05.10.2021
ЄУН 389/288/19
Провадження №1-кп/389/31/19
05 жовтня 2021 року колегія суддів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160002045 від 06 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.162, п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.125 КК України, -
Прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, обгрунтувавши клопотання тим, що ОСОБА_7 не одружений, за місцем реєстрації не проживає, тож не має міцних соціальних зв'язків. Крім того, обвинувачується у вчиненні злочинів, які класифікуються як невеликої тяжкості та особливо тяжкий злочини, не працює, негативно характеризується, тож може ухилитися від суду, існує висока ймовірність незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни наданих ними раніше показань та вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ст.177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати іншний запобіжній захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором дане клопотання не обгрунтовано.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено ч. 3 ст.199 КПК України, клопотання пропродовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується в умисному завданні ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.126 КК України, у незаконному проникненні до житла особи (порушення недоторканості житла), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.162 КК України, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві), вчинене з особливою жорстокістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому п.п.4 ч.2 ст.115 КК України, в умисному легкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.125 КК України.
Тобто, обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які класифікуються як невеликої тяжкості та особливо тяжкий злочини, з мірою покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі, не одружений, не працює, за місцем реєстрації не проживає, а відтак, відсутні міцні соціальні зв'язки, а тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, перешкоджаючи тим самим кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих і свідків, які наразі не допитані даним складом суду, а зокрема потерпіла ОСОБА_9 , вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а відтак, тримання ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а відтак, запобіжний захід - тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає продовженню строком на 60 днів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
В силу п.2 ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави в даному кримінальному провадженні не визначається.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК України, колегія,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Велика Костромка Апостолівського району Дніпропетровської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обчислювати з 13.45 години 05 жовтня 2021 року до 13.45 години 03 грудня 2021 року.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу суду може бути подана апеляція безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3