Справа № 944/5354/21
Провадження №1-кп/944/1060/21
09.12.2021м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
та обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021140010000476 від 23.09.2021 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Долішній Лужок Дрогобицького району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, у період з 01.02.2021 по 23.09.2021 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та без поважних причин перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, визнав повністю та пояснив, що дійсно самовільно залишив військову службу без поважних причин у зв'язку із сімейними обставинами. Керівництво про причини відсутності на службі не повідомляв та в цей час перебував за місцем реєстрації. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Як встановлено у судовому засіданні, показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Також судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників кримінального провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
При цьому, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, суворо дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, а також те, що обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненні злочину, розкаюється у вчиненому, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем служби, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України.
Крім цього, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши при цьому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень у майбутньому.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Згідно ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1