Справа № 752/12070/21
Провадження № 2/752/6998/21
іменем України
26 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хоменко В.С.,
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
18.05.2021 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно на кожну дитину, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви і до досягнення кожним з дітей повноліття.
В обґрунтування зазначила про те, що з 12.08.2011 року перебувала з відповідачем у шлюбі, котрий розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2021 року. Від даного шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначила, що діти проживають разом з нею та перебувають повністю на її утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей надає тільки після неодноразових нагадувань та прохань, через що з ним виникають сварки та погіршуються відносини, хоча має таку можливість, оскільки є здоровим та працездатним, є ФОП, тому змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі, без повідомлення сторін на 23.08.2021 року (а.с. 38).
Ухвалою від 23.08.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - ОСОБА_5 про розгляд прави з викликом сторін (а.с. 122-123).
Ухвалою від 23.08.2021 року розгляд справи відкладено на 26.10.2021 року та витребувано у ДПІ Голосіївського району ГУ ДФС у м. Києві довідку про доходи ФОП ОСОБА_2 й у ТОВ «Сміла-Аудіо» довідку про доходи ОСОБА_2 (а.с. 124-125).
Відповідач подав відзив на позов, в якому вимоги по стягненню аліментів на дітей визнав частково, а саме: в частині стягнення аліментів в розмірі 2 500,00 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття, та в частині стягнення аліментів в розмірі 2 500,00 грн. щомісячно на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття.
Свою позицію мотивував тим, що визнає частину обставин, вказаних у позовній заяві, а саме: наявність з позивачем спільних дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; перебування з позивачем у шлюбі та розірвання останнього рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 752/2371/21; навчання сина ОСОБА_3 в ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів «Міжнародна інноваційна школа» - Дитячий садок «Хеппі Нест», відвідування ним секції бойового мистецтва Джиу-джитсу та розвиваючих курсів ІТ smart, відвідування донькою ОСОБА_4 гуртка хореографії, зайняття кінним спортом та відвідування курсів англійської мови. Також підтвердив, що саме він наполягав на навчанні сина в даному навчальному закладі та відвідуванні дітьми додаткових занять, а тому саме він разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 здійснюють оплату навчання та додаткових занять дітей; здійснення ним підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі медичними й ортопедичними товарами як фізична особа-підприємець з 23.08.2017 року. В той же час заперечив проти доводів позивача про витрачання щомісячно на дітей по 40 000,00 грн., так само як і проти визначеного позивачем розміру аліментів у розмірі 10 000,00 грн. на кожну дитину, вважаючи їх недоведеними. Посилався також на те, що має інвалідність та розмір його доходів від підприємницької діяльності не перевищує в середньому 7 664,79 грн. на місяць. Також вказав про те, що місце проживання дітей визначено, проте, останні два рази на тиждень проживають з ним та повністю перебувають на його утриманні. Крім того, заначив, що добровільно сплачує аліменти у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 43-101).
Відповідь на відзив не надходила.
25.10.2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення представника позивача - адвоката Діхтяренко О.М., в яких остання вказала про те, що заявлені у позові вимоги підлягають повному задоволення з огляду на не спростування відповідачем позиції позивача. Зазначила також, що додані відповідачем до відзиву різного роду квитанції, датовані 2020 роком, коли позивач та відповідач перебували в шлюбі та мали спільний бюджет та вели спільне господарство, до того ж, до січня 2021 року ОСОБА_1 перебувала в декретній відпустці по догляду за малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому логічним є посилання відповідача на те, що він оплачував навчання та витрати на дітей до розлучення, оскільки на той час він забезпечував сім'ю. Вказала, що після розлучення, відповідачем оплачуються добровільно тільки 5 000,00 грн., тоді як за час спільного проживання з дітьми відповідач витрачав на них близько 50 000,00 грн. Також, зазначила, що відповідач є здоровим та працездатним, має можливість брати участь в утриманні та матеріальному забезпеченні сина та доньки, може сплачувати аліменти на рівні з матір'ю, тим більше, що вартість витрат на дітей ним погоджена.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами,
за правилами спрощеного позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі з 12.08.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2021 року.
Від даного шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16, 18).
Судом встановлено та не заперечно відповідачем, що після розірвання шлюбу діти проживають з матір'ю.
З матеріалів справи вбачається, що діти сторін відвідують навчально-виховні та інші заклади, в тому числі ті, що надають послуги з вивчення іноземних мов та гуртки з розвитку здібностей дітей.
Згідно договорів про надання освітніх послуг № 29-20/21 від 08.05.2020 року та № 110-21/22 від 11.03.2021 року, укладених між ТОВ «НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів «Міжнародна інноваційна Школа» - «Дитячий садок «Хеппі Нест» та сторонами у справі як батьками ОСОБА_3 , останній відвідує приватний дитячий садок задля отримання освітніх послуг початкової освіти/базової і повної загальної середньої освіти (а.с. 21-24, 55-62).
Згідно договору про надання послуг з денного догляду за дитиною № 41-21/22 від 07.05.2021 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 сторонами у справі як батьками ОСОБА_4 , останній надаються послуги з денного догляду, послуги, які не обумовлені будь-якими рівнями, а також освіти та розвитку у сфері культури (а.с. 68-70).
Також, судом встановлено та визнано сторонами, що діти останніх відвідують, зокрема, син, секцію бойового мистецтва Джиу-джитсу та розвиваючі курси ІТ smart, а донька Мілана - гурток хореографії, зайняття кінним спортом та курси англійської мови.
Позивач з 17.02.2021 року працює на посаді менеджера з реклами в ТОВ «Споживчий центр», і її дохід за лютий 2021 року склав 7 304,44 грн. (а.с. 26, 27).
Відповідач у справі є інвалідом з дитинства та отримує соціальну пенсію, сума якої за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року склала 10 614,00 грн. (а.с. 81, 84).
Згідно довідки ТОВ «Сміла-Аудіо» № 02/к від 01.10.2021 року ОСОБА_2 з 01.12.2012 року працює у товаристві на посаді спеціаліста по підбору і настроюванню слухових апаратів з неповним робочим днем, й за липень 2020 року -грудень 2020 року йому виплачено заробітну плату в розмірі 12 075,00 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач з 23.08.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Під час розгляду спору сторонами не спростовано, що домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей між ними не досягнуто. Пред'явлення позивачем позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості і щодо способів виконання кожним із них обов'язку утримувати дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи уваги те, що діти сторін проживають разом з позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини покладається на обох батьків, а не на будь-кого одного з них.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912), у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно із ч. 1 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Отже, матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі по 10 000,00 грн. на кожну дитину, мотивуючи це тим, що щомісячно нею на їх утримання витрачається 40 000,00 грн., а відповідач у справі є платоспроможним і може сплачувати визначену нею суму грошових коштів.
Однак, доводи позивача, якими обґрунтовувався позов, зокрема щодо платоспроможності відповідача та можливості сплачувати аліменти у зазначеному нею розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Належних та допустимих доказів того, що позивач на утримання дітей витрачає 40 000,00 грн. на місяць, суду не надано.
До заявленого розміру аліментів позивач включила витрати на відвідування приватного дошкільного закладу, участь у різних гуртках, клубах, а також витрати на лікування.
Разом з тим, посилання позивача на відвідування сином приватного дитячого садка та дітьми гуртків та додаткових занять, чого не заперечує і відповідач та вказує, що це був його вибір, не є забезпеченням дітей мінімально необхідними благами, що потрібні для їх життя та виховання, та виходить за межі поняття аліментів. До того ж, участь батьків у додаткових витратах на дитину передбачена ст. 185 СК України, проте, таких вимог у даній справі не заявлено і вони не є предметом судового розгляду, а ототожнення аліментів та додаткових витратах на дитину суперечить чинному сімейному законодавству.
