про відмову у видачі судового наказу
"08" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3751/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Тугай Юлії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна клініка психічного здоров'я «Рехаб Фемелі Україна» (65009, м. Одеса, провулок Педагогічний, буд.1, код ЄДРПОУ 42784321)
07.12.2021р. фізична особа-підприємець Тугай Юлія Валеріївна звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейна клініка психічного здоров'я «Рехаб Фемелі Україна» 207 261,60 грн. - пені та 16 580,93 грн. - витрат на правову допомогу адвоката, а також витрат по сплаті судового збору.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ «Сімейна клініка психічного здоров'я «Рехаб Фемелі Україна» умов укладеного між сторонами договору оренди обладнання з можливістю викупу обладнання №12032020/ЗГ від 12.03.2020р.
Дослідивши матеріали заяви ФОП Тугай Ю.В. про видачу судового наказу про стягнення пені, суд зазначає таке:
Згідно ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Як вбачається з поданої фізичною особою-підприємцем Тугай Юлією Валеріївною заяви про видачу судового наказу, останнім заявлено вимогу про стягнення з боржника пені в сумі 207 261,60 грн.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).
Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходами відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Приймаючи до уваги, що пеня за своєю правовою природою є санкціями за невиконання грошового зобов'язання, що свідчить про невідповідність вказаних вимог про стягнення такої суми положенням статті 148 цього Кодексу, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Тугай Юлії Валеріївни про видачу судового наказу в частині стягнення пені.
Зазначена правова позиція цілком підтримується судовою практикою, зокрема аналогічні висновки викладені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018р. по справі №916/55/2018, яка згідно п.1 до ч.1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не віднесена до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, а отже є остаточною.
Щодо вимог фізичної особи-підприємця Тугай Юлії Валеріївни щодо стягнення з ТОВ «Сімейна клініка психічного здоров'я «Рехаб Фемелі Україна» витрат на правову допомогу адвоката в сумі 16 580,93 грн., суд вказує наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
За змістом ч.ч.1-2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу на положення ч.1 ст.41 ГПК України, відповідно до яких сторони є учасниками у справах позовного провадження, тоді як дана справа розглядається в порядку наказного провадження, в якому, відповідно до положень ч.2 ст. 41 ГПК України, учасниками є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ за правилами наказного провадження визначено розділом ІІ ГПК України "Наказне провадження", який окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та чітко визначає, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. При цьому положеннями ч.1 ст. 154 ГПК України також передбачено, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому за правилами наказного провадження боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
При цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи, і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України, покладається саме на сторони по справі.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо покладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Сімейна клініка психічного здоров'я «Рехаб Фемелі Україна» заявлених фізичною особою-підприємецем Тугай Юлією Валеріївною витрат на правничу допомогу у сумі 16 580,93 грн. в порядку наказного провадження, у зв'язку з чим у видачі судового наказу в цій частині також слід відмовити.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ч.2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник, у цьому випадку, має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Тугай Юлії Валеріївни про видачу судового наказу (вх.№3869/21 від 07.12.2021р.) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 08.12.2021 року та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.І. Мостепаненко