печерський районний суд міста києва
Справа № 753/15085/19-ц
"07" грудня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві заяву Приватного підприємства «Шериф-ГБР» про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Шериф-ГБР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Приватного підприємства «Шериф-ГБР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів.
21.10.2021 року представником позивача - ОСОБА_2 подано до суду заяву про відмову від позову та про закриття провадження у справі, а також просила повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про нього.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Стороною позивача у заяві від 29.10.2020 року зазначено, що позивач відмовляється від позову та просить суд постановити ухвалу про закриття провадження.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).
Так само, як заявник має право на суд, він має право і відмовитися від наміру надалі підтримувати свою заяву, що відповідає пункту першому частини першої ст. 37 Конвенції, оскільки Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦПК України, до ухвалення судового рішення, у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Частиною 5 ст. 206 ЦПК України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки, відмова від позову не суперечить інтересам позивача, наслідки закриття провадження у справі позивачу зрозумілі, підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови та у відповідності до п.4 ст. 255 ЦПК України закриття провадження у справі.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що суд закриває провадження у справі приходжу до переконання, що на підставі ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 1-20, 43, 49, 158, 206, 255, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву Приватного підприємства «Шериф-ГБР» про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Шериф-ГБР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Шериф-ГБР» судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят )грн. 50 коп.
Позивач: Приватне підприємство «Шериф-ГБР», 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 32, ідентифікаційний код юридичної особи: 39215704.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено та підписано 07.12.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва