09 грудня 2021 року Справа № 160/23288/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
24.11.2021 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 20.11.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни від 29.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62689139 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 коштів.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням приписів ст. 24 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження”, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем його проживання, перебування або знаходженням майна з порушенням правил територіальної діяльності, отже, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
06.12.2021 року засобами електронного зв'язку на електронну адресу суду приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Юхименко О.Л. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив означену позовну заяву залишити без розгляду. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни знаходиться виконавче провадження № 62689139 про примусове виконання виконавчого напису № 25292 виданого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 42 878,35 грн.
Варто звернути увагу, що вищевказана постанова про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем Юхименко Ольгою Леонідівною була винесена на підставі заяви стягувача про примусове виконання у відповідності до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження». На адресу приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни надійшла заява вих. № 160758 від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання рішення. Відповідно до вказаної заяви, стягувач просив приватного виконавця розпочати виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме: виконавчого напису виданого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. № 25292 від 16.07.2020 про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 42 878,35 гривень. Згідно з вищевказаною заявою адреса місця реєстрації боржника ОСОБА_1 є саме: АДРЕСА_1 . Виконавчим написом № 25292 від 16 липня 2019 року виданого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. також зазначено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок вищевказаних обставин, керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62689139 від 29 липня 2020 року. Приватним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника із дотриманням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», на адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 . Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов'язку приватного виконавця вимагати від стягувана документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі. У спірному випадку, місце проживання боржника ОСОБА_2 , що зазначене у заяві стягувана про примусове виконання рішення, а саме: АДРЕСА_1 , збігається з місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчому написі. Крім того, згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів визначено, що боржник отримує дохід від особи, якою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Модірес ЛТД» (ЄДРПОУ/ІПН: 34796934), адреса місця реєстрації: 01054, м. Київ, Шевченківський р-н.. вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33. Тож, як також зазначив відповідач, місце роботи боржника також знаходиться в місті Києві.
07 жовтня 2021 в офіс приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни надійшла заява від 01 жовтня 2021 про надання копій матеріалів виконавчого провадження надіслана позивачем ОСОБА_2 . 01 листопада 2021 року приватним виконавцем надано відповідь на вищевказану заяву боржника та направлено на її поштову адресу копію матеріалів виконавчого провадження №62689139. Копію матеріалів виконавчого провадження отримано особисто 04 листопада 2021 року засобами поштового відправлення про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0209425113069, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Як висновок, строк на подачу позову до суду було пропущено без поважних причин. Таким чином, підстави для скасування вищезазначеної постанови відсутні, а тому дії приватного виконавця відповідають нормам чинного законодавства, а твердження боржника є безпідставними, які ніякими доказами не підтвердженні, що дає підставу суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити. Відтак, можна дійти висновку, що оскаржувана постанова була винесена приватним виконавцем Юхименко Ольгою Леонідівною з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а позовна заява ОСОБА_2 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Також, відповідачем одночасно із відзивом подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. В даній заяві відповідач зауважив на тому, що 07 жовтня 2021 в офіс приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни надійшла заява від 01 жовтня 2021 про надання копій матеріалів виконавчого провадження надіслана позивачем ОСОБА_2 . 01 листопада 2021 року приватним виконавцем надано відповідь на вищевказану заяву боржника та направлено на її поштову адресу копію матеріалів виконавчого провадження №62689139. Копію матеріалів виконавчого провадження отримано особисто 04 листопада 2021 року засобами поштового відправлення про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 02094251 13069, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Як висновок, строк на подачу позову до суду було пропущено без поважних причин, тобто з пропуском строку на подання такого позову строком більш ніж на 10 днів.
Надаючи правову оцінку доводам заяви щодо залишення позову без розгляду, суд зазначає, що таке не підлягає задоволення, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Згідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому, статтею 127 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що :
1. Часом вручення повістки вважається:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
2. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Як встановлено судом під розгляду даної справи, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою: АДРЕСА_4 , як зазначено у матеріалах виконавчого провадження №62689139.
При цьому, як одну із підстав щодо залишення позову без розгляду відповідач зокрема звернув увагу на те, що копію матеріалів виконавчого провадження отримано особисто 04 листопада 2021 року засобами поштового відправлення про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0209425113069, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Як висновок, строк на подачу позову до суду було пропущено без поважних причин, тобто з пропуском строку на подання такого позову строком більш ніж на 10 днів.
Так, дійсно, відповідно до інформації, яка міститься на сайті Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трекінгом відправлення №0209425113069 (пакет документів було скеровано відповідачем на адресу: АДРЕСА_2 ) наявна інформація про те, що відправлення вручено 04.11.2021 року.
В той же час, відповідно до інформації, яка міститься на сайті Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трекінгом відправлення №0209425113042 (пакет документів було скеровано відповідачем на адресу: АДРЕСА_3 , тобто місце реєстрації та місце проживання позивача) наявна інформація про те, що відправлення у точці видачі/доставки - 02002, м. Київ, 06.12.2021 року.
Суд звертає увагу відповідача на те, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому, підставою для поновлення судом позивачу строку звернення до суду із позовною заявою слугувало те, що відповіді, на своє звернення від 01.10.2021 року щодо надання копій виконавчого провадження №62689139 в 30-ти денний строк позивач так і не отримала.
Відтак, у даному випадку суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 поданий у межах строку звернення до суду передбаченого статтею 287 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до статті 240 КАС України.
У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - АТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо позову або відзиву до суду не надходило.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 року зазначена вище справа розподілена та 25.11.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко О.Л. подати до суду у відповідності до вимог ст. 94 КАС України засвідчену копію виконавчого провадження № 62689139 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з ОСОБА_2 коштів. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 07.12.2021 року.
Суд попереджає приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольгу Леонідівну про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 26.10.2020 року за №20101759 у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київа Юхименко О.Л. із заявою про примусове виконання з примусового виконання виконавчого напису №25292, виданого 16.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 42 878,35 грн. Також, в означеній заяві стягувач просив приватного виконавця звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
Як убачається із матеріалів справи, та відповідно до інформації, яка міститься на сайті Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua), 29.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київа Юхименко О.Л. на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, розглянуто заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису №25292 виданого 16.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Стягувач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070 код ЄДРПОУ: 14282829. Винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №62689139, Ідентифікатор доступу: 4Е97А7АД6В5Б).
Слід зазначити, що 29.07.2020 року приватним виконавцем Юхименко О.Л. ще винесено декілька постанов:
- на підставі ст. 3, ч. 3 ст. 40, ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з боржника: ОСОБА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 основну винагороду у сумі 4287,84 грн.;
- на підставі ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника: ОСОБА_5 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця 6,9 грн.; винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 6,9 грн.; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 48,18 грн.; винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 88,9 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 219,88 грн. Одержувач: Приватний виконавець виконавчий округ місто Київ Юхименко Ольга Леонідівна, р/р НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК, МФО 300711, м.Київ.
19.08.2020 року приватним виконавцем Юхименко О.Л. на підставі ст. ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 , що отримує дохід від особи, якою є: ТОВ "МОДІРЕС ЛТД", ЄДРПОУ/ІПН: 34796934, адреса місця реєстрації: 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33). Даною постановою відповідача також вирішено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідності до ст. 68, 70 Закону України "Про виконавче провадження" на користь стягувача, у першу чергу: витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400,00 гривень перерахувати за наступними реквізитами: отримувач: Приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна, р/р НОМЕР_4 у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, код отримувача: 3218309585, призначення платежу: витрати на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62689139, Боржник: ОСОБА_1 , код: Реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_5 , суму боргу перерахувати на користь стягувача у розмірі: 42878,35 грн, за наступними реквізитами: отримувач: АТ "ПУМБ"; р/р НОМЕР_6 , МФО: 334851, ОКПО: 14282829, призначення платежу: погашення боргу у виконавчому провадженні № 62689139 за виконавчим написом № 25292 від 16.07.2020, Боржник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 . Основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4287,84 грн перерахувати за наступними реквізитами: отримувач: Приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна, р/р НОМЕР_7 у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, код отримувача: 3218309585, призначення платежу: Основна винагорода у виконавчому провадженні № 62689139, Боржник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 . Стягнення основної винагороди приватного виконавця здійснювати пропорційно у розмірі 10 відсотків до суми стягнення за виконавчим документом. Загальна сума, яка підлягає стягненню із Боржника за виконавчим провадженням № 62689139 складає: 47566,19 гривень. Зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу - підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу - підприємця щомісяця надсилати за адресою: АДРЕСА_6 , за місцем знаходження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу - підприємця у разі отримання цієї постанови, направити за адресою місця знаходження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни або на електронну адресу вказану у супровідному листі до цієї постанови повідомлення про прийняття постанови до виконання, у разі звільнення Боржника направити копію наказу про звільнення. Попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за ненадання таких відомостей без поважних причин. Заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань. Копію постанови направлено для виконання до особи, якою є: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОДІРЕС ЛТД", код ЄДРПОУ/ІПН: 34796934, адреса місця реєстрації: 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33.
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження», Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5942-VI, Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VIII, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За змістом статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5942-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 вказаного Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
Статтею 19 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.
Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов'язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з'являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у справі № 380/9335/20, в якій колегія суддів дійшла висновку про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив'язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження.
При цьому Верховним Судом враховано, що вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо відсутності у чинному законодавстві вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника, то Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, звернув увагу на наступне:
«…Як уже було зазначено, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону). Водночас визначення місця проживання та місця перебування наведено у Законі № 1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Виходячи з приписів статті 6 Закону № 1382-IV, місце проживання підлягає обов'язковій реєстрації, тобто Закон № 1382-IV пов'язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону № 1382-IV, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов'язані з місцем її проживання.
Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»...».
Також, аналогічна правового позиція викладена і у постанові Верховоного Суду від 30.11.2021 року у справі №160/14880/20.
Так, під час розгляду даної справи, судом було встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувача та і у виконавчому написі нотаріуса № 25292 від 16.07.2020, на підставі якого було в подальшому відкрито виконавче провадження, було зазначено місце реєстрації боржника: АДРЕСА_5 .
Водночас, судом було встановлено, що зазначене вище адреса реєстрації не відповідає дійсності, оскільки вказана вище адреса взагалі не підтверджена реальними належними доказами, оскільки з наявних в матеріалах справи документів не можна встановити факт того, що за вказаною адресою позивач взагалі колись проживав.
Також, щодо адреси реєстрації та місця проживання, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта (серія НОМЕР_8 ) на ім'я ОСОБА_1 (позивач у даній справі) вбачається, що остання зареєстрована за адресою як: АДРЕСА_7 .
Таким чином, виходячи з вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 62689139 з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) було пред'явлено не за місцем виконання, такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повинен бути повернутий стягувачу.
Зважаючи на обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов'язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону, є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17.
При цьому, суд звертає увагу, що за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів проживання та наявності майна в позивача як боржника у виконавчому провадженні в місті Київ, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 380/7750/20, відповідно до якої, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, у якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови). Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (пункт 86 постанови).
Суд зауважує, що під час розгляду даної справи було чітко встановлено, що на даний час та на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження не мала майна в місті Київ, та взагалі на момент відкриття виконавчого провадження, була прописана у м. Нікополь.
При цьому, суд зазначає, що відповідач зворотного не довів та жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій суду не надав.
Жодних інших доводів, підтверджених належними та допустимим доказами щодо підтвердження місця проживання, перебування, роботи позивача або місцезнаходження його майна матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі.
Відтак, беручи до уваги викладені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної діяльності державної виконавчої служби, оскільки останній, всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування чи реєстрації позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни від 29.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62689139 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 коштів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відповідачем не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, а тому беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у загальній сумі розмірі 1816 грн., які підлягають стягненню з відповідача, що підтверджується квитанцією № # MP_20888KNS_22096927 від 19.11.2021 року про сплату судового збору у сумі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни від 29.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62689139 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 коштів.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, корп. А, оф. 35-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.
Суддя С. В. Прудник