Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2835/21
Провадження № 2-з/376/64/2021
"07" грудня 2021 р.
Суддя Сквирського районного суду Київської області Віговський С.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
До Сквирського районного суду Київської області 07 грудня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. Відповідно до позовних вимог, позивач просить суд, у зв'язку із невиконанням договору позики стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 637 900 (шістсот тридцять сім тисяч дев'ятсот) грн. 84 коп.
07 грудня 2021 року позивачем до суду подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельні ділянки: площею, 0,1 га., кадастровий номер 3220488300:01:011:0274 та площею 2,0000 га., кадастровий номер 3221682800:07:005:0045, та рухоме майно, яке знаходиться в нежитловому приміщенні літера «Г» за адресою: АДРЕСА_1 , що належить - ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що зважаючи на розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також ухилення від добровільного погашення заборгованості, можливості боржника розпорядитися належним йому нерухомим майном та рухомим майном, щоб у разі задоволення позову утруднилося або стало неможливим виконання рішення суду у даній справі, у позивача виникла необхідність подання заяви про забезпечення позову для унеможливлення у будь-який момент та у будь-який спосіб розпорядитись предметом забезпечення, що, на думку позивача, значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
В п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказується на те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.
А як роз'яснено в п. 4 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поряд з цим, Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, та є співмірним із заявленими позовними вимогам. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються. Крім того, накладення арешту на майно ОСОБА_2 не позбавляє його права володіти та користуватися належним майном, та навіть гарантує збереження права власності на це майно за ним до ухвалення рішення суду по суті спору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України,суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тобто нормами ЦПК України встановлено право суду застосувати зустрічне забезпечення у випадку обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Накладення арешту щодо майна на час розгляду судової справи не буде мати наслідком порушення прав інших осіб та не зможе призвести до настання будь-яких незворотних наслідків, а у даному випадку накладення арешту на майно жодним чином не впливає на можливість використовувати вказане майно у звичній життєдіяльності.
Окрім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - ОСОБА_2 не завдає збитків останньому у розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки накладений в порядку забезпечення позову арешт, в подальшому, за наявності законних для того підстав знімається за рішенням суду, при цьому накладення арешту не є забороною для передачі вказаного нерухомого майна належного відповідачу в оренду іншим особам з метою отримання прибутку, а тому підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Тому, в даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення. Крім того, позивач має зареєстроване місце проживання та майно, що знаходиться на території України.
Як встановлено судом, між сторонами дійсно виник спір, сума боргу за договором позики є значною,у матеріалах справи відсутня інформація про будь-яке інше майно, крім предмета забезпечення, належне відповідачу, а відтак суд вважає, що дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову до виконання рішення суду, шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, що належить - ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог, оскільки невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом про стягнення заборгованості.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149 - 153 Цивільного процесуального кодексу України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
Заяву позивача - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ), про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов у цивільній справі № 376/2835/21 шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, що належить - ОСОБА_2 , а саме:
- земельну ділянку, площею 0,1 га., призначена для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220488300:01:011:0274, яка розташована на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- земельну ділянку, площею 2,0000 га., призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221682800:07:005:0045, яка розташована на території Капустинської сільської ради Білоцерківського (в минулому - Володарського) району Київської області.
Рухоме майно, яке знаходиться в нежитловому приміщенні літера «Г» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: обладнання СТО, запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів, транспортні засоби в ремонті та інше виявлене рухоме майно при проведенні виконавчих дій за вказаною адресою, шляхом проведення опису та арешту.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Копію ухвали надіслати позивачу для звернення до виконання. Копію ухвали також надіслати відповідачу для відома.
У відповідності до ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. І. Віговський