Справа №949/552/20
09 грудня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180110000146 від 02 квітня 2020 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти професійно-технічної, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіти професійно-технічної, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти професійно-технічної, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , 01 квітня 2020 року, в урочищі "Орест", що поблизу с. Грицьки, Сарненського району Рівненської області, діючи умисно та порушуючи вимоги статті 19 Кодексу України про надра, самовільно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничий відвід, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за допомогою мотопомпи заводського виробництва, призначеної для подачі води під тиском та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту, незаконно здійснювали видобуток каміння бурштину-сирцю, який відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 року та постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та є дорогоцінним камінням органогенного утворення. Так, ОСОБА_4 , діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , незаконно видобували каміння бурштину-сирцю, після чого о 18 год. 50 хв. 01 квітня 2020 року, незаконний видобуток було припинено працівниками Дубровицького відділення поліції.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились в незаконному видобуванні бурштину, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , 01 квітня 2020 року домовилися піти на "перемиї" подивитися, чи є там сухостій, щоб заготовити на дрова. Перебуваючи поблизу урочища "Орест", що поблизу с. Грицьки, Сарненського району Рівненської області, вони почли звук помпи, що працювала і пішли на звук. По дорозі вони бачили, як троє невідомих людей бігли від помпи, а в той час до них підбігли працівники поліції і сказали, що це вони видобували бурштин. Згодом вони були затримані працівниками поліції.
Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення визнав частково та дали суду показання, аналогічні показанням обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні просив суд визнати винними обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та критично поставитися до їх показань і не брати їх до уваги, оскільки вони надали неправливі показання, путалися в них, щоб уникнути відповідальності. А тому з огляду на докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, - просив визнати обвинувачених винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити їм покарання у вигляді у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Крім часткового визнання вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що 01 квітня 2020 року, він, спільно із старшим ДОП Дубровицького ВП ОСОБА_8 , старшим ДОП Дубровицького ВП ОСОБА_9 та старшим інспектором сектору превенції Дубровицького ВП ОСОБА_10 , здійснювали відпрацювання Дубровицького району щодо виявлення фактів незаконного видобутку бурштину. Близько 18:50 год., в лісовому масиві, що поблизу с. Грицьки, вони почули звук мотомомпи. Коли вони пішли на звук, то з лісу вони побачили трьох чоловіків, які видобували бурштин. Одразу ж на місці, ними було прийнято рішення щодо припинення незаконного видобування бурштину. В подальшому було встановлено, що незаконним видобутком бурштину займались ОСОБА_4 , житель с. Грицьки, ОСОБА_6 , житель с. Грицьки та ОСОБА_5 , житель м. Дубровиця.
Аналогічні пояснення з цього приводу надали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З протоколу огляду місця події від 01 квітня 2020 року та ілюстративної таблиці до нього вбачається, що місцем огляду є територія лісового масиву, що поблизу с. Грицьки. На вказаній території знаходиться водойма (канава). Поблизу водойми було виявлено мотопомпу та обладнання для неї, за допомогою яких троє громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що були на місці події, здійснювали незаконний видобуток бурштину (а.п.8-13).
З протоколу огляду місця події від 29 квітня 2020 року та оптичного носія (диск "CD-R 700MB") до вказаного протоколу вбачається, що місцем огляду є кабінет №12 Дубровицького ВП, що в м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25а. Проведено огляд наданого ОСОБА_7 оптичного диску "CD-R 700MB" з маркуванням "1". З оглянутого відеофайлу було встановлено, що зйомка проведена в лісовому масиві. На відеозаписі присутні двоє осіб ОСОБА_4 (Особа 2) та ОСОБА_5 (Особа 1). Особа 1 тримає в руках металеву жердину до якої приєднано шрайбер та занурює її в землю, розмиваючи таким чином грунт під тиском води. Особа 2 стоїть біля Особи 1. Після цього, особа, яка проводила відеозйомку побігла до вказаних осіб 1 та 2. (а.п.60-61).
З протоколу огляду місця події від 29 квітня 2020 року та оптичного носія (диск "CD-R 700MB") до вказаного протоколу вбачається, що місцем огляду є кабінет №12 Дубровицького ВП, що в м. Дубровиця, вул. Воробинська, 25а. Проведено огляд наданого ОСОБА_8 оптичного диску "CD-R 700MB" з маркуванням "2". З оглянутого відеофайлу було встановлено, що зйомка проведена в лісовому масиві. На відеозаписі чути звук двигуна (мотопомпи). На місці проведення зйомки було виявлено ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказані особи, за допомогою мотопомпи та обладнання до неї, здійснювали незаконний видобуток бурштину (а.п.62-63).
Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку доведена, а тому кваліфікує їх дії за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинувачених до, під час і після вчинення кримінального правопорушення.
Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинувачених, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачені вчинили незаконне видобування бурштину.
На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до внутрішнього переконання про ухвалення судом обвинувального вироку.
Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі дані обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , судом не встановлені.
Обставини, які відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , судом не встановлені.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , суд виходить з того, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушення проти довкілля та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до нетяжких злочинів.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про обвинувачених.
Вивчаючи особу обвинувачених, судом встановлено, що:
- ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, одружений, виховує трьох малолітніх дітей (а.п.26). ОСОБА_4 раніше несудимий (а.п.35), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (а.п.28);
- ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується добре, на даний час ніде не працює (а.п.44). ОСОБА_5 раніше несудимий (а.п.46), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.п.45);
- ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, проживає разом із сім'єю (а.п.54). ОСОБА_6 раніше несудимий (а.п.56), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.п.55).
Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані обвинувачених, поведінку обвинувачених після вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням обставин справи, суд приходить висновку, що обвинуваченим слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються їх дії, а саме у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинувачених не застосовувалися.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 100, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- мотопомпу заводського виробництва, армований водозабірний рукав довжиною близько 3 м, два пожежні рукави довжиною 20 м та діаметром 100 мм, один пожежний рукав довжиною 20 м та діаметром 77 мм, один металевий шрайбер довжиною близько 1 м, три металеві жердини довжиною близько 2 м, два сачки (підхвати), що знаходяться на зберіганні на території Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - конфіскувати;
- два оптичні диски "CD-R 700MB" з маркуванням "1" та "2" - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1