Справа № 215/6264/20
1-кп/215/418/21
09 грудня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040760001005 від 02.10.2020 р., відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, слюсаря ГТЦ-2 ПрАТ «ПівнГЗК», з середньо-спеціальною освітою, громадянина України, не одруженого, не має на утриманні малолітніх / неповнолітніх/ дітей, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
за участі учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_5 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6
01.10.2020 приблизно о 20:00 годині, ОСОБА_3 знаходився у приміщенні розважального закладу «Ласощі», що розташований по вул.Петлякова, 2 в Тернівському районі м.Кривого Рогу разом з потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приблизно о 20:00 годині 01.10.2020 у ОСОБА_3 з ОСОБА_5 виникла словесна сварка, на ґрунті неприязних особистих стосунків, що супроводжувалась нецензурною лайкою, в наслідок чого між останніми виник конфлікт.
Так, ОСОБА_3 покликав на розмову ОСОБА_5 та вийшов з приміщення розважального закладу «Ласощі» і стояв ліворуч від вхідних дверей вказаного розважального закладу, за ним приблизно через 2 хвилини вийшов ОСОБА_5 та стояв поблизу входу у вказане кафе.
01.10.2020 приблизно о 20:02 год. ОСОБА_3 знаходячись ліворуч від вхідних дверей до розважального закладу «Ласощі», що розташований за адресою вул.Петлякова, 2 в Тернівському районі м.Кривого Рогу, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, не маючи прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, стоячи обличчям до ОСОБА_5 , який стояв спиною до вхідних дверей вказаного розважального закладу, наніс останньому 1 удар кулаком правої руки в область обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця лівого ока, при цьому не передбачаючи можливості падіння останнього на тверду площину (сходинку) та не маючи мети заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, однак повинен був і міг передбачити можливість настання таких наслідків.
Внаслідок нанесеного удару, ОСОБА_5 не втримавши рівновагу впав з височини власного зросту спиною вниз, обличчям до верху та вдарився потилицею голови об кут металево-бетонної сходинки, яка розташована на вході у розважальний заклад «Ласощі», в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканей голови, лінійний перелом лівої лобової скроневої, тім'яної кісток з переходом на кістки основи черепа та праву тім'яну кістку, забій головного мозку, епідуральна гематома, субарахноїдальні крововиливи.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми злочинними діями спричинив ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи №1706 від 15.10.2020 тілесні ушкодження у вигляді: синець лівого ока, забій м'яких тканей голови, лінійний перелом лівої лобової скроневої, тім'яної кісток з переходом на кістки основи черепа та праву тім'яну кістку, забій головного мозку, епідуральна гематома, субарахноїдальні крововиливи, які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3. «б,в» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
Ці дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ст. 128 КК України за ознаками необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав повністю. Вказує, що перебуваючи в приміщенні розважального закладу «Ласощі» між ним та потерпілим виник конфлікт,тому він наніс йому удар 1 раз кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав та вдарився головою.
Позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 30 000 грн. та моральної шкоди в сумі 25 000 грн. визнає в повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 01.10.2020 року він був в приміщенні розважального закладу «Ласощі», де також за сусіднім столиком сидів обвинувачений. Потім між ним та обвинуваченим виникла словесна сварка, після цього він нічого більше на пам'ятає, оскільки від удару втратив свідомість. Просить цивільний позов задовольнити та стягнути з обвинуваченого на його користь 30 000 грн. завданої матеріальної шкоди та 25 000 грн. моральної шкоди.
Під час судового розгляду у зв'язку із визнанням обвинуваченим винуватості було заявлено клопотання про застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
З'ясувавши думку обвинуваченого та потерпілого, які не заперечували проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими обвинувачений, потерпілий та прокурор погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та ухвалив застосувати при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченому та потерпілому роз'яснено, що у випадку визнання таких обставин, вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в суді.
Дослідивши та оцінивши вивчені в справі докази, аналізуючи показання обвинуваченого та потерпілого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України доведена в повному обсязі, за ознаками необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , який в подальшому було уточнено, а.с.144, т.1, а.с.14, т.3, про стягнення 30 000 грн. витрат на лікування, та 25 000 грн. моральної шкоди.
Вказує, що обвинуваченим йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він переніс дві операції, йому вставлено в голову титанову пластину, тому він вимушений був нести витрати на лікування, які склали 30 000 грн.
Крім того, потерпілому було заподіяно моральну шкоду, оскільки він по теперішній час відчуває головний біль та запаморочення, внаслідок травми не має змоги виконувати важкі роботи та їздити на заробітки, він став інвалідом другої групи, що позбавляє його можливості самообслуговуватись та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, тому просить стягнути із ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
В судовому засіданні представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Розглядаючи позовні вимоги потерпілого, суд керується положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої, якщо процесуальні відносини, які виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 позов визнав повністю та згоден виплачувати завдані збитки.
Правовідносини між сторонами регулюються ст.1166 ЦК України, згідно норм якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ст. 1195 ЦК України - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Суд приймає визнання обвинуваченим позову, яке на думку суду відповідає вимогам закону, тому його обставини доказуванню не підлягають відповідно до ст.206, 263 ч.6 ЦПК України та вважає необхідним позов задовольнити.
При призначенні покарання, суд керується положенням ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обтяжуючих покарання обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Пом'якшуючими покарання обставинами, згідно п. 1 ч.1 ст. 66 КК України, є щире розкаяння в скоєному.
У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до класифікації нетяжкого злочину, обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, не одружений, не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх/ дітей, працює, не є особою з інвалідністю.
Досудовою доповіддю органу пробації встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_3 оцінюються як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не ставить високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Так, приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи особу винного, тяжкість злочину, досудову доповідь органу пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не ставить високу небезпеку для суспільства, суд вважає можливим призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, та вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, ч.3 ст.76 КК України, передбачено право суду покласти додаткові обов'язки на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Згідно п.2 ч.3 ст.76 КК України, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У відповідності до вимог ч. 4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.
Так, з урахуванням викладених норм права, суд вважає необхідним додатково покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що передбачено п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 69 КК України про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз- відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого обраний ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 02.11.2020 року втратив свою дію.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням на 1 (один) рік , якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_2 , працює слюсарем ГТЦ-2 ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_3 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином суму в розмірі 30 000 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином суму в розмірі 25 000 грн.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.