав, викладених у позові.
Від Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку, про що в матеріалах справи міститься інформація з офіційного сайту Укрпошти про вручення поштового повідомлення 26.11.2021 року, будь-яких заяв від неї не надійшло.
За таких обставин у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.08.1997 року, серії НВ 098709, посвідченого в.о. районним державним нотаріусом Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі № 1784 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0.20 га, розміщена на землях в АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,06 га, та для ведення підсобного господарства 0,14 га (а.с.5).
Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка кадастровий номер 5920385400:02:001:5210, площею 0,1444 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (а.с.11).
Відповідно до договору купівлі-продажу 27.08.1997 року, посвідченого в.о. районного державного нотаріуса Ковальчук С.П., зареєстрованим в реєстрі №1782, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,20 га. На вказаній земельній ділянці знаходиться один одноповерховий цегляний житловий будинок, житлова площа 153,3 кв. м., зазначений під літерою АІа, та господарчі споруди: сарай Б, погріб ш, погріб шІ, огорожа 1-4 (а.с.6).
Актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 16.04.2021 року встановлено, що частина меж земельної ділянки з кадастровим номером 5920385400:02:001:5210, яка знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,1444 га, наданої землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 3 шт. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 (а.с.12).
Зі схеми прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості вбачається, що землі ОСОБА_1 межують із землями ОСОБА_2 зазначені в схемі від точки Б до точки В із вказаними координатами межових знаків, а саме у точці Б 2021.04-001-0003 і у точці В 2021.04-001-0004 (а.с.13).
Представник позивача зазначає, що відповідачка систематично порушує права користування земельною ділянкою позивача, чинить перешкоди шляхом використання земельної ділянки ОСОБА_1 на власний розсуд, з приводу були неодноразові звернення до Охтирського відділу поліції, однак порушення не усунуто, межові знаки не відновлено відповідачкою.
Наявність спору між сторонами підтверджується матеріалами з поліції, а саме з відповіді Охтирського відділу поліції від 11.11.2020 року за № 14206 вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 встановлено, що ознак кримінального характеру зазначених у заяві від 05.11.2019 року не вбачається, підстави для внесення відомостей до ЄРДР - відсутні (а.с.7). З відповіді Охтирського відділу поліції від 29.10.2021 року за № 10474 вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 складено довідку, яка зберігається в архіві Охтирського РВП. З ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення порушень, роз'яснено, що правовідносини регулюються цивільно-правовим законодавством та рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірного питання (а.с.8).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватись правил добросусідства.
Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки і ч. 2 цієї передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на. землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно п. б ч. 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У випадку порушення права власності згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується.
Конституцією України передбачено як захист права власності. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
В ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції», пункти 69 і 73).
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Отже, в даному випадку суд встановив неправомірне втручання відповідача у право володіння земельною ділянкою позивача, яке полягає у порушенні його прав вільно володіти своєю земельною ділянкою, таке право підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у спосіб, визначений позивачем у позові.
Викладені в позові обставини не спростовані відповідачкою.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).
Наведені вище обставини дають суду підстави дійти висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , який на правовій підставі володіє земельною ділянкою, однак ОСОБА_2 систематично порушує права позивача та чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, прибрала межові знаки встановленого зразка, які встановлені із відповідачкою, як суміжним землекористувачем, що знайшло підтвердження під час судового розгляду справи та не спростовано відповідачкою.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ . До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908 грн. та професійну правничу допомогу в сумі 6750 грн., на підтвердження чого надано ордер про надання правничої допомоги від 12.10.2021 року, квитанцію про оплату виконаних адвокатських робіт від 21.10.2021 року в сумі 6750 грн.; звіт № 37 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час витрачений на їх реалізацію (а.с. 15-16).
Відповідачкою в цій частині також жодних заперечень до суду не надійшло.
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд у ці правовідносини не втручається.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750 грн., а також необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чупахівська селищна рада Охтирського району Сумської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюзадовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у користуванні його земельною ділянкою площею 0,1444 га з кадастровим номером 5920385400:02:001:5210, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючу за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відновити межові знаки в натурі (на місцевості) між суміжними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме відповідно до схеми прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості від точки Б (координати прикріплених межових знаків 2021.04-001-0003) до точки В (координати прикріплених межових знаків 2021.04-001-0004).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 7658 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду складено 08 грудня 2021 року.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко