29 листопада 2021 року Справа № 160/3332/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняСітайло О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Крісак М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬЯНС-І» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001981404 від 28.01.2019р., -
12.04.2019р. Приватне підприємство «АЛЬЯНС-І» звернулося до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 17.03.2020р., просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001981404 від 28.01.2019р., прийняте відповідачем відносно позивача, і яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання 4947619 грн. 75 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведене нарахування відбулося за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої актом від 23.11.2018р. за висновками якого встановлені порушення земельного законодавства в частині заниження орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:074:0027 за період з 01.01.2017р. по 31.08.2018р. на загальну суму 3958095,80 грн. та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на підставі отриманих від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (далі - НГО) від 12.06.2018р. №224/110618/03-07 та від 02.07.2018р. №8/270618/03-07, у яких було Держгеокадастром змінено цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) на 3.10, внаслідок чого Кф було застосовано на рівні - 2,50, замість 0,50. Позивач вважає вищенаведене нарахування за оспорюваним рішенням та висновки контролюючого органу протиправними, оскільки проведення НГО земельної ділянки, у межах якої відбувається і віднесення земель до відповідної категорії цільового призначення та визначення Кф, а також і зміна таких показників, до повноважень Держгеокадастру не віднесені за приписами Закону України «Про оцінку земель» та Порядку №489. Проте, в порушення вказаних норм Держгеокадастром у вищенаведених Витягах від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р. фактично такий показник Кф був визначений за минулі періоди, що не передбачено нормами чинного законодавства та суперечить формі Витягу, затвердженого у Додатку 9 Порядку №489. При цьому, позивач вказує і на те, що за п. «б» ч.2 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельної ділянки, а також відомості щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель вносяться до Державного земельного кадастру лише на підставі проекту землеустрою, яким передбачена зміна її цільового призначення, такий проект розробляється тільки землекористувачем і не віднесено до повноважень Держгеокадастру. За викладеного, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування спірних грошових зобов'язань за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на підставі саме Витягів від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р. за період з 01.01.2017р. по 31.08.2018р., який уже минув та з урахуванням того, що позивачем були задекларовані та сплачені на підставі Витягу із технічної документації про НГО земельної ділянки від 28.01.2016р. за даними якого Кф було встановлено на рівні 0,50. Також у додаткових поясненнях від 11.11.2021р. позивач посилається і на те, що ним були оскаржені в судовому порядку дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача за результатами якої був складений акт від 23.11.2018р., який слугував підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та за результатами такого судового оскарження постановою Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі №160/2116/19 дії контролюючого органу, які полягають у проведенні вищенаведеної перевірки за актом від 23.11.2018р. були визнані протиправними. Окрім того, позивач посилається і на те, що звернувся до Держгеокадастру України з відповідною скаргою з приводу незаконного формування Витягів від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р. за результатами розгляду якої зазначені Витяги були визнані недійсними, а отже, вважає, що у випадку встановлення незаконності проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
28.05.2019р. відповідачем до канцелярії суду був поданий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні даного позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що позивач використовує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:074:0027). Згідно витягу від 12.06.2018р. №224/110618/03-07 із технічної документації про НГО земельної ділянки, сформованого Держгеокадастром у Дніпропетровській області, з урахуванням індексації, передбаченої ст.289 ПКУ, НГО вказаної земельної ділянки площею 3,9397 станом на 01.01.2017р. складає 98352335,42 грн. відповідно рішень Дніпровської міської ради розмір орендної плати за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. повинен складати 2950570,07 грн., а розмір орендної плати за місяць повинен складати 245880,45 грн., проте, підприємством задекларовано орендну плату за земельну ділянку за вказаний період на суму 590112,59 грн., тобто, позивачем занижено суму орендної плати за землю за 2017 рік на суму 2 360 457,48 грн. Також згідно витягу від 02.07.2018р. №8/270618/03-07 із технічної документації про НГО вказаної земельної ділянки сформованого Держгеокадастром у Дніпропетровській області, з урахуванням індексації, передбаченої ст.289 ПКУ, НГО вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2018р. складає 98352335,42 грн., сума орендної плати за цю земельну ділянку, яка повинна була бути нарахована позивачем за січень-серпень 2018р., складає 1967042,72 грн., проте, підприємством задекларовано орендну плату за землю за цей період на суму 369408,40 грн., тобто, позивачем занижено суму орендної плати за вказаний період на суму 1597638,32 грн. Відповідач вказує у відзиві, що саме дані вищенаведених Витягів були використані контролюючим органом під час проведення перевірки позивача та були підставою для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення, зазначає, що вказані відомості були отримані відповідачем за його заявою від компетентних органів державної влади - Держгеокадастру та Дніпровської міської ради, тому вважає, що при його прийнятті відповідач діяв на підставі та у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (а.с.100-101 том 1).
01.04.2020р. засобами поштового зв'язку від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Пономаренко О. до суду надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову (а.с.180-181 том 1), які судом залишаються без розгляду, виходячи з вимог п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі заперечення подані та підписані особою як представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, доказів того, що вищевказана особа Пономаренко О. є представником відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до зазначених заперечень не додано, отже, вказана особа не мала права їх підписувати саме як представник ГУ ДФС у Дніпропетровській області, при цьому, судом враховується і те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є учасником даної справи та ні за клопотанням учасників справи, ні за ініціативою суду не здійснювалося процесуального правонаступництва відповідача у даній справі, тому суд приходить до висновку, що подання та підписання заперечень особою, яка не мала права їх підписувати від імені відповідача - ГУ ДФС у Дніпропетровській області (є учасником даної справи) є підставою для залишення їх без розгляду (за аналогією з позовною заявою) згідно до вимог п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у судове засідання, призначене на 29.11.2021р., свого представника із належно оформленими повноваженнями не направив, з урахуванням того, що за відомостями з ЄДРПОУ станом на 29.11.2021р. відповідач знаходить у стані припинення, тобто, фактично здійснює свої функції та повноваження (а.с.55-56 том 2), про причини неявки свого представника суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду даної справи повідомлений належним чином 09.11.2021р. та 11.11.2021р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, складеною у відповідності до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-2,5 том 2), що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи.
У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, за умови належного повідомлення учасника справи про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, не повідомлення відповідачем суд про причини неявки його представника, строки вирішення спору, встановлені ст.193 наведеного Кодексу, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами виходячи до вимог ч.3 ст.129, п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній адміністративній справі.
Приватне підприємство «АЛЬЯНС-І» 15.12.2006р. зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпро, вул. Бердянська, 5-А, перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії Статуту позивача, Витягу з ЄДРПОУ від 12.04.2019р. (а.с.16-36 том 1).
06.09.2007р. між Дніпропетровською міською радою та ПП «АЛЬЯНС-І» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,9397 га, яка знаходиться за адресою: вул. Космічна, у районі будівлі 30 (Жовтневий район), кадастровий №1210100000:03:074:0027, цільове використання земельної ділянки - 1.11.6 (інша комерційна діяльність), для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу.
За додатковими угодами від 17.04.2009р., від 20.11.2013р. до вищенаведеного договору від 06.09.2007р., термін його дії було продовжено, зокрема, і до 01.02.2021р., що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 23.11.2018р., які учасниками справи не оспорюються (а.с.12 том 1).
17.02.2017р. на підставі вищенаведеного договору та як землекористувач наведеного вище земельної ділянки, позивачем було сформовано та подано податкову декларацію з плати за землю за 2017р., у якій річна сума орендної плати за землю, виходячи із зазначеної у ній НГО земельної ділянки, яка складала 4992872,48 грн. (3%), визначена у розмірі 560112,59 грн., зазначена декларація була прийнята контролюючим органом 17.02.2017р. згідно Квитанції №2 (а.с.52-57 том 1).
Також і 19.02.2018р. позивачем було сформовано та подано податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, у якій річна сума орендної плати за землю, виходячи із зазначеної у ній НГО земельної ділянки яка складала 4992872,48 грн. (3%), визначена у розмірі 560112,59 грн., зазначена декларація була прийнята контролюючим органом 19.02.2018р. згідно Квитанції №2 (а.с.58-62 том 1).
Надалі, у період з 12.11.2018р. по 16.11.2018р. посадовою особою контролюючого органу на підставі наказу №5852-п від 11.10.2018р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування плати за землю за земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача площею 3,9397 га (кадастровий №1210100000:03:074:0027) за період з 01.01.2017р. по 31.08.2018р. за результатами якої складено акт від 23.11.2018р. №67387/04-36-14-04/34822550 за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16,п.286.1 п.286.2 ст.286,п.289.1 ст.289 ПК України внаслідок чого занижено орендну плату за земельну ділянку за період з 01.01.2017р. по 31.08.2018р. на загальну суму 3958095,80 грн., у тому числі з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на суму 2360457,48 грн., за період з 01.01.2018р. по 31.08.2018р. на суму 1597638,32 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.11-13 том 1).
Підставами для вищенаведеного висновку були отримані дані, надані Держгеокадастром на запит контролюючого органу, які містяться у двох Витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме:
- від 12.06.2018р. №224/110618/03-07, де НГО земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:074:0027 площею 3,9397 га визначена у розмірі 98352335,42 грн. станом на 01.01.2017р.;
- від 02.07.2018р. №8/270618/03-07, де НГО земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:074:0027 площею 3,9397 га визначена у розмірі 98352335,42 грн. станом на 01.01.2018р., що підтверджено інформацією, наведеною в акті перевірки від 23.11.2018р. (а.с.12-зворот том 1).
На підставі наведених висновків акту перевірки, контролюючим органом 28.01.2019р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001981404 за яким позивачеві було збільшено грошове зобов'язання за платежем - Орендна плата з юридичних осіб - за податковим зобов'язанням - 3958095,80 грн., за штрафними санкціями - 989523,95 грн. за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та з 01.01.2018р. по 31.08.2018р., що підтверджується змістом копії наведеного податкового повідомлення-рішення та копією відповідного розрахунку до нього (а.с.15 том 1).
Позивач оспорює зазначене податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати через те, що вважає, що у контролюючого органу були відсутні обґрунтовані підстави для його прийняття, оскільки Держгеокадастр при формуванні вищенаведених Витягів не мав повноважень визначати Кф земельної ділянки та змінювати нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки без розроблення позивачем відповідного проекту землеустрою, що фактично було зроблено Держгеокадастром при наданні Витягів від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р., наведена у них інформація зазначена про період, який минув, що не передбачено формою відповідного Витягу, затвердженого Додатком 9 до Порядку №489, дії відповідача з проведення перевірки позивача, які слугували підставами для прийняття спірного рішення, визнані протиправними в судовому порядку за постановою Верховного Суду, Держгеокадастром вказані Витяги за скаргою позивача були визнані недійсними самостійно, що є підставами і для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Приписами п.п.14.136 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Платниками орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду - п.288.2 ст. 288 ПК України.
За приписами п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У відповідності до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до вимог п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
У відповідності до вимог п.289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Згідно до ст.20 наведеного Закону, передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Дані про нормативну грошову оцінку земельних ділянок оформляється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація, зокрема, щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Нормативна грошова оцінку земельних ділянок проводиться, зокрема, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; така нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» - ст.18 Закону України «Про оцінку земель».
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором - ст. 26 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про оцінку земель».
Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на Держгеокадастр (його територіальні управління), як суб'єкта владних повноважень, покладені обов'язки щодо видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на основі затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою, тобто, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не віднесено проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у тому числі і визначення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) без внесення відповідних змін до технічної документації її замовниками та розробниками.
При цьому, такі витяги надаються територіальними органами Держгеокадастру за зверненням землекористувача такої земельної ділянки на початку кожного року у січні-лютому кожного року з метою визначення землекористувачами розміру орендної плати за користування земельними ділянками у деклараціях про плату за землю, які подаються землекористувачами до податкових органів на підставі таких витягів, які містять нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки з урахуванням індексації на відповідний рік.
Так, як встановлено судом із наданих документів, 17 лютого 2017р та 19 лютого 2018р. позивачем, як землекористувачем вказаної вище земельної ділянки до контролюючого органу були подані податкові декларації з плати за землю, у яких була зазначена нормативна грошова оцінка землі станом на 2017р. та на 2018р., яка не була оспорена відповідачем, не визнана протиправною чи недійсною у встановленому законодавством порядку, таких доказів суду не надано.
Також, зі змісту поданих до контролюючого органу позивачем декларацій з плати за землю за 2017р. та 2018р. видно, що нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки на лютий 2017р. та лютий 2018р. становила 4992872,48 грн. (52-57, 58-62 том 1).
Натомість, зі змісту акту перевірки від 23.11.2018р. та із відзиву відповідача, вбачається, що за зверненням відповідача до Держгеокадастру (підстави звернення не зазначені), останнім були видані Витяги про нормативну грошову оцінку вищенаведеної земельної ділянки від 12.06.2018р. №224/110618/03-07 та від 02.07.2018р. №8/270618/03-07, у яких зазначено, що нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки станом на 01.01.2017р., а також і станом на 01.01.2018р. складала 98352335,42 грн. (а.с.11-13 том 1).
Між тим, як встановлено матеріалами справи, а також підтверджено і поясненнями самого представника позивача в судовому засіданні, позивачем, як землекористувачем земельної ділянки та як замовником на розроблення технічної документації із землеустрою, зміни до технічної документації щодо коефіцієнта використання земельної ділянки (Кф) не вносилися та у встановленому законодавством порядку рішенням органу місцевого самоврядування не затверджувались, таких доказів відповідачем суду не надано.
Також і доказів внесення змін до технічної документації із землеустрою щодо зміни вищенаведеного Кф використання земельної ділянки у період 2017-2018р.р., що вплинув на нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки, за рішенням органу місцевого самоврядування суду відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що визначення у сформованих Держгеокадастром 12.06.2018р. та 02.07.2018р. Витягах нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 98352335,42 грн. станом на 01.01.2017р. та станом на 01.01.2018р. (замість НГО зазначеної у деклараціях позивача - 4992872,48 грн.) без внесення змін до технічної документації із землеустрою її замовником та розробником та без затвердження таких змін відповідним рішенням органу місцевого самоврядування (таких доказів суду не надано) є протиправним та таким, що суперечить вищенаведених нормам земельного законодавства у відповідній сфері, а, відповідно, і прийняття на підставі відомостей, які містяться у вказаних Витягах, оспорюваного податкове повідомлення-рішення є протиправним, тому таке рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.
При цьому, судом враховується і те, що при формуванні Держгеокадастром у Витягах нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.06.2018р., від 02.07.2018р. станом на 01.01.2017р., станом на 01.01.2018р., про що зазначено у акті перевірки від 23.11.2018р. (а.с.12-зворот том 1), останній застосував зворотну дію цих даних в часі, що суперечить та не відповідає вимогам ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Також, судом враховується і те, що за результатами розгляду скарги позивача від 23.10.2020р. вих. №2310, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листами від 16.11.2020р. за №18-4-0.10-7733/2-20, від 25.11.2020р. за №21-4-0.10-8031/2-20 Витяги від 12.08.2018р. №224/110618/03-07 та від 02.07.2018р. №8/270618/03-07, у яких зазначено, що нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки станом на 01.01.2017р., а також і станом на 01.01.2018р. складала 98352335,42 грн., визнані недійними через те, що у наведених Витягах зазначені дати, відмінні від дати формування Витягів, що не передбачено формою Витягу, затвердженою Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 (далі - Порядок №489) - (а.с.28,31 том 2).
Зазначені вище обставини відповідачем жодними доказами не спростовані у порядку, встановленому ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного та виходячи з того, що саме відомості, зазначені у вказаних вище Витягах від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р. були підставами для прийняття оспорюваного рішення, які у подальшому були визнані недійсними Держгеокадастром, суд приходить до висновку про те, що за таких обставин і оспорюване податкове повідомлення-рішення також підлягає визнанню протиправним та скасуванню в судовому порядку.
Також слід зазначити, що позивачем оскаржувалися у судовому порядку дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідно до наказу №5852-п від 11.10.2018р. у період з 12 по 16 листопада 2018р., за результатами якої був складений акт від 23.11.2018р. та висновки якого слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за результатами такого судового оскарження постановою Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі №160/2116/19 вказані дії контролюючого органу були визнані протиправними, дане судове рішення набрало законної сили 12.08.2020р., що підтверджується змістом наведеного судового рішення, копія якого наявна у справі (а.с.11-27 том 2).
У відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За викладених обставин та враховуючи, що вищенаведеною постановою Верховного Суду встановлено протиправність дій контролюючого органу, які полягають у проведенні документальної невиїзної перевірки позивача за результатами якої був складений акт від 23.11.2018р. та висновки якого були підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, отже, вказаним судом рішенням уже оцінено та перевірено правомірність дій контролюючого органу по проведенню перевірки, юридичним наслідком прийняття вказаного судового рішення є встановлення протиправності проведення перевірки, що фактично свідчить про відсутність такої перевірки як юридичного факту, тому, з урахуванням приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що за відсутності проведеної перевірки (визнання дій з проведення перевірки протиправними) як юридичного факту, прийнятий на основі таких протиправних вищенаведених дій суб'єкта владних повноважень акт індивідуальної дії (у даному випадку оспорюване податкове повідомлення-рішення), є самостійною підставою для його визнання протиправним та скасування.
Частинами 1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За статтею 74 наведеного Кодексу, встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.75 Кодексу, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням обставин, встановлених судом у даній справі (які не спростовані відповідачем жодними доказами) та аналізу норм чинного податкового законодавства.
При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення та відхиляються судом, аргументи відповідача у відзиві про те, що підставами для прийняття спірного рішення були відомості, зазначені у Витягах від 12.06.2018р. та від 02.07.2018р., які були отримані від компетентних органів державної влади - Держгеокадастру та Дніпровської міської ради, з огляду на те, що вказані Витяги як встановлено судом визнані недійсними самим Держгеокадастром через їх невідповідність формі Витягу, затвердженої Порядком №489, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами Держгеокадастру (а.с.28,31 том 2) зазначена інформація про визнання недійсними вказаних Витягів самим Держгеокадастром відповідачем жодними доказами не спростована, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнані дії контролюючого органу з проведення перевірки позивача за наказом №5852-п від 11.10.2018р. у період з 12 по 16.11.2018р. протиправними, тому наведені аргументи відповідачем, як обґрунтовані підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, є неспроможними.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №522 від 04.04.2019р. (а.с.3 том 1).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЬЯНС-І» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001981404 від 28.01.2019р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001981404 від 28.01.2019р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) на користь Приватного підприємства «АЛЬЯНС-І» (49081, м. Дніпро, вул. Бердянська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 34822550) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. ( дев'ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09.12.2021р.
Суддя С.О. Конєва