Справа № 347/2095/20
Провадження № 2/347/103/21
08 грудня 2021 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді - Гордія В.І.,
з секретарем - Корбутяк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Яблунівська селищна об"єднана територіальна громада про визнання за особами втрати права користування житловим приміщенням,
Представник Акціонерного товариства "Альфа-Банк" Сосюра О.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Яблунівська селищна об"єднана територіальна громада про визнання за особами втрати права користування житловим приміщенням.
Позовну заяву представник АТ «Альфа-Банк» мотивує тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 47036993 про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 10 697 331,15 грн. боргу та 25 500 грн. третейського збору. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 належить на праві власності будинок загальною площею 116,2 кв. м., а також земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, що за адресою АДРЕСА_1 . 20.08.2020 року заступником начальника Косівського районного відділу ДВС Сіреджуком І.О. було проведено опис вищевказаного майна, після чого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України було призначено проведення оцінки вказаного майна. За результатами оцінки майна - отримано звіт ТОВ «Експертна служба України» від 15.09.2020 року, відповідно до якого загальна вартість житлового будинку та земельної ділянки складає 698 012 грн. без ПДВ. Таким чином, власником спірного майна згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно (додається) була і залишається ОСОБА_5 , яка є боржником АТ «Альфа-Банк». Виконавчі провадження стосовно ОСОБА_5 тривають, не зупинені та не завершені, що підтверджується відкритою інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження. Вказане вище майно боржника арештоване та щодо нього в реєстрі речових прав містяться записи про обтяження. Але згідно відповіді Яблунівської селищної ради ОТГ, в арештованому житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , 1982 р.н., як вказано «власник будинку», ОСОБА_2 2003 р.н., ОСОБА_3 2013 р.н. та ОСОБА_4 1957 р.н.
Записи про зареєстроване місце проживання третіх осіб в спірному майні заважає (унеможливлює) його реалізацію на електронних торгах ДП «СЕТАМ» та як наслідок унеможливлює хоча б часткове погашення заборгованості ОСОБА_5 перед АТ «Альфа-Банк», розмір якої становить більше десяти мільйонів гривень. А згідно чинного законодавства, заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: - у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. Просить позов задоволити та визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Представник позивача адвокат Сосюра О.М. в судове засідання не з?явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника АТ «Альфа-Банк», позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.
Відповідачі в судове засідання не зявилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнають та просять в позові відмовити.
Представник відповідачів, адвокат Баранов Ю.Г. в судове засідання не з?явився.
Представник Яблунівської селищної ради ОГТ в судове засідання не з?явився, від селищного голови поступила заява про розгляд справи без участі представника селищної ради, вирішення спору доручають на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, згідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як було встановлено в судовому засіданні, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 47036993 про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 10 697 331,15 грн. боргу та 25 500 грн. третейського збору, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2015 року (а.с.20-22).
В рамках цього виконавчого провадження 20.05.2020 року постановою головного державного виконавця відділу ПВР ДДВС було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» (а.с.23-24), а 20.08.2020 року постановою заступника начальника Косівського РВ ДВС було описано та накладено арешт на майно (кошти) боржника ОСОБА_5 , а саме: житловий будинок загальною площею 116,2 кв. м., що за адресою АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,25 га що за адресою с. Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.18-20).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 належить на праві власності будинок загальною площею 116,2 кв. м., що за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-11). Право власності на будинок ОСОБА_5 набула на підставі договору купівлі-продажу 1915-Д від 16.10.1996 року (а.с.7).
Що ж до земельної ділянки, то земельну ділянку останній було виділено рішенням Стопчатівської сільської ради від 15.03.1998 року (а.с.13). А згідно копії повідомлення архівного відділу Косівської РДА від 07.11.2018 року, то відділ немає можливості надати копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2491, яка знаходиться в с. Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області, оскільки такі документи до архівного відділу не надходили (а.с.12). Проте, згідно копії інформації про земельні ділянки станом на 31.12.2012 року, у власності ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 0,25 га, державний акт ІФ 08-30-2-000024 (а.с.17).
