09 грудня 2021 року Справа № 160/16292/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати у пільговий стаж трудову діяльність за Списком № 2 в періоди: з 17.12.1991 р. по 24.04.1993 р. в ПМК № 4 ПСО «Агропромстрой» Агропромислового комбінату «Нікопольський», з 20.01.1994 р. по 20.10.2000 р. в Нікопольському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства та з 05.10.2001 р. по 31.01.2003 р. в ПП ДТЦ «Південьенергоресурс»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 15 березня 2021 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надав усі необхідні документи для підтвердження трудового та пільгового стажу. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2. На думку позивача, він на час звернення за призначенням пенсії досяг пенсійного віку, має необхідний страховий та пільговий стаж, внаслідок чого відмова відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
05.11.2021 року представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за наданими документами, загальний страховий стаж позивача склав 36 років 11 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2- 5 років 9 місяців 11 днів. До пільгового стажу не зараховано наступні періоди: з 17.12.1991 по 24.04.1993 року; з 20.01.1994 по 20.10.2000 року; з 05.10.2001 по 31.01.2003 року. На підставі наданих документів у позивача недостатньо пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Таким чином, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 у позивача відсутнє.
12.11.2021 року позивач надав до суду відзив, в якому підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.04.2021 року звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Листом від 27.08.2021 року №29617-25599/Г-01/8-0400/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. В обґрунтування відмови зазначено, що страховий стаж становить - 36 років 11 місяців 25 днів; необхiдний пільговий стаж становить - 12 рокiв 6 місяців; пільговий стаж позивача становить: 5 років 9 місяців 11 днів. До пільгового стажу не зараховано період з 17.12.1991 по 24.04.1993 року; з 20.01.1994 по 20.10.2000 року, оскільки відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці, а також період з 05.10.2001 по 31.01.2003, оскільки довідка не відповідає вимогам чинного законодавства (невірно зазначений період, відсутня позиція та вимоги, передбачені Постановою КМУ №462). Отже, у позивача відсутній необхідний стаж за Список №2 для призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що у спірні періоди ОСОБА_1 :
- з 17.12.1991 по 29.04.1993 року - прийнятий електрогазозварником 4 розряду та 5 розряду в Пересувній механізованій колоні №4;
- з 20.01.1994 по 20.10.2000 року - працював газоелектрозварником 5 розряду у відділі водопровідної мережі та у водопровідній насосній станції;
- з 04.10.2001 по 31.01.2003 року - працював газоелектрозварником ручної зварки 5 розряду у відділі КИПиА.
Додатково позивач надав довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:
- довідкою №64 від 12.06.2012 року, що видана ПрАТ Нікопольська пересувна механізована колона №4 зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день з 17.12.1991 (наказ № 114-к від 16.12.1991 р.) по 24.04.1993 року (наказ № 29-к від 29.04.1993 р.), що разом складає 1 рік 4 місяці 7 днів. Також з даної довідки вбачається, що позивач здійснював трудову діяльність за посадою: електрозварника, характер виконуваних робіт - електрогазозварювальні роботи, пов'язані з різанням і зварюванням, що передбачено «Списком 2 розділ XXXII «Загальні професії»;
- довідкою № 60127/364 від 12.02.2021 р., що видана КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» НМР зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день з 20 січня 1994 року (наказ № 5 від 20.01.1994 року) по 20 жовтня 2000 року (наказ № 80 від 20.10.2000 р.), що разом складає 6 років 9 місяців 1 день. Також з даної довідки вбачається, що позивач здійснював трудову діяльність за посадою: газоелектрозварник, характер виконуваних робіт - електрогазозварювальні роботи, пов'язані з різанням та зварюванням, що передбачено «Списком 2 розділ XXXII «Загальні професії» постанова КМ СРСР №10 від 26.01.1991 р., постановою КМУ №162 від 11.03.1994 р.;
- довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що була видана ПП ДТЦ «Південьенергоресурс» за №7 від 10.03.2021 р. зазначено про те, що позивач працював повний робочий день з 05 жовтня 2001 року (наказ № 244 від 05.10.2001 р.) по 31 січень 2003 року (наказ № 15 від 31.01.2003 р.), що разом складає 14 місяців 18 днів. Також з довідки вбачається, що позивач здійснював трудову діяльність за посадою: газоелектрозварник характер виконуваних робіт - електрогазозварювальні роботи, пов'язані з різанням та ручнимзварюванням, що передбачено «Списком 2 розділ XXXII «Загальні професії», постанова РМ СРСР № 01173 від 22.08.1959 р.
Фактично відповідач не заперечує, що виконувана робота ОСОБА_1 газоелектрозварника відноситься до робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено у відмові про призначення пенсії позивачеві про відсутність у трудовій книжці позивача, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Отже, суд приходить до висновку, що записами в трудовій книжці підтверджено право позивача на зарахування періодів з 17.12.1991 по 24.04.1993 року; з 20.01.1994 по 20.10.2000 року; з 05.10.2001 по 31.01.2003 року до пільгового стажу за Списком №2.
Щодо недоліків в оформленні довідок, на які посилається відповідач, суд зазначає, що вказані недоліки не спростовують факту того, що позивач протягом спірного періоду виконував роботу, яка віднесена до Списку №2. Позивач не може нести відповідальність за помилки, допущені адміністраціями підприємств при оформленні довідок.
Щодо доводів відповідачів про непроведення атестації робочого місця позивача, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови
Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у продовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких віднесено до переліку.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, варто зазначити, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б будь-яким чином могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
За наведених обставин незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача у зв'язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця та недоліки довідки не можуть бути підставою для неврахування пільгового стажу.
Таким чином, за наслідком розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивач на час звернення до пенсійного органу:
- досяг пенсійного віку - 55 років;
- мав страховий стаж 36 років 11 місяці 25 днів (при необхідному - 30 років);
- мав достатній пільговий стаж за Списком №2: 5 років 9 місяців 11 днів - визнаний відповідачами та періоди з 17.12.1991 по 24.04.1993 року; з 20.01.1994 по 20.10.2000 року; з 05.10.2001 по 31.01.2003 року - підтверджені даними трудової книжки та чинним законодавством за наслідком розгляду справи (при необхідному - 12 років 6 місяців).
Отже, суд приходить до висновку про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу за Списком №2 і повторно розглянути заяву позивача.
Щодо позовних вимог про призначення, нарахування та виплату пенсійного забезпечення з 15.03.2021 року, суд зазначає, що ці вимоги наразі є передчасними та на виконання рішення суду відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача та враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу самостійно вчинити дії щодо призначення пенсії. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №158 від 06.09.2021 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 14.04.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати у пільговий стаж трудову діяльність ОСОБА_1 за Списком № 2 в періоди: з 17.12.1991 року по 24.04.1993 року в ПМК № 4 ПСО «Агропромстрой» Агропромислового комбінату «Нікопольський», з 20.01.1994 року по 20.10.2000 року в Нікопольському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства та з 05.10.2001 року по 31.01.2003 року в ПП ДТЦ «Південьенергоресурс».
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок..
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар