Іменем України
30 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/717/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадженнягосподарську справу
за позовом: Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури
вул. 1 Травня, 50 а, м. Прилуки, 17500
в інтересах держави в особі
позивача: Національної академії аграрних наук України,
вул. Михайла Омеляновича-Павленка,9, м. Київ, 01010
відповідач-1: Державне підприємство “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України”
вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький р-н, Чернігівської області, 17580
відповідач-2:Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Батьківщина”
вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311
про визнання недійсним договору
за участю представниківучасників справи:
прокурора відділу: Шиленко М.В.,
позивача: не прибув,
відповідача-1: Лутай Н.М.- адвокат,
відповідача-2: Коленченко О.О. - адвокат.
У судовому засіданні 30.11.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Заступником керівника Прилуцької місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Батьківщина”, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 05/03/2020ІВ від 05.03.2020.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що даний договір укладений між відповідачами з порушенням вимог Господарського, Цивільного і Земельного кодексів України, а також з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2020.
04.09.2020 від СТОВ "Батьківщина", у встановлений судом строк, до суду надійшов відзив на позов №03/09-3 від 03.09.2020, в якому відповідач не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
09.09.2020 від ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач також просив суд поновити процесуальний строку для подання відзиву, прийняти відзив до розгляду. У відзиві відповідач повністю визнає позовні вимоги, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 05/03/2020ІВ від 05.03.2020.
14.09.2020 до суду від ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України до суду надійшла заява про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов з додатком, в якому, зокрема, міститься відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник просить суд відмовити прокурору у задоволенні позову в повному обсязі. Також зазначає, що НААН вправі та може самостійно здійснювати представництво власних інтересів по справі.
14.09.2020 від Прилуцької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив СТОВ "Батьківщина", в якій наведені доводи та заперечення на відзив СТОВ "Батьківщина".
29.09.2020 від відповідача-2 - СТОВ "Батьківщина" до суду надійшло клопотання №29/09-5 від 29.09.2020 про призначення у справі судово-економічної експертизи.
Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 14.09.2020 та від 30.09.2020 на 30.09.2020 та на 12.10.2020 відповідно.
09.10.2020 на електронну адресу суду (12.10.2020 поштовим зв'язком) від Прилуцької місцевої прокуратури надійшло заперечення №88-875-20 на клопотання відповідача-2 щодо призначення судово-економічної експертизи у справі.
12.10.2020 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшли заперечення щодо призначення судово-економічної експертизи.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у справі; продовжено відповідачу-1 ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України за ініціативою суду строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №927/717/20 до 09.09.2020; залишено без розгляду заяву про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов з додатком, подану 14.09.2020 до суду від імені ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України адвокатом Карпенко В.К; задоволено клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи; призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі № 927/463/20 зупинено на час проведення судової економічної експертизи, матеріали справи №927/717/20 направлено на адресу Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2020 погоджено строк проведення судової економічної експертизи у справі №927/717/20 у термін понад 90 календарних днів.
Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 та від 12.08.2021, зокрема, задоволено клопотання експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.03.2021 та від 10.06.2021 про надання додаткових документів.
28.09.2021 через канцелярію суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із супровідним листом від 27.09.2021 №5061/20-24 надійшов висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи та матеріали справи №927/717/20.
Ухвалою суду від 07.10.2021 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.11.2021, призначено підготовче засідання на 20.10.2021.
19.10.2021 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення щодо висновку експерта.
У підготовче засідання 20.10.2021 прибули повноважні представники відповідачів. Позивач та прокуратура представників у засідання не направили, про дату час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2021, про що відповідачі повідомлені під розписку, на електронні пошти прокуратури та позивача, у зв'язку з відсутністюзнаків поштової оплати, направлено ухвалу повідомлення від 20.10.2021.
У судове засідання 03.11.2021 прибули повноважні представники відповідачів та прокурор.
Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд розпочав розгляд справи по суті.
Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 30.11.2021, про що прокурор та відповідачі повідомлені під розписку, на електронну пошту позивача направлено ухвалу повідомлення від 03.11.2021.
У судове засідання 30.11.2021 прибули повноважні представники відповідачів та прокурор.
Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд продовжив розгляд справи по суті, відбулись судові дебати.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого загальними зборами НААН 07.04.2016, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2016 №233215, Національна академія аграрних наук України (далі - НААН) - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
НААН є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки та штампи, необхідні для ведення діловодства; фінансування за рахунок коштів державного бюджету, установ, організацій та підприємств, вітчизняних та іноземних замовників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом (п.5 розділ І Статуту).
Згідно з п.74 розділу VII Статуту у віданні НААН перебувають: 1) наукові та інші установи: національні наукові центри, інститути, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки, державні сільськогосподарські дослідні станції, галузеві дослідні станції, інші наукові установи; 2) підприємства та організації: дослідні господарства, експериментальні і дослідні виробництва, інші підприємства, які забезпечують виконання завдань Акадамії.
Відповідно до статуту Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” (далі - Підприємство), затвердженого президентом НААН 15.02.2018, дане Підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України (далі - Академія), як органу управління державним майном.
Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо (п.2.1 Статуту).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Батьківщина” зареєстровано як юридична особа, основний вид діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до Державних актів на право постійного користування землею І-ЧН № 000017 від 07.07.2003 та ІІ-ЧН № 000384 від 21.05.2004 (зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 392 та № 1, відповідно) у користуванні ДП ДГ "Івківці" НААН" знаходяться земельні ділянки загальною площею 5001,4679 га на землях Івківецької сільської та Ладанської селищних рад Прилуцького району Чернігівської області.
05.03.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі -покупець, відповідач-2) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці"Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (далі -продавець, відповідач-1) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 05/03/2020ІВ (далі - договір).
Згідно умов п.1.1 договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об'єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме:
- незавершене виробництво пшениці озимої 2020 року, на площі 318,2 га, на суму 2 731 301,52 грн;
- незавершене виробництво ріпаку озимого 2020 року, на площі 218,5 га, на суму 2 026 281,60 грн.;
- незавершене виробництво ячменю озимого, 2020 року на площі 100,5 га, на суму 737 710,20 грн.
Загальна сума договору становить 5 495 293,32 грн, у тому числі ПДВ 915882,22грн (п.1.2 договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються (проводяться) у будь-якій формі, що передбачена чинним законодавством України, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання від продавця відповідного рахунку.
Відповідно до п.3.1, 3.2 договору строк передачі майнових прав: на протязі 35-ти календарних днів з моменту укладення цього договору;майнові права вважаються переданими з дати підписання акту приймання-передачі.
Згідно з пунктами 4.2.1, 4.2.3, 4.2.4 договору покупець має право необмеженого цілодобового доступу до площ земельних угідь, на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого. купівля-продаж якого є предметом цього договору; як власник розпоряджається на власний розсуд продукцією і доходами отриманими у процесі виконання; як власник незавершеного виробництва пшениці озимої врожаю, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання договору залучати за свій рахунок третіх осіб для охорони.
Відповідно до п. 4.3.2 договору продавець зобов'язаний надати та забезпечити покупцеві, його працівникам та техніці, чи залученим ним третім особам, необмежений, цілодобовий доступ до площ земельних угідь на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого, купівля-продаж яких є предметом цього договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов'язань - до моменту їх повного виконання сторонами (п.8.1 договору).
31.03.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до договору.
Прилуцька місцева прокуратурав обґрунтування позовних вимог посилається на те, що нею при здійсненні представницьких повноважень встановлено порушення у сфері регулювання земельних відносин в частині передачі у використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення під видом удаваних правочинів, що знаходяться у державній власності на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області без отримання погодження органу управління.Так, прокуратурою установлено, що за змістом спірного договору ДП "ДГ "Івківці" фактично передало СТОВ "Батьківщина" у платне користування (оренду) земельну ділянку. При цьому договір укладено в порушення вимог ст. 92, 93, 125, 126 Земельного кодексу України, якими визначено порядок виникнення прав на землю та в порушення п. 3.10 Статуту Підприємства та ст. 75 Господарського кодексу України, якими визначено обов'язок отримувати погодження від органу управління на укладення господарських договорів.
