Провадження № 1-кп/537/267/2021
Справа № 537/5317/21
09.12.2021 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2021 року за №12021175530000683, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.01.1998 року вироком Світловодського міського суду Кіровоградської області за ч.1 ст.229-6 КК України до покарання позбавлення волі на строк 1 рік, ст.14 КК України лікування від наркозалежності. Звільнений 11.09.1998 року на підставі ст.6 ЗУ «Про амністію» від 27.07.1998 року,
- 30.07.1999 року вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч.2 ст.81, ч.2 ст.141, ст.42 КК України до покарання позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна. Звільнений від відбування покарання 13.04.2002 року.
- 19.12.2003 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки. Відсутні дані про звільнення від призначеного покарання на підставі ст.78 КК України.
- 20.12.2006 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки 6 місяців.
- 18.06.2007 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357, ст.70, ст.71 КК України до покарання позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. 23.11.2007 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області вирок скасований в частині винання винувати за ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України із закриттям провадження в цій частині, перекваліфіковано дії по ч.2 ст.185 КК України на ч.2 ст.190 КК України. Із застосуванням ст.71 КК України остаточне покарання позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В іншій частині вирок без змін. Звільнений 20.03.2010 року відповідно до ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 20 днів на підставі ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.03.2010 року.
- 25.06.2012 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Звільнений 07.07.2014 року по відбуттю строку покарання.
- 01.07.2016 року вироком Калузького районного суду Калузької області РФ за п.«в» ч.2 ст.158 КК РФ до покарання позбавлення волі настрок 1 рік.
- 15.06.2020 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ст.126-1 КК України до покарання позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік. Відсутні дані про звільнення від призначеного покарання на підставі ст.78 КК України.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
12.09.2021 року близько 11 год. 50 хв. біля входу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні 6/20, ОСОБА_5 , який має незняту та непогашену судимість за злочин проти власності, побачив велосипед марки «Favorit Tracken + електро набір 500 Wat, 24 AH» чорного кольору, належний ОСОБА_4 , який стояв без нагляду у тамбурі магазину. Після чого у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення вказаного чужого майна. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом та метою, скориставшись тим, що його дії непомітні для власника, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав велосипед марки «Favorit Tracken + електро набір 500 Wat, 24 AH» чорного кольору, вартістю 15993 грн., належний ОСОБА_4 . Заволодівши чужим майном, ОСОБА_5 зник з місця вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки в розмірі 15993 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, наведених в обвинувальному акті. Дав показання про те, що декілька місяців тому в 2021 році він йшов по вулиці в центрі м. Кременчук, де побачив, як невідомий чоловік залишив біля магазину велосипед, не пристебнувши на замок. Тоді ОСОБА_5 , скориставшись, що його дії непомітні для власника, сів на велосипед та поїхав з місця події. ОСОБА_5 здав чужий велосипед у ломбард, грошові кошти витратив на власні потреби.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 дав показання про те, що 12.09.2021 року залишив свій велосипед в тамбурі магазину, розташованого в центрі м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, напроти магазину «BILLA». ОСОБА_4 зайшов до магазину, щоб придбати товар, спостерігаючи за своїм велосипедом. Коли через декілька хвилин він вийшов з магазину, то велосипеду вже не було. ОСОБА_4 вибіг на вулицю, але не побачив крадія з велосипедом. Тоді ОСОБА_4 повідомив поліцію про вчинений злочин. Працівники поліції прибули на місце події. Через деякий час працівники поліції встановили, що викрадений велосипед крадій здав у ломбард. Тоді ОСОБА_4 викупив за власні кошти свій велосипед у ломбарді. По теперішній час обвинувачений ОСОБА_5 не відшкодував йому заподіяні збитки. Тому ОСОБА_4 просив суд суворо покарати обвинуваченого.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодилися потерпілий та обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає. А тому суд вважає вину обвинуваченого доведеною.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.
В ст.50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
В ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючі принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, розмір заподіяної шкоди, відсутність тяжких наслідків від злочину, спричинені потерпілому матеріальні збитки добровільно не відшкодовано, потерпілий просив суворо карати обвинуваченого.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має постійного місця роботи, а відповідно і легального джерела доходу. ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання разом з матір'ю в м. Світловодськ Кіровоградської області, проте там не мешкає, був засуджений за ч.1 ст.126-1 КК України за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї матері. Разом з тим обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що не має постійного місця проживання, не одружений, що вказує на відсутність стійких соціальних зв'язків. Не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному диспансері. Проте перебуває на обліку в наркологічному диспансері. Суду не подані негативні характеристики обвинуваченого з місця його проживання.
Також ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності. Звільнявся від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк та звільнявся від відбування покарання умовно-достроково. Проте були випадки, коли в період іспитового строку та в період звільнення від відбування покарання умовно-достроково ОСОБА_5 вчиняв нові злочини, за які засуджувався із застосуванням ст.71, ст.72 КК України. В останнє ОСОБА_5 був засуджений вироком Світловодського міського судом Кіровоградської області 15.06.2020 року за ст.126-1 КК України до покарання позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік. Відсутні дані про звільнення від призначеного покарання на підставі ст.78 КК України. Разом з тим, слід зазначити, що ОСОБА_5 було пред'явлено підозру за вчинення нового злочину проти власності в період іспитового строку, а 30.04.2021 року обвинувальний акт направлений до Світловодського міського суду Кіровоградської області. На теперішній час суд не розглянув кримінальне провадження з підстав неявки обвинуваченого в підготовче засідання.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи. Хоча суду не були подані документи на підтвердження вказаного факту, разом з тим наведена інформація унеможливлює призначення покарання у виді обмеження волі, яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Наведені характеристики обвинуваченого свідчать про його стійку антисоціальну направленість та небажання стати на шлях виправлення. Разом з тим вказують, що ОСОБА_5 вчинив злочинів проти власності за відсутності житла та грошових коштів для існування.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_5 має високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення, зокрема проти власності, а тому виправлення обвинуваченого можливе лише при триманні його в умовах ізоляції.
Звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк на підставі ст.75 КК України, або призначення на підставі ст.69 КК України покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства - може становити небезпеку для суспільства та окремих осіб. Суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням або без ізоляції від суспільства.
Обставини, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, - відсутні, згідно з обвинувальним актом.
Обставиною, яка в силу ст.66 КК України пом'якшує покарання, є активне сприяння розкриттю злочину.
Суд вважає, що визнання обвинуваченим вини під тиском беззаперечних доказів вчинення ним злочину, зібраних органом досудового розслідування, - не є обставиною, що пом'якшує покарання.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді арешту, в межах санкції закону за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Новий злочин ОСОБА_5 вчинив 12.09.2021 року, тобто після закінчення іспитового строку, на який він був звільнений з випробуванням на 1 рік вироком Світловодського міського судом Кіровоградської області від 15.06.2020 року. Суду не подані відомості про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання або про скасування звільнення від відбування покарання та направлення для його відбуття.
В п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року дано роз'яснення, що у випадках вчинення особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, нового злочину після закінчення іспитового строку суди повинні долучати до справи копію судового рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання або про направлення його для відбування останнього. Якщо таке рішення не ухвалювалося, суд при розгляді справи про новий злочин не вправі призначати покарання за сукупністю вироків.
Цивільні позови по справі не заявлялися.
Питання про речові докази у справі вирішити з дотриманням положень ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи експертами Полтавського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 1029,72 грн.
Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_5 не обирався запобіжний захід. Прокурор в дебатах просив до набрання вироком законної сили застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід особисте зобов'язання, з покладанням обов'язків, визначених ст.194 КПК України, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який не чинив перешкоди розслідуванню.
У справі "Руслан Яковенко проти України" в рішенні від 04.06.2015 року Європейський Суду з прав людини встановив порушення ст. 5 Конвенції в частині залишення без змін запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироку законної сили, що очевидно виходив за межі строку призначеного покарання у вигляді позбавлення волі. Встановив, що якби заявник вирішив оскаржити вирок, то набрання ним законної сили було б затримано на невизначений строк. І таким чином погодився із твердженням заявника, що ціною за реалізацію його права на оскарження була його свобода. Тому Європейський суд дійшов висновку, що було порушено ст.2 Протоколу №7 до Конвенції. З огляду на наведене, з метою забезпечення виконання вироку відсутні підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, оскільки в разі оскарження вироку такий запобіжний захід очевидно вийде за межі строку призначеного покарання.
За таких обставин, суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , його особу, а відповідно вбачає ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити новий злочин, з огляду на відсутність законних джерел для існування у обвинуваченого, відсутності стійких соціальних зв'язків та житла. Разом з тим, враховуючи думку прокурора, суд вважає достатнім застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили з метою забезпечення виконання вироку.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити покарання арешт на строк п'ять місяців.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.1, п.2, п.3 ч.5 ст.194 КПК України, до набрання вироком законної сили, а саме:
- прибувати за викликом до суду, прокурора,
- не відлучатися з м. Кременчук без дозволу суду,
- повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_5 покласти на Кременчуцьку окружну прокуратуру, в тому числі на прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Речові докази: договір фінансового кредиту під заклад №К6000014836 від 13.09.2021 року, який перебуває в матеріалах кримінального провадження у прокурора - зберігати в матеріалах кримінального провадження в Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області; велосипед марки «Favorit Tracken + електро набір 500 Wat, 24 AH» чорного кольору, на котрому встановлений набір електронного обладання (батарея, комутатор та блок управління), який перебуває на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , - повернути власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 1029 (одна тисяча двадцять дев'ять) грн. 72 коп.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1