Тому, аналізуючи наявні у справі докази, надані сторонами на підтвердження своїх позовних вимог/заперечень, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, а також, приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати своїх неповнолітніх дітей на підставі описаних вище норм права, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів в сумі по 10 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, є завищеним.
Разом з тим, суд критично також оцінює і позицію відповідача про те, що його матеріальний стан дозволяє провадити утриманні дітей лише в розмірі 2 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно.
Так, на підтвердження свого майнового стану відповідач окрім всього надав до суду податкову декларацію платника єдиного податку - ФОП за 2020 рік, відповідно до якої загальна сума доходу становить 1 719 816,65 грн., та виписки по рахунку належного відповідачеві у АТ «КБ «Глобус» за січень -грудень 2020 року.
Проте, вказані документи в одному випадку вказують на валовий дохід відповідача, та не є його чистим прибутком, а в іншому - підтверджують надходження коштів на його рахунок у певний період за надані ним послуги, з якої підлягає вирахування податки та обов'язкові платежі (а.с. 85-200).
Разом з тим, спрощена система оподаткування - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ПК України, на сплату єдиного податку, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Обсяг доходів ФОП на спрощеній системі оподаткування визначається самим ФОП.
Виходячи з цього, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що його середньомісячний дохід за 2020 рік склав 7 664,79 грн. (чистий дохід (прибуток), тобто різниця між валовим доходом та понесеними витратами, складає 91 977,43 грн. (1 719 816,65 грн. - 1 627 839,22 грн. = 91 977,43 грн.) за 2020 рік, що становило середньомісячний дохід 7 664,79 грн. на місяць (91 977,43 грн./12 = 7 664,79 грн.), оскільки такий порядок визначення доходу передбачається для ФОП на загальній системі оподаткування, і об'єктом оподаткування для яких є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177 ПК України).
При цьому, матеріали справи не містять доказів використання відповідачем при здійсненні ним підприємницької діяльності орендованого майна та праці найманих працівників, витрати на які він вказує як доказ того, що має інші доходи, ніж вказані ним у податковій декларації.
Окрім того, сам відповідач стверджує, що він самостійно провадить оплату за відвідування дітьми навчальних закладів та гуртків, що не узгоджується з його твердженням про його доходи, адже, в даному випадку розмір витрат перевищує розмір отриманих доходів, визначених відповідачем, що дає суду підстави для можливості не обмежуватися розміром заробітку (доходу) платника аліментів через встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), так як відповідачем не доведено джерело походження коштів.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1 921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2 100 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 395 гривень, з 1 липня - 2 510 гривень, з 1 грудня - 2 618 гривень.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З огляду на викладене вище, визначаючи розмір аліментів, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, а також виходить з того, що батько та мати мають рівні обов'язки щодо дитини, в тому числі і по її утриманню, а тому, враховуючи інтереси дітей й для забезпечення стабільних та гармонійних умов їх життя, повного та всебічного розвитку, котрі були забезпеченні ним батьками до розірвання шлюбу і до яких діти звикли, приймаючи до уваги розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позицію відповідача щодо розміру аліментів та його матеріальне становище, а також те, що відповідач є працездатною особою і наявність інвалідності та стан його здоров'я перешкоджають трудовій діяльності, вважає за необхідне на підставі ст. 184 СК України визначити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн на кожну дитину щомісяця, починаючи стягнення з 18.05.2021 року та до повноліття дітей.
При цьому, суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, також керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дітей буде відповідати інтересам та потребам останніх, тому визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дітей, та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дітей.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ст. 180 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, позивач не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь витрат на лікування або навчання дітей в порядку ст. 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно ст. 192 СК України.
Так, ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 80, 84, 180-184, ч. 1 ст. 191 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133 ,141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч 00 копійок), щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви - 18.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч 00 копійок), щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви - 18.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко