Справа № 944/5121/21
Провадження №2/944/1380/21
09.12.2021 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Білецької М.О.
при секретарі судових засідань Хархаліс Л.А.
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
16.09.2021 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1270 доларів США та 33 долари 71 центів США трьох відсотків річних від простроченої суми, а також документально понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 жовтня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому на один тиждень гроші для власних потреб. Так як ОСОБА_2 був добре для нього знайомий,а в нього були вільні грошові кошти, то він погодився і передав йому в присутності брата ОСОБА_4 гроші в сумі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) доларів США, які ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 27 жовтня 2020 року. Після настання дати повернення позичених грошей ОСОБА_2 почав уникати з ним зустрічей, при розмовах по телефону пояснював, що в нього виникли тимчасові фінансові труднощі, однак найближчим часом все владнається і він поверне борг. На даний час свої зобов'язання згідно досягнутих домовленостей відповідач ОСОБА_2 не виконав.
Відповідач ОСОБА_2 не виконав свого зобов'язання в частині повернення предмета позики, а тому позичені ним грошові кошти в сумі 1270 доларів США, що станом на час пред'явлення позову до суду згідно курсу НБУ становить 33827 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 97 коп., підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Крім цього зазначає, що у зв'язку із прострочення повернення боргу з відповідача підлягає до стягнення три відсотки річних від простроченої суми за період з 28 жовтня 2020 року по день пред'явлення позову, що становить 33,71 доларів США. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.10.2021 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.11.2021 розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою відповідача ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак його представник - адвокат Варениця В.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити. Крім цього заявив, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно позичив у позивача кошти в розмірі 1270 доларів США, однак у зв'язку із скрутним матеріальним становищем не зміг повернути позичені кошти вчасно, а тому в нього виникла заборгованість.
Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, що підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 позичив в ОСОБА_3 1270 доларів США, які зобов'язувався повернути до 27.10.2020, що підтверджується розпискою від 21.10.2020.
Станом на день звернення позивача до суду (16.09.2021) відповідач борг в сумі 1270,00 доларів США позивачу не повернув, чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та зобов'язання по вищевказаному договору.
Враховуючи засади добросовісності, розумності та справедливості, на яких має грунтуватись зобов'язання, зазначені в ч.3 ст.509 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача в користь позивача встановленої в судовому засіданні суми боргу в розмірі 1270,00 доларів США з нарахуванням трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 33 доларів 71 центів США.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908 грн. підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 1270 (одна тисяча двіста сімдесят) доларів США та три відсотки річних від простроченої суми, що становить 33 (тридцять три) долари 71 цент США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат об 11:50 год. 20.12.2021. Позивачу ОСОБА_3 подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09.12.2021.
Позивач: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_1 .
РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_2 .
РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.О. Білецька