Тобто, на час накладення арешту на майно, за ОСОБА_5 ще зареєстровані на праві власності житловий будинок та земельна ділянка площею 0,25 га, що розташовані в с. Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області.
Однак, як видно із копії дубліката Договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, ОСОБА_5 продала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2491 кв.м., що знаходиться в с. Стопчатів, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.14-16).
Відповідно до п.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (в редакції, що діяла на час укладення Договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року щодо відчуження майна боржником ОСОБА_5 ) -державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Нормами ст.ст.18, 19 ЗУ № 1952-IV (в редакції станом на 2006 рік) було також передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
07.02.2002 року за №7/5 Наказом Міністерства юстиції України було затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. І відповідно до п.1.3 цього Положення (в редакції станом на 2006 рік) - державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
А згідно п.3.9 Положення, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. У разі необхідності із заявою про скасування запису в Реєстрі прав може звернутися попередній власник, якщо право не було зареєстровано новим власником.
З аналізу законодавства чинного на момент укладення між боржником ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року видно, що після укладення вказаного правочину, державна реєстрація речових прав ОСОБА_5 мала бути скасована. Проте, таке скасування могло відбутися лише або за заявою попереднього власника ( ОСОБА_5 ) про скасування, або за заявою нового ( ОСОБА_1 ) про реєстрацію права власності, що автоматично скасовувало реєстрацію права власності за попереднім власником.
Хоча за відповідачкою ОСОБА_1 після набуття нею у власність нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу вказане майно не зареєстроване, однак, жодна із сторін договору не заперечує дійсності цього договору, та не заперечує наявності у ОСОБА_1 права власності на вказане майно.
Зважаючи на те, що предметом спору є визнання за особами втрати права користування житловим приміщенням, тосуд дає оцінки цьому факту лише з огляду на встановлення факту правомірності чи неправомірності проживання та реєстрації у спірному майні відповідачів та підставності поданого позову.
Порядок користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду передбачено главою шостою чинного Житлового Кодексу (1983р. зі змінами).
Зокрема, згідно вимог статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Нормами частини першої та другої статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно довідки Стопчатівської сільської ради від 16.11.2020 року за №86, відповідач ОСОБА_4 з часу побудови в 1990 році будинку і по даний час там зареєстрований і проживає. Крім нього, у вказаному будинку з 2007 року зареєстровані і проживають і інші відповідачі, а саме, власник ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_2 , 2003 р.н. та ОСОБА_3 , 2013 р.н. (а.с.137).
Тобто, новий власник будинку правомірно зареєстрував членів своєї сім?ї до житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 .
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. А жодних доказів того, що ОСОБА_5 , за якою і досі рахується право власності на спірне (арештоване) нерухоме майно, вимагала від ОСОБА_1 та членів її сім?ї будь-яких усунень свого порушеного права, суду не надано, що пітверджує той факт, що ОСОБА_5 немає уже жодного відношення до даного майна і не вважає себе його власником.
Окрім того, як видно з тієї ж постанови про відкриття провадження (а.с.20), заборгованість ОСОБА_5 в розмірі 10 697 331,15 грн. виникла по Генеральному договору №340-022с укладеному 16.08.2007 року, тобто по договору укладеному вже через рік після продажу ОСОБА_1 нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки), що ще раз підтверджує як факт того, що дане майно правомірно вибуло з власності ОСОБА_5 ще до укладення договору по якому виникла вищенаведена заборгованість, так і факт правомірності проживання і реєстрації відповідачів у даному будинку, а також вказує на безпідставність позову банку.
З урахуванням приписів ст.141 ЦПК України, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст.ст. 15-16, 181-182, 316-319, 321 ЦК України, ст.150 ЖК України, та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Яблунівська селищна об"єднана територіальна громада про визнання за особами втрати права користування житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. Гордій