номер провадження справи 34/186/21
07.12.2021 Справа № 908/3039/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І.,
розглянувши матеріали справи № 908/3039/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 35449872 (бул. Шевченка, б. 6, м. Запоріжжя, 69037)
до відповідача: Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006)
про стягнення 59 578 грн 79 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Ференець О.Є., адвокат, ордер № 1061101 від 22.11.2021;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» з позовною заявою вих. № 20 від 20.09.2021 про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради 59 578 грн 79 коп., з яких: 47 640 грн 86 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 504-ПР/2019 від 18.09.2019, 3 919 грн 41 коп. - пеня, 2 408 грн 15 коп. - 3% річних, 5 610 грн 37 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 270 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 справу № 908/3039/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2021 у справі № 908/3039/21 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
27.10.2021 позивачем отримано вказану ухвалу суду та направлено до суду супровідний лист з додатками. Недоліки виправлено своєчасно.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 у справі № 908/3029/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 23.11.2021 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 23.11.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд відкрив судове засідання з розгляду даної справи.
Відводів складу суду не заявлено. Процесуальні права та обов'язки присутнім представникам сторін відомі та зрозумілі.
Представник відповідача оголосила усне клопотання про перенесення судового розгляду справи для мирного регулювання спору.
Суд задовольнив усне клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 07.12.2021 об 11 год. 40 хв., про що представники торін були повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 07.12.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Судом оголошено клопотання відповідача від 06.12.2021 про визнання позову та повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору сплаченого за позовом на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст. 191 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Враховуючи, що розгляд даної справи по суті розпочався з відкриття судом судового засідання 23.11.2021, в якому були представники сторін, судом відхиляється клопотання відповідача щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за позовом, на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 59 457 грн 02 коп., з яких: 47 640 грн 86 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 504-ПР/2019 від 18.09.2019, 3 919 грн 41 коп. - пеня, 2 408 грн 15 коп. - 3% річних, 5 610 грн 37 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 270 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
За наслідками судового засідання 07.12.2021 судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову, про що представникові позивача оголошено вступну ат резолютивну частини судового рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд
18.09.2019 між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» (підрядник, позивач у справі) було укладено договір № 504-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту (надалі договір).
Згідно з п.п. 1.1. договору позивач зобов'язався за дорученням відповідача власними та залученими силами і засобами надати відповідачеві послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (поточний ремонт під'їзду № 1-4 житлового будинку № 2 по вул. Сєдова у м. Запоріжжя - часткова заміна проводки та арматури).
Ціну послуг, що надаються позивачем, сторони обумовили в п. 2.1. договору - 47 640 грн 86 коп.
У підпунктах 4.1. і 4.5. договору сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм.
Виконуючі взяті на себе за договором зобов'язання, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об'єктів, що підтверджується підписаними сторонами 18.11.2019 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 (ф. КБ-3), а також актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (ф. КБ-2в).
Відповідач у строк до 17.01.2020 зобов'язаний був перерахувати позивачеві 47 640 грн 86 коп. оплати за надані послуги.
Однак відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» 59 578 грн 79 коп., з яких: 47 640 грн 86 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 504-ПР/2019 від 18.09.2019, 3 919 грн 41 коп. - пеня, 2 408 грн 15 коп. - 3% річних, 5 610 грн 37 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 270 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням наступного.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором на надання послуг поточного ремонту № 504-ПР/2019 від 18.09.2019.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
В підпунктах 4.1 та 4.5 пункту 4 договору сторони договору визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм.
Виконуючі взяті на себе за договором зобов'язання, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об'єктів, що підтверджується підписаними сторонами 18.11.2019 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 (ф. КБ-3), а також актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (ф. КБ-2в).
Отже, відповідач в строк до 17.01.2020 зобов'язаний був перерахувати позивачеві 47 640 грн 86 коп. оплати за надані послуги.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, в результаті чого сума боргу складає 47 640 грн 86 коп.
Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12 2019 року, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором,
Суд звертає увагу сторін, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18).
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, відповідно до договору № 504-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманих послуг, згідно умов договору.
Таким чином, суд вважає доведеними, правомірно заявленими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 47 640 грн 86 коп. оплати за надані послуги згідно договору № 504-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 919 грн 41 коп. пені, 2 408 грн 15 коп. 3% річних, 5 610 грн 37 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексуУкраїни порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 9.4 договору у випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п. 4.1, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов'язань.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг доведено.
Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 919 грн 41 коп. правомірно заявлені до стягнення за період з 18.01.2020 по 18.07.2020 та підлягають задоволенню в межах суми заявленої вимоги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2392 грн 67 коп. 3% річних саме за період з 18.01.2020 по 20.09.2021 та 5504 грн 08 коп. інфляційних втрат саме за період з лютого 2020 по липень 2021.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 106 грн 29 коп. інфляційних втрат та 15 грн 48 коп. 3% річних суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
При цьому, суд також враховує, що відповідачем визнано позов, і судом задовольняються позовні вимоги, однак, частково, з урахуванням вищевикладеного.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору (2270 грн 00 коп.) відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2265 грн 36 коп. судового збору, решта суми судового збору - 4 грн. 64 коп. покладається на позивача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які також задовольняються судом частково, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп. та просив стягнути вказану суму витрат з відповідача.
До позову було додано договір № 20/08 про надання професійної правничої допомоги від 25.08.2021, свідоцтво та посвідчення адвоката Ференець О.Є., акт № 1 від 20.09.2021 до договору на суму 3000 грн 00 коп., рахунок № 10/09 від 20.09.2021 та платіжне доручення № 343 від 12.10.2021 про оплату за надання професійної правничої допомоги в рамках договору 3000 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач повідомив, що з метою стягнення з відповідача заборгованості за договором в судовому порядку позивачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги з Адвокатським об'єднанням «Фінанси та право» № 20/08 від 25.08.2021, надав відповідні докази в підтвердження виконання сторонами договору та заявив про відповідні вимоги до вирішення справи по суті.
З урахуванням таких факторів, як: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та значенням справи для сторони; вартість професійної правничої допомоги, наданої на етапі підготовки справи до слухання (з'ясування обставин справи з клієнтом та формування правової позиції, вивчення первинних документів по справі, які були надані клієнтом, а також складання позовної заяви разом із детальним розрахунком повної суми заборгованості - штрафні санкції, відсотки, інфляційні втрати) було узгоджено сторонами в сумі 3000,00 грн та визначено в рахунку на оплату. Факт надання правничої допомоги засвідчується актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.09.2021, а факт оплати цих послуг заявником платіжним дорученням № 343 від 12.10.2021 з відміткою банку.
Суд вважає, що 3 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, однак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі ст. 129 ГПК України (судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2993 грн 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині (6 грн 13 коп.) вказані витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 35449872 (бул. Шевченка, б. 6, м. Запоріжжя, 69037) 47 640 (сорок сім тисяч шістсот сорок) грн 86 коп. оплати за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 504-ПР/2019 від 18.09.2019, 3 919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн 41 коп. пені, 2 392 (дві тисячі триста дев'яносто дві) грн 67 коп. 3% річних, 5 504 (п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн 08 коп. інфляційних втрат, а також: 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 36 коп. судового збору та 2 993 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 106 грн 29 коп. інфляційних втрат, 15 грн 48 коп. 3% річних, 4 грн. 64 коп. судового збору та 6 грн 13 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2021.
Суддя А.О. Науменко