Справа № 758/8229/21
03 грудня 2021 року суддя Подільського районного суду м.Києва Рибалка Ю. В. , розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/8229/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
в провадженні суду перебувала справа № 758/8229/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, задоволено.
29.11.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі №758/8229/21, в якій сторона позивача просила поновити строк на подання доказів для підтвердження судових витрат та ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що 11.11.2021 року відбувся розгляд справи по суті. На сайті «Реєстр судових рішень» рішення не опубліковано, у зв'язку з чим вона не знає дату винесення рішення та не надала раніше докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, заяви, вважаю, що в поновленні процесуального строку для подання заяви слід відмовити, а заяву залишити без розгляду за наступних підстав.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача, знала, що 11.11.2021 року було ухвалено рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, задоволено в повному обсязі.
Судом враховано, що договір - замовлення про надання правової допомоги було укладено між адвокатом Яворською Г.І. та позивачем ОСОБА_1 - 10.06.2021 року, акт № 1 передачі-приймання виконаних послуг за Договором-замовлення про надання правової допомоги від 10.06.2021 року було укладено між сторонами 24.11.2021 року.
Стороною позивача в ході розгляду справи, зокрема, в письмових поясненнях, дійсно заявлялось про стягнення судових витрат на правову допомогу, докази яких сторона позивача зобов'язалась подати в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Однак, судом встановлено, що акт № 1 передачі-приймання виконаних послуг за Договором-замовлення про надання правової допомоги від 10.06.2021 року, було підписано сторонами 24.11.2021 року, квитанції про оплату цих коштів позивачем представнику не надано.
Зазначені докази надійшли до суду 24.11.2021 року.
Як на поважність причин неподання вказаних доказів впродовж п'яти днів з дня ухвалення у справі судового рішення представник позивача посилається на перебування у відпустці.
Інших поважних причин неподання заяви та доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу у визначені законом строки не наведені, а судом не встановлені.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.
Судом встановлено, що у передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, такі докази надійшли до суду лише 24.11.2021 р. разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після п'яти днів з дня ухвалення рішення суду по суті пред'явлених позовних вимог.
Зі змісту статті 12 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що складовою принципу змагальності сторін є, в тому числі, ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, який несе кожна сторона.
Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав залишити заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 10, 126, 127, 137, 141, 259, 260, 294, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/8229/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
СуддяЮ. В. Рибалка