Відповідач-1 повністю визнає заявлені позивачем вимоги, у відзиві на позовну заяву зазначає, що, аналізуючи зміст спірного договору, дійсно вбачається, що попереднім керівництвом ДП "ДГ "Івківці" НААН фактично передано СТОВ "Батьківщина" у платне користування (оренду) земельну ділянку. При цьому сам прихований правочин укладено з порушенням норм земельного законодавства. Крім того, при укладенні вказаного договору не було отримано погодження органу управління Підприємством - НААН України.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, у відзиві на позовну заяву зазначає, що доводи прокурора про те, що спірний договір є удаваним правочином, який приховує договір оренди земельної ділянки, не ґрунтуються на нормах права та фактичних обставинах справи. Відповідач-2 зазначає, що за спірним договором земельні ділянки у користування відповідача-2 не передавалися. Між відповідачем-1 та відповідачем-2 будь-яких вкладів або передач у вигляді прав володіння і користування земельними ділянками не здійснювалося. Відповідач-2 зауважує, що внаслідок укладення спірного договору склалися фактичні відносини з відчуження майнових прав на незавершене виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого та ячменю озимого 2020 року, метою яких є отримання прибутку від врожаю пшениці, ріпаку, ячменю після їх визрівання. Відповідач-2 зазначає, що прокурором не обґрунтовано, що господарське зобов'язання, яке виникло на підставі спірного договору, є господарським зобов'язанням щодо вчинення якого є заінтересованість. Висновки прокурора про порушення сторонами абз. 2 п.3.10 Статуту ДП "ДГ "Івківці" є помилковими. Відповідач-2 вважає, що спірний договір не підлягає погодженню у НААН України, оскільки за даними останньої річної фінансової звітності вартість активів відповідача-1 станом на 31.12.2019 склала 56934 тис.грн, оспорюваний договір укладено на суму 5495293,32 тис. грн, що є меншим за 10% від вартості активів відповідача-1.
Відповідно до висновку експерта від 27.09.2021 №5061/20-24, виконаного на виконання вимог ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2020, зроблено наступний висновок: в межах обсягу наданих документів вартість активів ДП "ДГ "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” згідно даних бухгалтерського обліку за наслідками господарської діяльності 2019 року документально підтверджується у розмірі 56610,00 тис. грн.
Відповідач-1 у поясненні від 18.10.2021 зазначив, що вказаний висновок ніяким чином не спростовує факт фактичної передачі відповідачем-1 відповідачу-2 у користування земельних ділянок, що перебувають у постійному користування відповідача-1.
Інші учасники справи пояснень щодо висновку експерта суду не надали.
Суд прийняв визнання відповідачем-1 позову, оскільки це не суперечить закону та не порушує права та інтереси сторін.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).
За умовами спірного договору відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв у власність за плату майнові права (право володіння, користування, розпорядження) на незавершене виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого - 2020 року, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, загальним обсягом 637,2 га за ціною 5495293,32грн.
Крім того, відповідач-2 має право необмеженого цілодобового доступу до площ земельних угідь, на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого, купівля-продаж якого є предметом цього договору; має право отримати сільськогосподарську продукцію і доходи в результаті виконання технологічних операцій з незавершеним виробництвом пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого, купівля-продаж яких є предметом цього договору; як власник розпоряджається на власний розсуд продукцією і доходами отриманими у процесі виконання; як власник незавершеного виробництва пшениці озимої врожаю, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання договору залучати за свій рахунок третіх осіб для охорони (пункти 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4).
Водночас судом встановлено, що між тими ж сторонами окрім спірного договору були укладені: договір про надання послуг від 02.03.2020 №02-03/2020-2ІВ та договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 03.03.2020 № 03-03/2020-ІВ.
Так, 02.03.2020 між Відповідачем-1 (як Замовником) та Відповідачем-2 (як Виконавцем) було укладено Договір про надання послуг № 02-03/2020-2ІВ, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати за плату автомобільні послуги по перевезенню вантажів власною технікою до пункту призначення, визначеного Замовником та допоміжні сільськогосподарські послуги при посіві.
Згідно п. 3.2 Договору про надання послуг № 02-03/2020-2ІВ надання послуг та приймання їх результатів оформлюються Актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів з дня фактичного надання послуг.
На виконання умов Договору про надання послуг № 02-03/2020-2ІВ 31.03.2020 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був підписаний Акт надання послуг № 237, згідно якого Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): перевезення та допоміжні с/г послуги при посіві на загальну суму 285546,60 грн. з ПДВ.
03.03.2020 між відповідачем-1 (як Замовником) та відповідачем-2 (як Підрядником) було укладено Договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №03- 03/2020-ІВ, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на земельних ділянках, що перебувають у користуванні Замовника, у відповідності до умов цього Договору, сільськогосподарські роботи на наданих Замовником сільськогосподарських полях/угіддях (що перебувають у користуванні Замовника на праві постійного користування), а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах вказаних у цьому Договорі.
Пунктом 2.2 Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №03-03/2020-ІВ передбачено, що Підрядник, зокрема, виконує Замовнику наступні роботи: внесення мінеральних добрив, дисковка без глибокорозпушувача, коткування, культивація, обприскування оранка, дисковка з глибокорозпушувачем, боронування, посів пшениці ярої, посів ячменю ярого, посів вівса, посів віко-вівса, посів однорічних трав.
На виконання умов Договору підряду № 03-03/2020-ІВ, 31 березня 2020 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був підписаний Акт надання послуг № 236, згідно якого Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): внесення мінеральних добрив, дисковка без глибокорозпушувача, коткування, культивація, обприскування оранка, дисковка з глибокорозпушувачем, боронування, посів пшениці ярої, посів ячменю ярого, посів вівса, посів віко-вівса, посів однорічних трав на загальну суму 2 452 830,00 грн. з ПДВ.
Вказані договори у сукупності фактично свідчать про те, що Відповідач-1 не здійснював контроль за процесом вирощування сільськогосподарських культур, а роботи, які проводились Відповідачем-2 були здійснені без впровадження новітніх знань, в процесі обробки не проводились дослідні роботи, такі роботи не відповідали критеріям впровадження інноваційних методів та технологій вирощування культур, що не відповідає меті діяльності ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", що фактично свідчить про передачу Відповідачем-1 Відповідачу-2 на платній основі земельних ділянок, що перебувають у його постійному користуванні.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.
Відповідно до ч. ч. 1,2,15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Отже, на відміну від договору купівлі-продажу, за яким набувається право власності на товар або майнове право, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк.
Спірний договір містить всі істотні умови договору оренди, зокрема, щодо об'єкту оренди яким визначено саме загальна площа земельних ділянок, що становить 637,2 га; строку дії договору - він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020; орендної плати із зазначенням її розміру та способу (у будь-якій формі, що передбачена чинним законодавством України) та відповідальності за її несплату.
Відповідно до змісту прав і обов'язків сторін договору купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 05/03/2020ІВ від 05.03.2020, відповідач-2 на підставі спірного договору фактично отримав право користування земельною ділянкою з метою отримання її родючих властивостей для вирощування продукції.
Таким чином, умови спірного договору підпадають під ознаки орендних правовідносин, що врегульовано статтею 792 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Отже, правочин, який вчинено сторонами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) землі, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 235 Цивільного кодексу України в разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) землі, врегульовані положеннями Земельного кодексу України,Закону України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси іі континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про те, що уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду Відповідачу-2 земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Відповідача-1, не приймалось, земельні ділянки у позивача не вилучались для їх передання в користування Відповідачу-2.
Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об'єктами державної власності та перебувають в постійному користуванні Відповідача-1.
Посилання прокурора на те, що при укладенні спірного договору порушено п. 3.10 Статуту Підприємства та ст. 75 Господарського кодексу України, якими визначено обов'язок отримувати погодження від органу управління на укладення господарських договорів, є помилковим та спростовується наступним.
Права землекористувачів визначені ст. 95 ЗК України, відповідно до ч. 1 якої землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема і в частині самостійного господарювання на землі.
Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватись самостійно.
З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01. 2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.
Відповідно до п. 3.1 Статуту ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності. Державне підприємство перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла та у віданні Національної академії аграрних наук України.
Згідно з п. 3.5, 4.3, 4.5, 4.6 Статуту економічною основою, діяльності Підприємства є державна власність України на основні фонди, інше державне майно, а також землі Академії, які закріплені за нею постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.1991 № 1370-XII, що перебувають у розпорядженні установ Академії. Підприємство користується землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Вилучення земельних ділянок може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до норм чинного законодавства. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об'єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, визначеному законодавством.
Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуженні майна, погоджуються виключно з Президією Академії.
Майновий комплекс Підприємства складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Підприємства і передані йому Академією на праві господарського відання, а також придбані Підприємством за рахунок коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством.
Здійснюючи це право, Підприємство може використовувати належне йому майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей та в межах своєї цивільної правоздатності (п. 4.10 Статуту).
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності".
Пунктом 9 ч. 1 ст. 3цього Закону (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно зі ст. 8 вказаного Закону Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені п.п. 1,3- 11, 14 - 15, 18-38 ст. 6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.
Відповідно до вимог ст. 73-2 ГК України значним господарським зобов'язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов'язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Значне господарське зобов'язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.
Відповідно до абз. 2 п. 3.10 Статуту ДП "ДГ "Івківці" господарське зобов'язання Підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов'язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності Підприємства.
З викладеного слідує, що органом управління майном ДП "ДГ "Івківці" МІП ім. В.М. Ремесла НААН України є Національна академія наук України, яка має надавати відповідну згоду на вчинення правочинів, якщо балансова вартість майнаабо послугчисума коштів, щопідлягають наданню,відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов'язання перевищує 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.
Відповідно до листа № 10.2-12/220 від 06.07.2020 Національної академії аграрних наук України вартість активів Підприємства за 2019 рік становить 26 544 тис. грн, а тому 10 % вартості активів дорівнює 2654,4 тис. грн. Указане також підтверджується фінансовим звітом підприємстваДП "ДГ "Івківці" станом на 31.12.2019, який поданий підприємством до органів фіскальної служби.
Відповідач-2 вважав, що спірний договір не підлягає погодженню у НААН України, оскільки за даними останньої річної фінансової звітності вартість активів відповідача-1 станом на 31.12.2019 склала 56934 тис.грн, оспорюваний договір укладено на суму 5495293,32 тис. грн, що є меншим за 10% від вартості активів відповідача-1.
За висновком експерта вартість активів ДП "ДГ "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” згідно даних бухгалтерського обліку за наслідками господарської діяльності 2019 року документально підтверджується у розмірі 56610,00 тис. грн.
Отже, договір № 05/03/2020ІВ від 05.03.2020 не підлягав погодженню з Національною академією аграрних наук України, оскільки сума договору складала менше 10% від вартості активів відповідача-1.
Водночас, судом встановлено, що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди землі, укладений у порушення вимогчинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним згідно зі статями 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що прокурором доведено, а судом встановлено обставини, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання спірного договору недійсним, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах та поясненнях, поданих до матеріалів справи документах та наданих усних пояснень ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу Українисудовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Платіжним дорученням №1672 від 10.07.2020 за подання даного позову сплачено судовий збір у сумі 2102,00грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, судові витрати мають бути покладені на відповідачіву рівних частинах.
Водночас ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір"передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем-1 позову до початку розгляду справи по суті, прокурору слід повернути з державного бюджету 525,50грн судового збору.
За таки обставин, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь прокуратури 525,50грн судового збору, з відповідача-2 - 1051,00грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 05/03/2020ІВ від 05.03.2020, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Батьківщина”(код 30875436) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” (код 00729847).
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Батьківщина” (вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311, код 30875436) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, UA248201720343140001000006008 Державна казначейська служба України м. Київ) 1051,00грн судового збору.
Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України” (вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький р-н, Чернігівської області, 17580, код 00729847) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, UA248201720343140001000006008 Державна казначейська служба України м. Київ) 525,50грн судового збору.
Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код 38054398, рахунок Uбанк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) 525,50грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1672 від 10.07.2020.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2021.
Суддя В.В. Моцьор