Справа № 591/1656/21
Провадження № 1-кп/591/431/21
09 грудня 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021200480000042 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, пенсіонера, працюючого, одруженого, не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
12 січня 2021 року близько 07:30 год. ОСОБА_7 , керував автомобілем «Ваз 2107», н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул. Г.Кондратьєва в напрямку вул. Лебединська в м. Суми, де в районі будинку 146-1, знехтувавши безпекою дорожнього руху при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, своєчасно не відреагував на зупинку іншого транспортного засобу в іншій смузі руху, завчасно не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_4 , який переходив по переходу проїзну частину справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля, допустив наїзд на нього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, церебро-субарахноїдального крововиливу, забою м'яких тканин лобної ділянки, закритого уламкового перелому діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням, саден обох кистей та колінних суглобів, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Водій ОСОБА_7 допустив порушення п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., якими передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; а також, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог п.п. 18.1, 18.4 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що наступили.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин. Цивільний позов потерпілого визнав частково, вважаючи, що заявлена сума моральної шкоди є завищено.
Потерпілий ОСОБА_4 в своїх показах підтвердив заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 при ДТП, яка сталась за наведених вище обставин, заявлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 гривень підтримав.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз'яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого, потерпілого, матеріалів цивільного позову та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
До пом'якшуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд відносить щире каяття (що вбачається з наданих суду показань), активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та похилий вік особи. Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд не вбачає.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, пенсіонер, працює (після виходу на пенсію) з вересня 2021 року, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений (дружина має інвалідність та також є пенсіонером). При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, пом'якшуючі покарання обставини.
Беручи до уваги викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, думку потерпілого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, похилий вік обвинуваченого та вчинення кримінального правопорушення не судимою особою, її незначний дохід, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе з призначенням покарання у виді арешту (при визначенні виду покарання суд враховує також неможливість призначення іншого покарання з урахуванням даних про особу обвинуваченого (його пенсійний вік), незначного доходу, а також визначених в ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України перешкод для цього).
З урахуванням позитивних даних стосовно особи обвинуваченого, необхідності у нього в керуванні автомобілем для забезпечення в тому числі потреб дружини, що має інвалідність, за відсутності доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 системних порушень ПДР України, при цьому, врахувавши, що майже весь час його трудової діяльності він працював водієм, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 69 КК України, вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілого, на думку суду підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, потерпілим заявлений цивільний позов виключно до обвинуваченого ОСОБА_7 (до страхової компанії, яка залучена судом в якості третьої особи, вимоги не заявлені) та складається з вимог про стягнення з обвинуваченого 100000 гривень моральної шкоди - а.с. 45.
Крім цього, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована, що підтверджується відповідним полісом (а.с. 77).
Завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано позивачем та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок ушкодження здоров'я та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень, їх характером, тривалістю лікування, що безумовно викликає болісні відчуття, страждання та призводить до значних змін в житті, що також підтверджується епікризом та виписками з історій хвороб (а.с. 74-76). Потерпілий впродовж певного часу після події проходив лікування та потребував відновлення здоров'я.
Тому, виходячи з глибини та характеру страждань, враховуючи принцип, розумності, виваженості, співмірності та справедливості, належною до стягнення на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним кримінальним правопорушення, на переконання суду є сума коштів в 40000 гривень.
Водночас, оскільки ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілому страховиком, яка складає 5 % від коштів в сумі 40000 гривень, що становить 2000 гривень, проте позивачем вимоги до страхової компанії не заявлені, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, тому, задовольнивши вимоги частково, на користь потерпілого з ОСОБА_7 належить стягнути на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 38000 гривень (40000 гривень - 2000 гривень = 38000 гривень).
Відтак, цивільний позов належить задовольнити частково.
Речовий доказ - автомобіль належить повернути володільцю, зі скасуванням накладеного на нього арешту, оскільки такі заходи були здійснені з метою збереження доказів і в подальшому їх застосуванні з цією метою відпала потреба. Підтвердження наявності процесуальних витрат суду не наведено. Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.
На підставі ст. 69, ч. 1 ст. 286 КК України, ст.ст. 979, 988, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 127-129, 368, 374, 375 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 1 місяць без позбавлення права керування транспортними засобами, згідно вимог ст. 69 КК України.
Строк відбування покарання обраховувати з дня затримання особи.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 38000 гривень.
Речовий доказ: автомобіль «Ваз 2107», н.з. НОМЕР_1 - повернути володільцю (або уповноваженій особі), зі скасуванням накладеного на нього арешту.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1