Справа № 216/1057/21
Провадження № 2/216/1696/21
іменем України
21 вересня 2021 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 19.08.2020 Нововоронцовським районним судом Херсонської області ухвалено вирок у справі №954/62/20, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 21.01.2021 вирок суду першої інстанції залишено без змін. Потерпілими у справі є діти загиблого: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення позивачем було понесено матеріальні збитки: 8300,00 грн - виготовлення та встановлення пам'ятника на кладовищі, 6000,00 грн - ритуальні товари, 2928,00 - витрати на поминальний обід, 2600,00 грн - витрати на одяг небіжчика для поховання. Крім матеріальних збитків позивачу було завдано моральної шкоди. У зв'язку зі смертю батька позивач переживає глибокі моральні страждання, нервові потрясіння, емоційний стрес, значно погіршився його психологічний та фізичний стан. За таких обставин, позивач просить суд: стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 19828,00 грн, моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
У судове засідання представник позивача - адвокат Петріга С.А. не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, судом встановлено, що вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19.08.2020 (а.с. 6-14), ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч.2 ст.286 КК України і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
ОСОБА_2 визнано винуватим за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 , 07.10.2019 близько 20:55, керуючи автомобілем Ford Transit, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Суворова по вул. Щасливій в смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області, в районі буд. № 30, у напрямку пров. 8 Березня, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п. 2.3.б), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився при виявленні пішоходів на проїжджій частині, у зв'язку із чим скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який рухався по проїзній частині в попутному напрямку у смузі руху автомобіля. Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких він помер в лікарняному закладі. Вказані наслідки перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України водієм автомобіля Ford Transit, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Крім того, відповідач, 07.10.2019 близько 20:55, керуючи автомобілем Ford Transit, р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись зі сторони вул. Суворова по вул. Щасливій в смт Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області в районі буд. №30, порушуючи вимоги п.п. 2.3.б), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який рухався по проїзній частині в попутному напрямку у смузі руху автомобіля. Унаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті, яка настала внаслідок відкритого осколкового перелому кісток черепа, забою головного мозку, крововиливу під оболонки мозку. Після здійснення наїзду на пішохода водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.10 (а), (г) Правил дорожнього руху України, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну подію орган поліції та не вживши усіх можливих заходів для забезпечення збереження слідів дорожньо-транспортної події, з метою уникнення відповідальності за скоєне, на автомобілі, причетному до ДТП, з місця події поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
Потерпілими у справі визнано дітей загиблого: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 21.01.2021 (а.с. 15-24) вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19.08.2020 залишено без змін.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України визначено - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач просить стягнути суму матеріальних збитків в сумі 19828,00 грн, а також моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн, пред'являючи свої вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз'яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку суду від 19.08.2020 вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, та незалежно від вини фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з вимогами ч. 1, ч. 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з накладних та товарного чека (а.с. 25-27) позивачем було понесено матеріальні збитки: 8300,00 грн - виготовлення та встановлення пам'ятника на кладовищі, 6000,00 грн - ритуальні товари, 2928,00 - витрати на поминальний обід, 2600,00 грн - витрати на одяг небіжчика для поховання. Загальна сума матеріальної шкоди становить 19828,00 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінка відповідача, який будучи винним у ДТП, намагався до цього часу добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду та надавав позивачу 10000,00 грн за розпискою, що підтверджується змістом вироку. Разом з цим, раптова смерть батька дійсно негативно вплинула на спосіб життя позивача, а незворотність трагедії викликає в нього моральні страждання.
Між тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті вчинення злочину позивачу була спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 100000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, вказана сума є об'єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача.
Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У даному випадку документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (прибутковий касовий ордер №б/н від 25.02.2021 (а.с. 31) акт прийому надання послуг по договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 (а.с. 30)) та засвідчують факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при подачі позову про відшкодування шкоди, завданої злочином, у зв'язку з чим, суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1198,28 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1172, 1177, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 13, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування майнової шкоди 19828,00 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн (сто тисяч гривень).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1198,28 (одна тисяча сто дев'яносто вісім гривень двадцять вісім копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов