Справа № 345/5413/21
Провадження № 2/345/1559/2021
про залишення позовної заяви без руху
08.12.2021 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до адміністрації ліцею, директора ліцею Наталії Овсеєнко про відновлення виконання попередніх трудових обов'язків та відновлення виплат заробітної плати,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом.
Суд вважає, що дану позовну заяву без додержання вимог ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, зазначеної вище статті, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 175 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви. Так, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Статтею 134 ЦПК України вказано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Так, в позовній заяві відсутні: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) відповідачів, їх місцезнаходження (неможливо встановити до кого саме пред'явлено позов); відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також, звертаючись до суду з цим позовом, позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які свідчать про звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог ч. 4 ст. 175 ЦПК України.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до Постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.
У своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Із положень приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.01.2019 у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Також п.1 ч.2 ст. 4 цього Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 6 цього Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
В позовній заяві заявлені дві вимоги немайнового характеру (визнати незаконним і скасувати наказ, зобов'язати поновити на роботі), які в питанні сплати судового збору вважаються однією вимогою немайнового характеру, оскільки є єдиним способом захисту та відновлення порушеного права, та одна вимога майнового характеру (стягнути середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що, окрім наведеного вище, позивач зобов'язана сплатити судовий збір у розмірі, який передбачений п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням ціни позову, але не меншому ніж 908 гривень 00 копійок за звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (після визначення ціни позову та надання суду відповідного платіжного документу), а також 908,00 грн. судового збору за позовну вимогу немайнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суддя, також, звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Ще у справі Trukhv. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.
Практикою ЄСПЛ визначено, що встановлені державою обмеження повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягнути, щоб забезпечити дотримання п.1 ст.6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ закріплена і в п.37 рішення «Гуерін проти Франції» від 29.07.1998 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 285, 353 ЦПК України,-
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до адміністрації ліцею, директора ліцею Наталії Овсеєнко про відновлення виконання попередніх трудових обов'язків та відновлення виплат заробітної плати.
Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки її позовної заяви не будуть усунуті, вона вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя