09 грудня 2021 року Справа № 160/16504/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправною, скасування вимоги, визнання протиправною відмови
та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-7536-17/64 від 09.03.2021 року;
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2021 року щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №1072 за період з 01.10.2018 року по 19.01.2021 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №1072 за період з 01.01.2018 року по 19.01.2021 року, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що знаходився на обліку у відповідача та у період з 01.10.2018 року по 19.01.2021 року знаходився на загальній системі оподаткування. 19.01.2021 року відбулось припинення підприємницької діяльності позивача за власним рішенням, після чого позивач звернувся до відповідача із заявою про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені нарахованих на ці недоїмки за період з 01.01.2018 року по 10.02.2020 року. Відповідачем було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог п.9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 року №1072-ІХ, за результатами якої складено акт перевірки, відповідно до якого вказано, що заява позивача розглянута і позивачу відмовлено у списанні недоїмки з ЄСВ та на підставі висновків акту було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7536-17/64 від 09.03.2021 року. Позивач вважає, що відповідачем прийнято неправомірне рішення про відмову у списанні суми заборгованості (недоїмки), штрафних санкцій і пені нарахованих позивачу, враховуючи, що позивач у спірний період знаходився на загальній системі оподаткування, в цей же період такий платник податків не отримував доходів з 01.01.2018 року по 19.01.2021 року, подав державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, подав заяву про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, а також подав до податкового органу - звітність за зазначений вище період. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
15.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 15.09.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
05.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику повідомлення сторін.
01.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям, та відповідно до якої у позивача рахується податковий борг у сумі 33476,74 грн. Щодо відмови у списані недоїмки відповідач зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування та на підставі поданої платником звітності отримав за цей період дохід від здійснення діяльності, суми заборгованості по єдиному внеску та нараховані штрафні санкції та пені не підлягають списанню, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язкових умов зазначених в п.9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ, про що складено акти камеральної перевірки відповідно до поданих позивачем заяв. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку доходів і зборів, як фізична особа-підприємець з 02.03.2017 року (дата державної реєстрації) по 19.01.2021 року (дата припинення підприємницької діяльності).
28.01.2021 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1072 позивачем була подана до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області заяву про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 року по 10.02.2020 року.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання вимог п.9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 року №1072-ІХ, за результатами якої складено акт перевірки №2844/04-36-24-06/ НОМЕР_1 від 24.02.2021 року, відповідно до якого вказано, що оскільки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування та на підставі поданої платником звітності отримав за цей період дохід від здійснення діяльності, суми заборгованості по єдиному внеску та нараховані штрафні санкції та пені не підлягають списанню, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язкових умов зазначених в п.9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло вимогу №Ф-7536-17/64 від 09.03.2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 33476,74 грн.
Позивач вважає вказану вимогу та відмову відповідача у списанні сум заборгованості протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно із статтею 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).
З 03.06.2020 року Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне:
« 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Податковий орган протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що позивач не погоджується із відмовою контролюючого органу здійснити списання заборгованості по єдиному внеску за період з 01.10.2018 року по 19.01.2021 року.
Податковий орган за результатами розгляду заяви позивача від 28.01.2021 року про списання заборгованості у порядку пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідач провів камеральну перевірку позивача за результатами якої складено акт перевірки №2844/04-36-24-06/ НОМЕР_1 від 24.02.2021 року, відповідно до якого вказано, що оскільки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування та на підставі поданої платником звітності отримав за цей період дохід від здійснення діяльності, суми заборгованості по єдиному внеску та нараховані штрафні санкції та пені не підлягають списанню, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язкових умов зазначених в п.9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ.
Проте, всупереч абзацу 5 пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, який передбачає, що за результатами розгляду заяви податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, рішення, що відповідає вимогам вказаної норми, відповідачем не прийнято.
Зокрема, відповідачем лише проведено перевірку та з висновків акту перевірки вбачається рішення про відмову у списанні заборгованості та містить лише цитування пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, що констатує факт проведення камеральної перевірки та містить посилання на висновок такої перевірки про відмову у списанні заборгованості.
З відзиву на позов та акту камеральної перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на списання заборгованості по єдиному внеску фактом перебування позивача у період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування та отримання у вказаний період доходу.
Перебування позивача з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року на спрощеній системі оподаткування не є спірним.
Відповідач не врахував, що позивач, у заяві від 28.01.2021 року, просив про списання заборгованості за період з 01.01.2018 року по 19.01.2021 року.
Суд зазначає, що пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI чітко встановлені умови списання заборгованості.
Зокрема, абзацом першим вказаної норми визначено, що це списання:
- за заявою платника;
- суми, несплачені станом на 01.12.2020 року: - суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування); - суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до 01.12.2020 року;
- а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки;
- та у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Підпунктом «а» пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, із урахуванням абзацу першого вказаної норми, визначено, вказане списання здійснюється за умови подання до 01.03.2021 року:
-- особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками,
або
-- у період з 01.01.2017 до дати подання заяви вважалися платниками,
- зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): 1) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 2) до податкового органу - звітності за період з 01.01.2017 до 01.12.2020 року.
Таким чином, пункт 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI прямо передбачає виключення, згідно із яким списання заборгованості не здійснюється щодо сум недоїмки, нарахованої з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування.
При цьому, вказана норма розповсюджується на осіб, які станом на дату подання заяви про списання заборгованості є платниками єдиного внеску та перебувають на загальній системі оподаткування.
Позивач, подавши 28.01.2021 року заяву про списання заборгованості, перебував на загальній системі оподаткування починаючи з 01.01.2018 року, у період з 01.01.2018 по 19.01.2021 року платнику нараховані суми недоїмки.
Отже, за період за період з 01.01.2018 по 19.01.2021 року позивач відповідав загальним критеріям, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI: на дату подання заяви був платником податків на загальній системі оподаткування; мав несплачені станом на 01.12.2020 суми; подав заяву реєстратору про припинення підприємницької діяльності; подав звітність по єдиному внеску за 2017-2020 роки.
Проте, відповідач, відмовивши у списанні заборгованості за період з 01.01.2018 по 19.01.2021 року не вмотивував таку відмову.
Контролюючим органом в акті камеральної перевірки, не визначено, чи отримував платник дохід (прибуток) від здійснення підприємницької діяльності у відповідний період, також не визначено які суми недоїмки, штрафів та пені є нарахованими за період з 01.01.2018 року згідно критеріїв пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у списанні сум заборгованості за заявою позивача від 28.01.2021 не прийняв вмотивоване рішення, не врахував право позивача на списання заборгованості за період з 01.01.2018 згідно критеріїв пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, у зв'язку із чим сум вважає таку відмову протиправною, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що оскаржувана відмова у списанні заборгованості є невмотивованою, при її прийнятті не враховані всі обставини, які мають значення для її прийняття (наявність у платника статусу платника податків на загальній системі оподаткування станом на дату подання заяви та з 01.01.2018, не визначення розміру нарахованої заборгованості за період перебування позивача на загальній системі оподаткування, яка б відповідала критеріям пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI), суд вважає належним способом захисту прав позивача зобов'язання податкового органу повторно розглянути заяву позивача про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
З огляду на вказане та те, що сума недоїмки не списана податковим органом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у сумі 1816,00 грн., що документально підтверджується квитанціями №48 від 08.06.2021 року та №130 від 22.09.2021 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною, скасування вимоги, визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.01.2021 року щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №1072 за період з 01.01.2018 року по 19.01.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №1072 за період з 01.01.2018 року по 19.01.2021 року, та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв