Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/537/21
Єдиний унікальний №733/1307/21
Рішення
Іменем України
09 грудня 2021 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді - Вовченка А.В.,
при секретарі - Мошенець Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказуючи на те, що 01 липня 2020 року між кредитною спілкою «Довіра-Ічня» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №488, відповідно до якого остання отримала грошові кошти (кредит) в розмірі 100000 гривень 00 копійок під 42% річних з кінцевим терміном повернення коштів 01 липня 2022 року. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня, 01 липня 2020 року року між КС «Довіра-Ічня», нею, поручителями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір поруки №488П1, відповідно до якого останні на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов вищевказаного кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов'язків по поверненню заборгованості за вищевказаним кредитним договором, рішенням Ічнянського районного суду від 06 квітня 2021 року у цивільній справі №733/144/21 було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та позивачки на користь КС «Довіра-Ічня» заборгованість за кредитним договором №488 від 01 липня 2020 року в розмірі 83532,77 грн., з яких: 79163,81 грн. - основна сума боргу, 4368,96 грн. - відсотки за користування кредитом.
Позивачкою,як поручителем, виконано зобов'язання за ОСОБА_2 та перераховано КС «Довіра»-Ічня» 13500 грн.
На неодноразові звернення позивачки з приводу добровільного повернення коштів, сплачених на підставі договору поруки, в порядку регресу ОСОБА_2 не відповідає, а тому вона вимушена була звернутись до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просить про розгляд справи у її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день і час розгляду справи повідомлена у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України та шляхом публікації оголошення на офіційному сайті Судова влада України (а.с.18), а тому вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не
повідомила, відзиву на позовну заяву, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надала.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Норми ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 01 липня 2020 року між кредитною спілкою «Довіра-Ічня» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 488, терміном на 24 місяці під 42 % річних , відповідно до якого остання отримала грошові кошти (кредит) в розмірі 100000 гривень 00 копійок з кінцевим терміном повернення коштів 01 липня 2022 року. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня 01 липня 2020 року року між КС «Довіра-Ічня», поручителями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 488П1.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони та таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Ст. 1055 ЦК України вказує, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх обов'язків. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом ст.ст. 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Як вбачається зі змісту ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором , рішенням Ічнянського районного суду від 06 квітня 2021 року у цивільній справі №733/144/21 було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та позивачки на користь КС «Довіра-Ічня» заборгованість за кредитним договором №488 від 01 липня 2020 року в розмірі 83532,77 грн., з яких: 79163,81 грн. - основна сума боргу, 4368,96 грн. - відсотки за користування кредитом (а.с.6-7).
На виконання рішення суду із позивачки ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти в сумі 13500,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с.13) та довідкою №59 від 12.11.2021 року КС «Довіра-Ічня»(а.с.5).
З метою досудового врегулювання спору остання направила письмову вимогу ОСОБА_2 про сплату вищевказаних грошових коштів (а.с.10), на що відповідачка не відреагувала та не повернула дані кошти.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивачка , виконуючи свої зобов'язання за договором поруки №488 від 01 липня 2020 року, здійснила виплату заборгованості в розмірі 13500 грн., але не отримала відшкодування вказаної суми від ОСОБА_2 , в зв'язку з чим в подальшому набула право вимоги до відповідачки на повернення вищевказаних грошових коштів в порядку регресу.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що даний позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги щодо покладення всіх судових витрат на відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. За наведених обставин суд вважає, що на користь позивачки також слід стягти понесені нею судові витрати відповідно до вимог п.1 ч.2 т. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4,19,76,81,141 ,247, 258-259, 263-265,354 ЦПК України, ст. 192,202,533,625,1046,1047,1050 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму боргу за кредитним договором розмірі 13500 грн.та судові витрати в розмірі 908,00 коп., а всього 14308,00 (чотирнадцять тисяч триста вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року.
Суддя А. В. Вовченко